Потреба – це нужда в чому-небудь, об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, суспільства в цілому.
ПОТРЕБИ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ
ПЛАН
ТЕМА 2. ПОТРЕБИ І РЕСУРСИ. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ
§ 1. Потреби та їх класифікація.
§ 2. Економічні інтереси.
§ 3. Виробничі ресурси.
§ 4. Ефективність використання ресурсів.
Література
Кожна людина, яка вивчає економічну теорію, повинна глибоко усвідомити і осмислити два фундаментальні факти, які покладені в її основу: по-перше, матеріальні потреби суспільства (індивідів та інституцій) є завжди безмежними і невдоволеними. І, по-друге, виробничі ресурси, тобто засоби для виробництва товарів і послуг – обмежені або рідкісні. Ці два факти роблять економічну науку завжди актуальною. Якби потреби були обмежені і структурно незмінні, а ресурси, навпаки, безмежні, то в економічної теорії могло б не бути предмета дослідження, який ми визначили у попередній темі. Але саме з нього випливає те, що економічну теорію цікавлять способи найповнішого задоволення потреб людей при обмежених ресурсах.
Потреби, як визначальний чинник доцільної поведінки економічних суб’єктів є однією з фундаментальних категорій економічної теорії. Коли ми вживаємо термін “потреба”, то розуміємо в ньому необхідність в чомусь, бажання, нестачу чогось. Саме таке значення і покладено в визначення категорії “потреба”.
Потреби є внутрішнім спонукальним мотивом господарської діяльності, соціального та економічного прогресу.
Намагання задовольнити свої потреби мотивує поведінку людини, формує сукупність її інтересів. Тому природна мета функціонування економіки – задоволення людських потреб у товарах і послугах.
Тільки в далекому минулому люди задовольняли свої потреби даровими благами природи. Нині абсолютну більшість товарів і послуг люди виробляють. До того ж, спожита продукція має бути замінена новою. Тому задоволення потреб – це також стимул до подальшого вдосконалення виробництва.
Виробництво стимулює розвиток нових потреб. Науково-технічний прогрес, нові технології часто випереджають найсміливіші фантазії людей, створюючи нові асортименти благ, і отже, нові потреби. Виробництво часто впливає і на способи використання благ, формуючи цим певну побутову культуру.
Коло потреб сучасної людини надзвичайно широке. Деякі потреби пов’язані з підтриманням біологічного існування (матеріальної потреби), інші – це потреби духовні й культурні. Людські потреби – це не тільки індивідуальні потреби, а й потреби сім’ї, соціальної групи, виробничого колективу, народу, держави. Підприємства, наприклад, потребують виробничих будівель і споруд, сировини, працівників, устаткування, складів тощо. Держава (уряд) утримує армію, виконує багато функцій з управління суспільними процесами, має потребу в істотних коштах для фінансування елементів інфраструктури тощо.
Потреби розширюються, вони примножуються й ускладнюються, змінюються не тільки кількісно, але й якісно. Зі змінами умов життя, підвищенням культурного рівня населення, продовженням тривалості життя, зі змінами інших соціально-економічних умов потреби урізноманітнюються, змінюється їхня структура, пріоритетність.
З досвіду також відомо, що будь-яка одна задоволена потреба створює нову. Це й дало економічній науці підстави сформулювати закон зростання потреб.Цей закон виражає об’єктивну необхідність зростання людських потреб (кількісно і якісно) із соціально-економічним прогресом суспільства.
