Загальні відомості про різні типи РНК
РНК | Константа седиментації, одиниці Сведберга (S) | Кількість мононуклеотидів | Молекулярна маса, дальтон-1000 |
tPHK | 4S | 76–85 | 25-28 |
5S-PHK | 5S | 120–121 | |
5,8S-PHK | 5,8S | 130–160 | 45–55 |
rРНК | 16S1), 18S2, 3) | 16001), 22003) | 7003) |
mPHK | Від 8S до >100S | Від 300 до >300000 | Від 102 |
1) Бактерії; 2) Рослини; 3) Ссавці
Вторинна структура нагадує "конюшиновий лист" (рис. 2.9) із чотирма спіральними ділянками і трьома некомпліментарними петлями й іноді із четвертою петлею різної величини. При складанні бічних петель і взаємодії додаткових основ (рис. 2.9) виникає третинна структура.
rРНК (рибосомальна РНК) становить до 85% всієї РНК клітини, "Легка" rРНК (табл. 2.2) міститься в малій, а "важка" rРНК - у великій субчастці рибосоми. В rРНК значне число нуклеозидів метильовано по основі або по рибозі.
Кожна молекула надзвичайно важливої mPHK (інформаційної, або матричної, РНК) одержує під час свого синтезу частину інформації від ДНК у формі скопійованої послідовності основ і переносить її на рибосоми, де ця інформація реалізується. mPHK становить тільки біля 5% всієї клітинної РНК.
Залежно від необхідної кількості інформації молекула може бути різної величини (табл. 2.2). Вона одноланцюгова, але має компліментарно спарені петлі. Інформація закодована "звичайними" нуклеотидами A, G, С и U. По обох сторонах від ділянки молекули, що несе інформацію, перебувають неінформативні послідовності: початкова послідовність (лідер) на 5'-кінці й кінцева послідовність (трейлер) на 3'-кінці; в еукаріот, крім того, є "ковпачок" (специфічна послідовність нуклеотидів) на 5'-кінці й на 3'-кінці.
2.4 Вуглеводи
Вуглеводи можуть бути продуктами метаболізму, резервним і структурним матеріалом.
2.4.1 Моносахариди
Їхня формула - Cn(Н2О)n. До найпоширеніших моносахаридів відносяться гексози (n=6) і пентози (n=5) (рис. 2.10). В обміні речовин беруть участь також тріози (n=3) тетрози (n=4) і гептози (n=7). Глюкоза (виноградний цукор) і фруктоза (плодовий цукор) є резервними речовинами, а рибоза й дезоксирибоза - структурними елементами нуклеїнових кислот. У метаболізмі моносахариди беруть участь головним чином у формі фосфатів.
2.4.2 Дисахариди
У дисахаридах глікозидним зв'язком з виділенням води зв'язуються два моносахарида (рис. 2.11). У мальтозі (солодовому цукрі) перший вуглецевий атом однієї молекули a-глюкози через кисень пов'язаний із четвертим вуглецевим атомом іншої (1,4-зв'язок). Лактоза (молочний цукор, міститься в молоці, з 1,4-зв'язком) і сахароза (цукор, одержуваний із цукрового тросника або буряка, з 1,2-зв'язком) служать резервним матеріалом.
Рис. 2.10. Моносахариди. Угорі: глюкоза, маноза, галактоза, фруктоза. У середині: арабіноза, ксилоза, рибоза, дезоксирибоза, рибулоза. Унизу: кільцеві формули
Рис. 2.11. Ефіри цукрів і дисахариди. Ліворуч: глюкозо-1 -фосфат; праворуч: сахароза (a-глюкозил-b-фруктоза), лактоза (b-галактозил- a-глюкоза)
2.4.3 Полісахариди
В молекулах полісахаридів глікозидним зв'язком з'єднані до 5-105 моносахаридних залишків. Резервні речовини крохмаль (амілоза й амілопектин) у рослин і глікоген у тварин і грибів являють собою - a-глюканы, тобто полімери a-глюкози. Амілоза складається з 300-1000 глюкозних залишків, з'єднаних 1,4-зв'язками. Її молекула має форму спірального ланцюжка й містить близько 6 залишків глюкози на виток. Молекула амілопектина (500-1500 залишків глюкози) розгалужується через кожні 8-10 залишків завдяки додатковому 1,5-зв'язку. Молекула глікогену (5000-500 000 залишків глюкози) розгалужена ще сильніше (відгалуження через кожні 3-5 залишків) (рис. 2.12).
