Запитання для самоперевірки

УМОВНЕ ГРАФІЧНЕ ПОЗНАЧЕННЯ МАТЕРІАЛІВ

(Витяг з ГОСТ 2.306 -68)

 

1. Метали й тверді сплави 6. Бетон

       
   


 

2. Неметалеві матеріали 7. Залізобетон

       
   
 

 


 

 

3. Деревина 8. Скло та інші прозорі

матеріали

       
 
   
 

 

 


4. Кераміка та силікатні 9. Рідини

матеріали

 

5. Камінь 10. Засипка із будь якого

матеріалу

       
 
   
 


 

11. Грунт природній

 

 
 

 


Рисунок 1.19

1.Під яким кутом проводять похилі паралельні лінії у штрихуванні до лінії контуру зображення? його осі? лінії рамки креслення?

2. Під яким кутом рекомендується проводити лінії штрихування, якщо вони збігаються з лініями контуру чи осьовими лініями?

3.Яке штрихування слід виконувати для суміжних перерізів двох, трьох і більше деталей?

 

1.8 Нанесення розмірів (ГОСТ 2.307 -68)

Основні вимоги .Основою для визначення величини зображуваного виробу і його елементів є розмірні числа, нанесені на креслені.

Загальна кількість розмірів на кресленні має бути мінімальна, але достатня для виготовлення і контролю виробу.

 

Лінійні проставляють у міліметрах, не зазначаючи одиниці вимірювання, а кутові – у градусах, хвилинах і секундах із позначенням одиниці вимірювання. Для розмірних чисел використовують лише десяткові дроби. Простий дріб дозволяється застосовувати для розмірів у дюймах, наприклад для позначення трубної та конічної різей.

Кожний розмір наносять на кресленні лише один раз. Повторювати розміри на різних зображеннях або в написах не дозволяється.

Розміри, що характеризують три найбільші виміри предмета – довжину, висоту й ширину(товщину), називаються габаритними.

Нанесення розмірів. Розміри на кресленнях указують розмірними числами, розмірними і виносними лініями. Розмірна лінія показує межі вимірювання елемента предмета. Розмірні та виносні лінії креслять тонкими суцільними лініями.

Наносячи розмір прямолінійного відрізка, розмірну лінію проводять паралельно з цим відрізком, а виносні лінії – перпендикулярно до розмірних (рис.1.20).

 

 

Рисунок 1.20

 

Наносячи розмір кута, розмірну лінію проводять у вигляди дуги з центром у вершині кута, виносні лінії радіально (рис.1.21).

Наносячи розмір дуги кола, розмірну лінію проводять концентрично дузі, а виносні лінії – паралельно з бісектрисою кута, над розмірним числом ставлять знак ∩ (рис.1.22).

       
   
 


 

Рисунок 1.21 Рисунок 1.22

 

Розмірну лінію з обох кінців обмежують стрілками, що впираються у відповідні лінії, крім випадків, наведених далі, й при нанесенні ліній радіуса, яка обмежується стрілкою з боку дуги (рис. 1.23).

У випадках, показаних на рисунках 1.24 і 1.25, розмірну та виносну лінії проводять так, щоб вони разом з вимірюваним відрізком утворювали паралелограм.

 

Рисунок 1.23 Рисунок 1.24 Рисунок 1.25

Розмірні лінії переважно наносять поза контуром зображення.

Слід уникати перетину розмірних і виносних ліній.

Виносні лінії мають виходити за кінці стрілок розмірної лінії на 1-5 мм.

Мінімальна відстань між паралельними розмірними лініями має становити 7 мм, а між розмірною і лінією контуру – 10 мм.

Не дозволяється використовувати лінії контуру, осьові, центрові та виносні лінії як розмірні. Виносні лінії переважно проводять від лінії видимого контуру, крім таких випадків:

- розміри контуру криволінійного профілю (рис.1.26,а,б);

- якщо треба показати координати вершини скруглюваного кута або центра дуги скруглення, то виносні лінії проводять від точки перетину сторін скруглюваного кута чи центра дуги округлення (рис.1.25).

Наносячи розмір радіуса, перед розмірним числом ставлять велику літеру R. Вказуючи розмір діаметра ( у всіх випадках) перед розмірним числом ставлять знак „ Ø”.

Якщо вигляд або розріз симетричного предмета чи окремо симетрично розташованих елементів накреслено лише до осі симетрії або з обривом, то розмірні лінії, які належать до цих елементів, також проводять з обривом трохи далі від осі або лінії обриву предмета (рис. 1.27).

