Основні відомості про будову та функції травного каналу

Тема: Дослідження шлункового соку

Кількість годин – 4

План:

1. Основні відомості про будову та функції травного каналу.

2. Склад шлункового соку в нормі та його патологічні зміни.

3. Методи отримання шлункового соку. Поняття про базальну та стимульовану секрецію.

4. Фізико – хімічні властивості шлункового соку.

5. Поняття про дебіт соляної кислоти.

6. Мікроскопічне дослідження шлункового соку.

7. рН – метрія шлункового соку.

8. Беззондові методи дослідження шлункової секреції.

Шлунково-кишковий тракт має трубчату будову довжиною 10 – 12 м. До складу травного каналу входять: ротова порожнина, стравохід, шлунок, дванадцятипала кишка, тонка та товста кишки. Травлення починається в ротовій порожнині, де під дією секрету слинних залоз починається перетравлення вуглеводної їжі. Далі харчовий комок потрапляє в стравохід і в шлунок.

Шлунок представляє собою розширення травного каналу. Це важливий орган травлення, в якому відбувається перемішування, перетравлення та евакуація їжі. За добу в просвіт шлунка виділяється приблизно 1,5 – 2,5 л шлункового соку (за один прийом їжі близько 700 – 800 мл). В шлунку, в основному, відбувається перетравлення білкової їжі. Тривалість шлункового травлення залежить від кількості та якості прийнятої їжі.

У шлунку розрізняютькардіальну частину– місце переходу стравоходу в шлунок; зліва від неї розміщене куполоподібне вип'ячування – дно шлунка; середня частина називаєтьсятілом, а місце переходу в дванадцятипалу кишку – пілоричною (або воротаркою) частиною шлунка.

Гістологічно стінка шлунка представлена слизовою, м’язовою і серозною оболонками, в товщі слизової оболонки розташовані власні залози шлунка, які складаються з головних і парієтальних клітин і мукоцитів. Головні клітини виробляють пепсиногени (неактивна форма фермента), які під дією соляної кислоти переходять в активну форму – пепсини. Парієтальні клітини виробляють хлористоводневу кислоту, яка створює кисле середовище в шлунку. Мукоцити виділяють слиз, який виконує захисну функцію – захищає слизову оболонку шлунка від механічних, хімічних і термічних подразників. Таким чином, шлунок виконує секреторну, кислотоутворюючу, ферментативну, видільну і евакуаторну функцію.

В дванадцятипалій кишці процес травлення відбувається інтенсивніше. В просвіт кишки відкриваються протоки - жовчний і підшлункової залози. Тут повністю розщеплюються жири, деяка частина білків і вуглеводів ферментами панкреатичного та кишкового соку за участю жовчі. Жовч посилює дію амілази, ліпази та трипсину панкреатичного соку. Особливо це стосується ліпази, активність якої збільшується під впливом жовчі в 15 – 20 разів.

Секреція слизової оболонки тонкої кишки під час травлення триває до 8 годин. Травлення в тонкій кишці триває 4 – 5 годин. За цей час білки, жири та вуглеводи їжі повністю розщеплюються ферментами до кінцевих продуктів (амінокислот, жирних кислот, глюкози тощо), які всмоктуються в кров, а жирні кислоти – в лімфу.

У товстій кишці процес всмоктування поживних речовин закінчується, відбувається формування калових мас.