Людські потреби надзвичайно різноманітні. Тому є різні їхні класифікації:
- за характером виникнення потреби поділяють на біологічні й соціальні. Біологічні – це потреби в повітрі, воді, їжі, теплі, безпеці тощо. Вони виникають із потреби підтримувати життя людини як біологічної істоти. Соціальні -це бажання належати до певного кола людей, набути визнання, користуватися повагою, потреба людини в самореалізації та ін.;
- залежно від засобів, що забезпечують задоволення потреб, їх поділяють на матеріальні й нематеріальні. До матеріальних потребналежать ті, які задовольняють за допомогою товарів (товари – це речі, які відчуваємо на дотик: продукти харчування, одяг, взуття, автомобілі, будинки тощо). Нематеріальні потребизадовольняють за допомогою послуг. Є послуги освіти, культури, медицини, юридичних служб та ін.;
- за способом задоволення потреби поділяють на індивідуальні й групові, або колективні.Одні потреби (в одязі, житлі, продуктах харчування тощо) людна задовольняє відособлено, інші (у громадському порядку, безпеці, чистому довкілля та ін.) – спільно. Деякі потреби (в освіті, транспорті, харчування) можна задовольняти осібно і спільно. З підвищенням рівня розвитку суспільства дедалі більше потреб задовольняють осібно;
- за нагальністю задоволення потреби бувають елементарні,які задовольняють предметами першої потреби (їжа, одяг, житло, медична допомога), і вишукані,які задовольняють предметами розкоші (парфуми, норкові шуби, коштовні прикраси тощо). Безперечно, те, що є предметом розкоші, наприклад, для Степана, може виявитися предметом першої потреби для Романа. Те, що декілька років тому вважали предметом розкоші, нині може стати предметом першої потреби, До прикладу, холодильники, телевізори свого часу були предметом розкоші, сьогодні вони є невід’ємною частиною нашого побуту.
Цікаву класфікацію потреб людини запропонував американський соціолог А.Маслоу (піраміда Маслоу). Усі потреби він поділив на п’ять груп і помістив у геометричну фігуру (піраміду) – (рис.2.1.)
 |
Потреби
самоактуалізації
(самореалазції)
 |
потреби самоповаги: значення
компетентність потреби у визнанні
 |
потреби незалежності і любові
(соціальні потреби)
 |
потреби безпеки і захисту
 |
фізіологічні потреби
Рис. 2.1. Піраміда Маслоу
Найсильнішими і невідкладними з усіх людських потреб є фізіологічні потреби, потреби фізіологічного виживання. Це потреби в їжі, воді, повітрі, сні, фізичній активності, захисті від екстремальних температур тощо. Оскільки ці потреби стосуються біологічного виживання людини, то вони мають бути задоволені на якомусь мінімальному рівні, перш ніж інші потреби вищого рівня стануть актуальними. Так голодна людина ледве чи буде творити музику.
Коли фізіологічні потреби певною мірою задоволені, для людини набувають ваги інші потреби – у безпеці і захисті. Сюди відносять потреби в організації, стабільності, у законі й порядку, у свободі від хвороб, страху і хаосу. Ці потреби забезпечують тривале виживання, є його гарантією.
Третій рівень у піраміді Маслоу займають потреби належності й любові (соціальні потреби). Вони починають діяти, коли перші два рівні потреб певною мірою задоволені. На цьому рівні люди намагаються встановлювати стосунки з іншими людьми, у групі, у сім’ї. Інакше людина почуватиметься одинокою, вона відчуватиме громадський остракізм, відсутність дружби. Люди хочуть відчувати любов, добре ставлення інших до себе. Це стосується і дорослих, і дітей.
Наступна група потреб пов’язана з потребою самоповаги, визнання. Ці потреби пов’язані з компетентністю, впевненісню у своїх достоїнствах, досягненнях тощо. Людина має бути впевнена, що вона гідна тієї оцінки, яку їй дають інші. Причому дають, оцінюючи справжні достоїнства, а не надумані.
Нарешті, коли ці потреби певною мірою задоволено, то важливою є потреба в самореалізації, тобто потреба стати тим, ким людині й може стати. Людина, досягнувши цього рівня потреб, добивається повної реалізації свого таланту, здібностей і потенціалу особистості. На жаль, цього рівня потреб (самореалізації) досягають дуже небагато людей (за оцінками Маслоу менше 1%).
Усередині піраміди потреби можуть бути розташовані по-різному. З віком, зі зміною службового становища тощо на передній план (тобто в основі піраміди) можуть опинитися інші потреби. Ці потреби взаємопов’язані й залежать одна від одної. Однак із незадоволених потреб, та, що є в основі піраміди – найважливіша. Якщо ж її задоволено, то найважливішою стає та, що розміщена на сходинку вище.
Голодну людину, наприклад, мало хвилює чистота повітря, яке вона вдихає, або те, як до неї ставляться колеги. Однак, втамувавши голод, людина задумується при екологічні проблеми, про спілкування з іншими людьми тощо.