 

 

       
 
   
 

 


Рисунок 1.26 Рисунок 1.27

 

Розмірну лінію проводять з обривом і при нанесені діаметра кола, незалежно від того, повністю чи частково його накреслено (рис. 1.28,а); розмірну лінію слід проводити трохи далі від центра кола.

При розриві зображення розмірну лінію проводять повністю (рис. 1.28,б).

Розміри елементів стрілок розмірних ліній вибирають залежно від товщини ліній видимого контуру і викреслюють їх однаковими на всьому кресленні. Форма стрілки і приблизне відношення її елементів показано на рисунку 1.29.

 


 

Рисунок 1.28 Рисунок 1.29

 

Якщо довжина розмірної лінії недостатня для розміщення на ній стрілок, то розмірну лінію продовжують за виносні лінії ( або відповідно за контурні, осьові, центрові) й стрілки наносять, як показано на рисунку 1.30,а,б. При послідовному розміщенні розмірних чисел у вигляді ланцюжка, коли не вистачає місця для стрілок, останні дозволяється замінювати рисками, які наносяться під кутом 45º до розмірних ліній (рис.1.30,в) або точками (рис.1.30,г).

Якщо місця для стрілки недостатньо через близько розташовану контурну або виносну лінію, то останні допускається переривати (рис. 1.30, а, б ,д).

Розмірні числа проставляють над розмірними лініями на відстані 1…1,5 мм, паралельно їм, якомога ближче до середини під кутом 75º (рис. 1.31).

На навчальних кресленнях висота розмірних чисел дорівнює 3,5 мм.

 


Рисунок 1.30

 

Якщо є кілька паралельних (рис. 1.32) або концентричних розмірних ліній на невеликій відстані одна від одної, розмірні числа проставляють у шаховому порядку.

       
   
 
 

 

 


Рисунок 1.31 Рисунок 1.32

 

Розмірні числа лінійних розмірів при різноманітних нахилах розмірних ліній розміщують, як показано на рисунку 1.33,а. У заштрихованій ділянці розмірне число проставляють на поличці лінії – виноски (рис. 1.33,б).

 

 

Рисунок 1.33

На рисунку 1.34 показано, як проставляти кутові розміри. У ділянці, розташованій вище від горизонтальної центрової лінії, розмірні числа пишуть над розмірними лініями з боку їх опуклості, а в розташованій нижче від горизонтальної лінії – з боку вгнутості. Як і для лінійних розмірів, не рекомендується ставити розмірні числа у заштрихованій ділянці. Якщо це потрібно, розмірні числа виносять на горизонтально розміщені полички.

 
 

 


Рисунок 1.34

 

Якщо для написання розмірного числа недостатньо місця над розмірною лінією, то розміри проставляють, як показано на рисунку 1.35.

 

 

Рисунок 1.35

 

Якщо недостатньо місця для стрілок (d або l < 12 мм), то їх наносять , як зображено на рисунку 1.36.

 

 

 


Рисунок 1.36

 

Розмірні числа не допускається розділяти або перетинати лініями креслення. Не допускається переривати лінію контуру для нанесення розмірного числа і проставляти розмірні числа в місцях перетину розмірних, осьових і центрових ліній. У місці нанесення розмірного числа осьові, центрові лінії й лінії штрихування переривають (рис. 1.37).

 
 

 

 


Рисунок 1.37

 

Розміри, яку належать до одного й того самого конструктивного елемента, рекомендується групувати в одному місці, розміщаючи їх на тому зображенні, на якому геометрична форма цього елемента показана найбільш зрозуміло.

При великому радіусі центр допускається наближати до дуги. Розмірну лінію радіуса показують зі зламом під кутом 90º (рис. 1.38,а). Якщо нема потреби вказувати розміри центра дуги кола, то розмірну лінію радіуса допускається не доводити до центра й зміщувати відносно центра (рис.1.38,б).

 

 

Рисунок 1.38

Розміри радіусів зовнішніх заокруглень наносять, як показано на рисунку 1.39,а, внутрішніх – на рисунку 1.39,б.

Радіуси заокруглень, розмір яких у масштабі 1мм і менше, на кресленні не зображують і розміри їх наносять, як показано на рис. 1.39,в. Розміри однакових радіусів допускається вказувати на спільній поличці, як зображено на рисунку 1.39,г.

