Методи коректурних виправлень

Виправлення-видалення – формалізований метод виправлення, при якому з тексту усувають компонент, що містить помилку.

Виправлення-скорочення – неформалізований (творчий) метод виправлення, при якому за допомогою видалення окремих компонентів тексту скорочують його обсяг (часто до наперед визначеної величини).

Виправлення-вставлення – формалізований метод виправлення, при якому для усунення з тексту помилки в позицію, де вона є, додають потрібний компонент.

Виправлення-заміна – формалізований метод виправлення, при якому у текст на місце видаленого компонента, що містив помилку, вставляють інший, без помилки.

Виправлення-переставлення – формалізований метод виправлення, при якому для усунення помилки компонент тексту переміщають в іншу позицію.

Список помилок (список помічених помилок) – надрукований на окремому аркуші перелік помилок, виявлених у сигнальному примірнику видання (пруфах періодичних видань) або у готовому виданні після завершення друкування його накладу. С. п. складається з трьох колонок: у першій вказується сторінка й рядок, у якому виявлено помилку; у другій подається фрагмент тексту з помилкою; у третій – виправлений фрагмент тексту. С. п. вкладають у видання або приклеюють до заднього форзацу.

Зведення коректурних виправлень – зведення в одному коректурному відбитку авторських, редакторських, коректорських виправлень, або ж зведення виправлень кількох коректорів, що застосовується після перехресного читання.

Методика коректури. Рух коректур і основна документація коректорату

Рух коректур (обмін коректурами)– 1. Багатоетапний процес опрацювання (корегування, внесення виправлень, перевіряння) усіх коректурних відбитків коректорами, операторами складання, верстальниками, редакторами у видавництві. 2. Надсилання поліграфічним підприємством у видавництво коректурних відбитків і повернення їх після виправлення друкарських і видавничих помилок. О. к. між видавництвом і друкарнею був досить активним за часів багатоетапного процесу складання. Зараз відходить у минуле, оскільки друкарня отримує готовий до друку електронний варіант макету видання.

Архів коректур – сукупність усіх коректурних відбитків (корект), які протягом якогось, визначеного головним редактором часу зберігаються в коректораті видавництва задля можливості перевіряння їх редакторами, авторами, головою коректорату і підтвердження звітності коректорів.

Паспорт коректури / вичитування (специфікація коректури / вичитування) – документ, у якому подається перелік особливостей правопису, пунктуації, особливостей складання (скорочень, виокремлень у тексті, позначення одиниць виміру, записів цифрової інформації), правил оформлення інфографіки та певних видів тексту (таблиць, схем, діаграм, підписів до ілюстрацій, формульного тексту, віршованого чи драматичного тексту, діалогів, прямої мови тощо). У паспорті коректури зазначаються також ті словники і довідники, якими рекомендують користуватися коректорам.

Паспорт коректури обов’язково має бути в таких випадках: а) у видавництвах, які проводять власну мовну політику; б) для видань, у яких часто використовуються неологізми і запозичення, написання яких ще не унормовано; в) для наукових, науково-технічних і навчальних видань (для забезпечення уніфікованості написання термінів, одиниць вимірювання тощо); г) у видавництвах, які застосовують методику перехресного читання; д) у видавництвах із великим коректоратом.

Картка обліку руху коректур– документ, у якому фіксуються всі етапи руху коректур у видавництві та частковий опис оригіналу: ім’я автора; назва твору; обсяг; прізвища коректорів, які отримують коректурні відбитки; прізвища операторів складання та верстальників, які вносять виправлення; обсяг роботи; дата отримання завдання; термін здачі виконаної роботи; відмітки про виконання. Цей документ обов’язковий для використання в розгалужених коректоратах і у випадках застосування перехресного читання коректур.

Звіт коректора – документ, у якому фіксується обсяг виконаних коректором за певний період робіт і перевіряється виконання навантаження. На основі звіту (виконання виробничих норм) коректор отримує заробітну плату.

Виробничі норми (норми навантаження коректора)

Оптимальна норма навантаження коректора на день – 2-3 обліково-видавничі аркуші (1 аркуш – 40 000 знаків із проміжками, або 700 рядків віршованого тексту, або 3 тис. см² ілюстративного матеріалу).

Варіювання норм залежить від таких факторів:

• від виду опрацьовуваних коректурних відбитків: технічне складання містить зазвичай більше помилок, тому норми слід зменшувати. Тому для технічного складання оптимальна норма – 2 обл.-вид. арк..; для звірних аркушів – 3-4; для сигнального примірника – 8.
• від змістової складності тексту (текст із великою кількістю термінів, посилань, формул) і від кількості помилок (редактором визначається ступінь редагованості повідомлення**)
• від особливостей складання і верстання (є гарнітури, які читати важко; занадто великий і занадто малий кеглі утруднюють сприймання)
• від суб’єктивних факторів, наприклад, побажань замовника (замовник може вимагати пришвидшеного проходження оригіналу).

**Ступінь редагованості повідомлення – відношення обсягу здійсненого редактором виправлення до обсягу всього повідомлення; величина, за допомогою якої визначають можливу чи фактичну трудомісткість роботи, виконаної редактором під час опрацювання авторського оригіналу. Для того, щоб визначити цю величину, потрібно обсяг виправленого тексту (в знаках) поділити на обсяг всього тексту (в знаках) і помножити на 100 %. Визначати с. р. п. варто двічі: перший раз – до прийняття рішення про публікування (для оцінювання якості повідомлення, рівня авторської майстерності та можливої трудомісткості роботи редактора, а отже й доцільності чи недоцільності підписання угоди з автором); вдруге – для визначення обсягу роботи редактора.

Методика коректури. Ефективність коректури. Умови ефективної коректури

Ефективність коректури – відношення кількості помилок, правильно виправлених коректором на певному етапі корегування, до їх загальної кількості.