Потреби ніколи не бувають задоволені повністю за принципом “все, або нічого”. Потреби частково збігаються, і людина одночасно може бути мотивована на двох або більше рівнях потреб. Маслоу навіть вважав, що середня людина задовольняє свої потреби приблизно так: 85% - фізіологічні, 70% - безпеки і захисту, 50% - любов і належність, 40% - самоповага і 10% - самореалізація (самоактуалізація). Незалежно від того, до якого ступеня добралась людина в ієрархії потреб, вона перебуватиме там доти, доки ці потреби не будуть достатньо задоволені.
Нас найбільше цікавлять економічні потреби. Економічні потреби – це потреби в економічних благах. Благами називаються ті засоби, які використовуються для задоволення людських потреб.
Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально-економічних відносин.
Носіями економічних благ виступають найрізноманітніші товари та послуги. В їхній сукупності розрізняють:
- споживчі блага (товари та послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага (товари та послуги, призначені для виробництва споживчих благ);
- матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального виробництва) і нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального виробництва);
- теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні економічних суб’єктів) і майбутні блага (товари та послуги, якими економічні суб’єкти зможуть скористатися у майбутньому) тощо.
Всебічне комплексне вивчення системи економічних потреб зумовлює необхідність їхньої класифікації. Потреби класифікують:
за характером виникнення:
- первинні (базові), пов’язані з самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;
- вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.;
за засобами задоволення:
- матеріальні (потреби в матеріальних благах);
- нематеріальні (духовні потреби);
за нагальністю задоволення:
- першочергові (предмети першої необхідності);
- другорядні (предмети розкоші):
за участю у відтворювальному процесі:
- виробничі (потреби у засобах виробництва);
- невиробничі (потреби у споживчих благах);
за суб’єктами вияву:
- особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда);
- колективні, групові (потреби групи людей, колективу);
- суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому);
за кількісною визначеністю та мірою реалізації:
- абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку);
- дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду);
- платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом);
- фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами).
Система економічних потреб є складною і постійно розвивається. Структура потреб, їхній обсяг, способи та рівень задоволення безперервно змінюються: модифікуються, ускладнюються, вдосконалюються у процесі історичного розвитку людської цивілізації.
Найважливішою ознакою потреб є їхній динамічний, мінливий характер.
Безперервний економічний та духовний прогрес суспільства неминуче зумовлює як кількісне, так і якісне зростання потреб. Виникнення нових потреб супроводжується постійним урізноманітненням, примноженням, збагаченням та ускладненням їхньої структури. Прагнення задовольнити зростаючі потреби є спонукальним мотивом удосконалення економічної діяльності, нарощування виробництва економічних благ та поліпшення їхніх якісних характеристик. Однак зростання та розвиток потреб завжди випереджає можливості виробництва і не збігається з рівнем фактичного споживання.
Таким чином, потреби і виробництво перебувають у суперечливій залежності взаємовпливу та взаємозумовленості. Потреби у споживанні породжують стимули до виробництва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові потреби. Складний механізм взаємодії потреб та виробництва забезпечує безперервність суспільного відтворення.
Особливості вияву економічного закону зростання потреб за сучасних умов пов’язані з гуманізацією соціально-економічного розвитку як визначальною ознакою формування постіндустріального суспільства. Удосконалення структури потреб відображає процес розвитку людської особистості і сприяє переходу:
- від домінування матеріальних до пріоритетного розвитку духовних потреб, пов’язаних з творчістю, пізнанням, самовдосконаленням;
- від масового виробництва та споживання до індивідуалізації потреб та засобів їхнього задоволення;
- від прагнення безперервного нарощування обсягів споживання до розумного самообмеження;
- від речевої структури споживання до переважання в ній послуг.
Постійний процес удосконалення людської особистості, людська фантазія, конкуренція виробників і сучасні комунікації стимулюють постійний розвиток та урізноманітнення потреб. Однак прагнення задовольнити на кожний момент часу зростаючі потреби наштовхується на відносну обмеженість ресурсів. Вирішення протиріччя між невгамовністю та безмежністю потреб і обмеженістю ресурсів породжує проблему вибору й визначає мету економічної діяльності.