 
 

 


Рисунок 1.39

 

Перед розмірним числом діаметра (радіуса) сфери також ставлять знак ”R „ без напису „Сфера”(рис. 1.40). Якщо на кресленні важко відрізнити сферу від інших поверхонь, то перед розмірним числом діаметра (радіуса) допускається писати слово „Сфера” або знак „О”. Наприклад,

„Сфера Ø20”,ОR15. Діаметр знака сфери дорівнює розміру розмірних чисел на кресленні.

Розміри квадрата наносять, як показано на рисунку 1.41,а-в. Висота має дорівнювати висоті розмірних чисел на кресленні.

 
 


 

 

Рисунок 1.40 Рисунок 1.41

 

Перед розмірним числом, яке характеризує конусність, наносять

знак , гострий кут якого має бути напрямлений у бік вершини конуса (рис. 1.42). Знак конуса і конусність у вигляді співвідношення слід наносити над осьовою лінією або на поличці лінії – виноски.

 

 

Рисунок 1.42

 

Перед розмірним числом похилу, поданим у вигляді відношення або в процентах, ставлять умовний знак , вершина якого напрямлена в бік похилу. Напис розміщують безпосередньо біля зображення поверхні похилу або поличці – виноски (рис.1.43).

 
 

 


Рисунок 1.43

 

Розміри фасок під кутом 45º проставляють, як показано на рисунку 1.44. Якщо розмір фаски в масштабі креслення 1 мм і менше, то допускається фаску не зображувати, а розміри наносити на поличці лінії – виноски, проведеної від грані (рис.1.45).

       
   
 


 

 

Рисунок 1.44 Рисунок 1.45

 

Розміри фасок під іншими кутами вказують лінійними і кутовими розмірами (рис.1.46,а) або двома лінійними розмірами (рис.1.46,б).

 
 

 


Рисунок 1.46

Розміри кількох однакових елементів виробу переважно наносять один раз із зазначенням на поличці лінії – виноски кількості цих елементів (рис.1.47,а). Допускається вказувати кількість елементів, як показано на рисунку 1.47,б.

 

Рисунок 1.47

 

Наносячи розміри елементів, рівномірно розташованих по колу виробу

(наприклад, отворів), замість кутових розмірів, що визначають взаємне розміщення елементів, указують лише їх кількість (рис. 1.48 – 1.50).

           
   
 
   
 
 

 


Рисунок 1.48 Рисунок 1.49 Рисунок 1.50

 

Розміри діаметрів циліндричного виробу складної конфігурації допускається наносити, як зображено на рис. 1.51.

Однакові елементи, розташовані в різних частинах виробу ( наприклад, отвори), розглядаються як один елемент, якщо між ними немає проміжку (рис.1.52,а); в інших випадках указують повну кількість елементів (рис.1.52,б).

 
 

 


Рисунок 1.51 Рисунок 1.52

Якщо однакові елементи виробу (наприклад, отвори) розташовані на різних поверхнях і показані на різних зображеннях, то кількість цих елементів записують окремо для кожної поверхні (рис. 1.53).

 
 

 


Рисунок 1.53

 

Зображуючи деталь однією проекцією, розмір її товщини або довжини слід наносити, як показано на рисунку 1.54.

Розміри деталі або отвору прямокутного перерізу можна вказувати на поличці лінії – виноски розмірами сторін через знак множення. При цьому на першому місці вказують розмір тієї сторони прямокутника, від якої проводиться лінія – виноска (рис.1.55).

 

Рисунок 1.54 Рисунок 1.55

 

 

Під час нанесення розмірів вибирають бази, від яких обмірюють деталі при виготовленні, контролі та складанні. Базами можуть бути площини, лінії (вісь симетрії, вісь обертання) і точки.

 

 

 

При ланцюговому способі розміри проставляють послідовно – ланцюжком (рис.1.56), тобто кожний розмір від окремої бази ( торця відповідного ступеня вала, або осі кожного отвору). При цьому способі ланцюг не має бути замкненим.

 

 

 


Рисунок 1.56

 

При координатному способі розміри проставляють від певної бази (рис.1.57). Кожний розмір у цьому разі є певною координатою, що визначає положення елемента відносно бази.

 


 

 

Рисунок 1.57

 

 

Комбінований спосіб проставляння розмірів (рис.1.58) є поєднанням ланцюгового і координатного способів.

 
 

 


Рисунок 1.58