Методичні вимоги щодо використання сполучних ліній

Правила використання коректурних знаків

КЗ для шрифтових виділень та змін

Замінити кегль

Автокоректура – 1. Коректура, яка здійснюється автоматично програмою в межах…

Замінити гарнітури

Автокоректура – 1. Коректура, яка здійснюється автоматично програмою в межах…

Скласти шрифтом іншого накреслення (напівжирного, курсивного, розрядкою)

Автокоректура –

1. Коректура, яка здійснюється автоматично програмою в межах закладених у неї алгоритмів виявлення та виправлення помилок на всіх стадіях електронного складання та опрацювання тексту.

2. Коректура, яка здійснюється автором; синонім терміна «коректура авторська».

Відмінити складання шрифтом іншого накреслення

Автокоректура –

1. К о р е к т у р а, яка здійснюється автоматично програмою в межах закладених у неї алгоритмів виявлення та виправлення помилок на всіх стадіях електронного складання та опрацювання тексту.

2. Коректура, яка здійснюється автором; синонім терміна «коректура авторська».

Коректура виконується за допомогою традиційних коректурних знаків і „віжок”.

Традиційні коректурні знаки – це умовні графічні знаки. Які застосовують для розмітки оригіналів та виправлення помилок у коректурних відбитках.

„Віжки” (сполучні лінії) – це спеціальні лінії, що сполучають помилкові елементи з вказівками щодо виправлень, винесеними на береги або інші незаповнені частини коректурного відбитка. Використовуються в виданнях з багатоколонковою версткою, в яких мала відстань між колонками унеможливлює застосування традиційних коректурних знаків.

- у тексті помилковий елемент закреслюють відповідним коректурним знаком, на березі вписують правильний варіант, помилку й виправлення з’єднують лінією;

- проведена довільна лінія повинна бути тоненькою і проходити між рядками тексту, не закреслюючи їх;

- „віжки” рекомендується виконувати пастою різних кольорів;

- якщо виправлень багато, то вносити їх варто виключно за допомогою коректурних знаків – „віжки” можуть заплутатись;

- „віжки” варто застосовувати для внутрішніх колонок; при цьому виправлення у крайніх колонках доцільно здійснювати виключно за допомогою коректурних знаків;

- також не потрібно вести „віжки” від помилкових елементів у верхніх і нижніх рядках зверстаного тексту – помилки у них позначають на верхньому і нижньому берегах коректурного відбитка.