А | |
a-Глюкоза b-Глюкоза | |
Б | |
Мальтоза Целобіоза | |
В | |
Крохмаль Целюлоза | |
Амілоза Глікоген 1,4- та 1,6- зв’язки Амілопектин | |
Г Д |
Рис. 2.12. Крохмаль і целюлоза. А. Моносахариди. Б. Дисахариди. В. Полісахариди. Г. Моделі молекул різних видів крохмалю. Д. Місця розгалуження в молекулі амілопектину або глікогену
Целюлоза, геміцелюлоза й протопектин служать опорними матеріалами в рослинах, а хітин - у грибів і багатьох тварин. Целюлоза (b-глюкан) утворює довгі молекули з 500-36 000 глюкозних залишків з 1,4-зв'язками (рис. 2.12). Геміцелюлози - це водонерозчинні полімери різних цукрів, наприклад ксилози, манози й глюкози. Пектинові речовини - водорозчинні полімери, наприклад арабінани (з арабінози), галактани (з галактози), пектинова кислота (з галактуронової кислоти). Хітин - полімер N-ацетилглюкозаміна. Муреїн - полімер N-ацетилглюкозаміна й мурамової кислоти.
2.5 Ліпіди
Ліпідами називають жироподібні речовини (жири, фосфоліпіди, гліколіпіди, стероїди), що належать до різних класів органічних речовин, і об'єднані однією загальною властивістю - нерозчинністю у воді.
2.5.1 Жири (тригліцериди)
Жири служать запасними речовинами. Вони являють собою ефіри трьохатомного спирту гліцерину з насиченими й ненасиченими жирними кислотами (рис. 2.13), головним чином з тими, які містять 16 або 18 атомів вуглецю (з пальмітиновою, стеариновою, олеїновою, лінолевою, ліноленовою кислотами):
(Гл – гліцерин, ЖК – жирна кислота). Чим виший вміст ненасичених жирних кислот, тем нижче температура плавлення жиру.
2.5.2 Фосфо- і гліколіпіди
Це структурні елементи біологічних мембран. Вони відрізняються від тригліцеридів тим, що деякі компоненти їх замінені іншими речовинами.
Фосфоліпіди (фосфатиди) – ліпіди, що містять фосфатну групу. Головна роль серед них належить фосфогліцеринам, в молекулі яких первинна спиртова група гліцерола етарифікована нежирною, а фосфорною кислотою. Гліцеринвмісні гліцерофосфатиди мають загальну формулу:
А | Б В |
Рис. 2.13. Будова жирних кислот. А. Стеаринова кислота - насичена жирна кислота (зліва направо: структурна формула, вуглеводний кістяк і просторова модель); Б. Тригліцерид
В лецитині R – холін.
Гліколіпіди містять у молекулі цукор, наприклад, в мембранах хлоропластів і цереброзид (3) у головному мозку. Особливо багата гліколіпідами нервова тканина ссавців. Припускають, що за рахунок вуглеводних груп зростає різноманіття типів клітинної поверхні, що відіграє важливу роль при сполученні клітин між собою в процесі утворення тканей і органів.
Фосфо- і гліколіпіди - амфіпатичні молекули з гідрофобними (вуглеводні залишки жирних кислот і сфінгозина) і гідрофільними частинами (фосфат, холін і т.п., цукор). Ті й інші частини спрямовані в протилежні сторони (конформація). Така структура має велике значення для побудови біологічних мембран.
2.5.3 Стероїди
Стероїди це ліпіди із зовсім іншою структурою, в основі якої лежить система із чотирьох кілець (рис. 2.14).
Рис. 2.14. Структурна формула стероїдів
До стероїдів відноситься ряд гормонів (кортизон і різні статеві гормони), компоненти клітинних мембран (холістерол).
Запитання для самоперевірки
1. Які хімічні зв’язки існують між біологічними молекулами?
2. Який хімічний склад та функції білків в живих організмах?
3. Які рівні структур мають білки?
4. Що таке денатурація і чим вона викликається?
5. Яку будову має мономер нуклеїнових кислот?
6. Хто запропонував модель будови молекули ДНК?
7. Які види РНК існують в клітині?
8. Молекула якого з видів РНК має найменші розміри?
9. Які вуглеводи грають структурну роль в клітинах живих організмів?
10. Які вуглеводи грають запасну роль в клітинах живих організмів?
11. Як структура ліпідів впливає на їх розчинність?
12. Що входить до складу молекул жирів?