ОСНОВНІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ЦІЛІ СУСПІЛЬСТВА

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ЯК ОБ’ЄКТ МАКРОЕКОНОМІКИ.

ПЛАН

МАКРОЕКОНОМІЧНА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ

ТЕМА 6. ОСНОВНІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ТА

§ 1. Національна економіка як об’єкт макроекономіки. Основні макроекономічні цілі суспільства.

§ 2. Система національних рахунків. Основні макроекономічні показники.

§ 3. Економічні коливання.

§ 4. Безробіття та його види. Соціально-економічні наслідки безробіття.

§ 5. Інфляція: суть, причини та види. Антиінфляційна політика держави.

 

Існують два рівні опису та аналізу економічних процесів – рівень макроекономічного аналізу та мікроекономічного аналізу і відповідно дві самостійні науки – мікроекономіка та макроекономіка. Мікроекономіка вивчає механізм прийняття рішень індивідуальних економічних суб’єктів (окремого підприємства, окремого домогосподарства) та їх взаємовідносини. Макроекономіка досліджує господарську діяльність та взаємодію всієї сукупності економічних суб’єктів, тобто національну економіку в цілому.

Макроекономіка особливу увагу приділяє чотирьом сферам економіки:

- сфера виробництва;

- сфера зайнятості;

- сфера цін;

- сфера зовнішньоекономічних зв’язків.

У сфері виробництва макроекономіка досліджує динаміку обсягів національного виробництва, фактори й наслідки економічного зростання, причини економічного спаду та причини циклічного розвитку економіки.

У сфері зайнятості макроекономіка досліджує рівень зайнятості та безробіття, причини безробіття та його наслідки.

У сфері цін макроекономічна теорія аналізує динаміку рівня цін в країні, причини їх зростання та наслідки.

У сфері зовнішньоекономічних зв’язків макроекономіка досліджує умови досягнення зовнішньої рівноваги, пояснює динаміку валютних курсів тощо.

Названі сфери економіки не є ізольованими, вони є взаємозалежними. Взаємозалежними є і макроекономічні показники. Виявлення залежностей між макроекономічними показниками також є предметом макроекономічної теорії.

Ефективне функціонування національної економіки досягається як на базі саморегулюючих властивостей ринкового механізму, так і за допомогою державного механізму регулювання економіки.

В основі державного регулювання економіки лежить економічна політика держави. Проблеми, пов’язані з визначенням цілей та пріоритетів економічної політики, істотно впливають на методи державного регулювання економіки.

До загальновизнаних цілей економічної політики можна віднести наступні:

- стабільні темпи економічного зростання –виробництво більшої кількості й кращої якості товарів і послуг, що дозволяє підвищувати рівень життя населення;

- підвищення економічної ефективності виробництвана базі науково-технічного прогресу – виробництво максимального обсягу корисних товарів і послуг за мінімальних витрат із наявних обмежених ресурсів;

- досягнення рівноваги між економікою та природним середовищем –економічне зростання не повинно погіршувати стан довкілля, повинно забезпечувати належний рівень життя сучасного та майбутніх поколінь;

- досягнення повної зайнятості –забезпечення робочими місцями всіх, хто здатний і бажає працювати;

- стабільний рівень цін –уникнення значного зростання цін, яке негативно впливає на економіку та рівень життя населення;

- справедливий розподіл доходів –запобігання як невиправдано високій диференціації доходів, так і їх зрівнялівки;

- соціальна захищеність –гарантування належного існування безробітним, інвалідам, пенсіонерам, дітям тощо;

- досягнення рівноваги у зовнішньоекономічних зв’язках –стабільний курс національної валюти, оптимальний торговельний баланс у міжнародній торгівлі та міжнародних фінансових операціях.

Для досягнення цих цілей, для усунення нестабільності в економіці уряд проводить економічну політику.

Виділяють чотири основні види економічної політики держави:

- фіскальна, або бюджетно-податкова політика –політика проведення змін у державних видатках та податках;

- монетарна або грошово-кредитна політика –політика проведення змін у кількості грошей в економіці;

- політика доходів –здійснення контролю держави за цінами та заробітною платою;

- зовнішньоекономічна політика – політика впливу держави на обсяги зовнішньої торгівлі.

При проведенні економічної політики уряд (держава) повинен брати до уваги існуючі закономірності функціонування економіки, враховувати той факт, що неможливо досягнути одночасно всіх бажаних цілей, оскільки досягнення деяких із них можливе лише завдяки жертви іншими цілями. Так платою досягнення повної зайнятості є ріст цін (інфляція), так само як платою за зниження інфляції є ріст безробіття. Це означає, що уряд при проведенні економічної політики повинен ставити за мету розв’язання деяких першочергових на даний момент цілей.