І.Збереження позитивного обличчя

Теорія П. Брауна і С. Левінсона.

Принцип увічливості одержав свій розвиток у роботах П. Браун і С. Левінзона. Аналіз природної комунікації, на їхню думку, показав, що ми постійно спостерігаємо випадки, у яких мовець вибирає не найефективніші й раціональні в плані передачі інформації висловлення, що представляють собою відхилення від принципу мовного співробітництва П. Грайса. Учені пропонують досить переконливе пояснення цих явищ. Вони виходять з наступних положень:

по-перше, кожний з комунікантів володіє "обличчям", позитивним і негативним. Позитивне обличчя - це уявлення людини про себе як про особистість і прагнення, щоб її сприймали так, як вона сама сприймає себе, високо оцінювали і схвалювали; негативне обличчя - право, що відстоюється цією людиною, на особисту недоторканість і волю дій;

по-друге, комунікантам властива раціональність, що дозволяє їм обирати найпридатніші засоби для досягнення будь-якої мети;

по-третє, чим вище комуніканти оцінюють ступінь ризику для "обличчя" адресата, тим рішучіше вони будуть порушувати максими П. Грайса.

Автори розробили механізм, що дозволяє обчислити ступінь відхилення від "стандарту", чи, інакше, необхідну кількість роботи, спрямованої на "збереження обличчя". Вони припускали, що мовець оцінює:

- своє становище і становище адресата на горизонтальній шкалі розходжень, тобто соціальну дистанцію Б(А,8);

- своє становище і становище адресата на вертикальній шкалі розходжень, тобто відносну владу адресата над мовцем Р(Р,8);

- ступінь примушення, випробовуваного адресатом за шкалою культурно-детермінованих цінностей Я.

Сума цих величин дорівнює кількості необхідної роботи, спрямованої на збереження обличчя, яку необхідно виконати:

Б(8,А) + Р(А,8) + К = \У

При цьому три ділянки пов'язані з використанням можливих стратегій. Ці ділянки такі:

- збереження позитивного обличчя;

- збереження негативного обличчя;

- непрямий шлях (рос. - косвенность). Назвемо можливі стратегії.

1.1. Вкажи на спільність мовця й адресата (твою спільність з адресатом).

1.1.1. Дай зрозуміти, що X цікавий, чудовий, неперевершений.

1.1.1.1. Помічай адресата, приділяй йому, його інтересам, бажанням, потребам увагу.

1.1.1.2. Перебільшуй свій інтерес, співчуття, симпатію до адресата, схвалення його тобою.

1.1.1.3. Вияви посилену цікавість до адресата.

1.1.2. Підкресли те, що ти й адресат належать до однієї соціальної групи.

1.1.2.1. Використовуй внутрішньогрупові пізнавальні знаки.

1.1.3. Укажи на єдність поглядів, думок, відносин, знань.

1.1.3.1. Прагни згоди.

1.1.3.2. Уникай незгоди.

1.1.3.3. Припускай (сприяй виникненню), затверджуй свою спільність із

адресатом.

1.1.3.4. Пожартуй.

1.2. Дай зрозуміти, що мовець і адресат - "співробітники" у справі

досягнення загальної мети.

1.3. Задовольни потребу адресата в чому-небудь.