Сутність АСКП і її завдання.

АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА КЕРУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Усяка керуюча система звичайно вирішує наступні три головні завдання: збір і передачу інформації про керований об'єкт, її обробку і видачу керуючих впливів на об'єкт керування. Автоматизована або автоматична система керування автоматизує вирішення всіх цих завдань у визначеній послідовності і взаємозв'язку.

Автоматизована система керування (АСК) включає людську ланку в якості своєї органічної складової частини. Такі системи ще називають людино-машинними системами. У цих системах люди займаються постановкою і коректуванням цілей і критеріїв керування (вони можуть змінюватися при зміні умов); вносять творчі елементи в пошук найкращих шляхів досягнення цілей (змінюють застосовувану технологію або організацію); остаточно відбирають або приймають рішення з усієї сукупності виробляємих системою рішень і додають їм юридичну чинність; забезпечують систему такою первинною інформацією, збір котрої неможливо або нераціонально цілком автоматизувати.

Помітимо, що в зазначеній системі людям належить облік, аналіз і раціональне використання різнохарактерних і дуже динамічних людських чинників у керованій системі (соціально-психологічних, психофізіологічних, морально-етичних і т.д.).

Автоматична система керування після монтажу і налагодження в принципі може функціонувати і без участі людини (крім, звичайно, лише профілактичного контролю і ремонтів). Звичайно, автоматичні системи застосовуються лише для керування технологією, однак і тут найчастіше з ряду причин перевага може бути віддано автоматизованим системам.

Автоматизована система керування виробничим об'єднанням або підприємством (АСКП) базується на застосуванні електронних обчислювальних машин, периферійної й організаційної техніки, а також економіко-математичних методів для вирішення основних завдань керування виробничо-господарською й іншою діяльністю на всіх рівнях: ділянці, цеху, відділі і службі, виробничій одиниці і керівництві в цілому, тобто директораті. Сюди ж відноситься вирішення ряду завдань, зв'язаних із керуванням громадськими організаціями даного об'єднання або підприємства. АСКП призначена для організаційного й адміністративного керування цим виробничим об'єднанням або підприємством.

У виробничому об'єднанні або на промисловому підприємстві може створюватися також ще й автоматизована система керування технологічним процесом (АСК ТП), призначена для керування різними машинами, приладами, пристроями і технічними або технологічними комплексами, наявними на даному підприємстві або в об'єднанні.

Відзначимо, що якщо у виробничому (науково-виробничому) об'єднанні або на підприємстві є науково-дослідні інститути (НДІ) або конструкторські бюро (КБ) і виконується значний об'єм конструкторських і технологічних робіт, то автономною може бути створена система автоматизованого проектування (САПР), що повинна мати в обов'язковому порядку взаємодію з АСКП. Створення САПР регламентується спеціальними галузевими керівними методичними матеріалами.

Якщо в АСКП або САПР основною формою фіксації і передачі є документ, що містить економічну або іншу інформацію, що характеризує виробничо-господарську й іншу діяльність даного об'єднання або підприємства, то в АСК ТП основною формою передачі є різні сигнали (електричні, оптичні, механічні й ін.).

Спільно функціонуючі в єдиному виробничому об'єднанні або на промисловому підприємстві АСКП і АСК ТП утворять організаційно-технологічну АСК виробничого об'єднання або підприємства.

Автоматизовані системи керування виробничим об'єднанням або підприємством, створювані на базі сучасних ЕОМ і укомплектовані відповідною периферійною й організаційною технікою, забезпечують:

автоматизований збір (а в ряді випадків і фіксацію) і обробку економічної інформації із широким використанням методів оптимізації по основним задачам і підсистемам керування в різних режимах, включаючи збір і обробку інформації в реальному режимі АСК, у режимі телеобробки і діалогу;

збереження в пам'яті ЕОМ і комплексне використання умовно-постійної (нормативно-довідкової), умовно-перемінної, проміжної і вихідної інформації в процесі вирішення всіх задач керування;

організацію діспетчіровання на підприємстві за допомогою засобів зв'язку і діспетчіровання.

При створенні АСКП необхідно передбачати її взаємодію як із вищестоящими АСК (наприклад, із галузевим АСК), так і з територіальними й іншими автоматизованими системами (з АСК Держбанку, статистичних органів і ін.).

Ступінь раціональної організації інформаційних потоків по кожному додатку, а також у цілому по об'єкті керування можна перевірити на інформаційній динамічній моделі, що відбиває фактичний стан і зміни, що відбуваються на цьому об'єкті.

Відомо, що матеріальність виробництва виявляється в створенні тій або іншої продукції. Якщо по кожному виду цієї продукції (або її складової частини, елементу) мати необхідні нормативні, планові й облікові характеристики, то сукупність цих характеристик буде являти собою інформаційну модель усього матеріального виробництва і випуску продукції підприємства на кожний даний момент.

В умовах функціонування АСКП дуже важливо передбачити щоб для нормативних, планових і облікових характеристик були встановлені єдині одиниці розмірів рахунку по кожному (відповідному) виду продукції (або її складових) і єдиний планово-обліковий крок. Єдиний крок - використання в обліку, плануванні і нормуванні тих самих номенклатурних номерів і відповідних їм єдиних показників, отриманих і спланованих за ті самі інтервали часу, з однаковими одиницями розміру рахунку і т.д. для того самого об'єкта обліку, планування і нормування.

Наявність одного кроку дозволить автоматично, на кожний даний момент здійснювати наявність усіх трьох характеристик по тому або іншому виду продукції (або складових), а потім визначати раціональність і ефективність використання тих або інших ресурсів або усіх витрат у цілому на даний вид продукції (або її складових).

Узагальнюючи викладене, можна зробити висновок, що автоматизована система керування виробничим об'єднанням або підприємством являє собою систему, що базується на ЕОМ і інших технічних засобах, призначених для комплексного автоматизованого виміру і реєстрації, передачі й обробки, збереження і пошуку всієї інформації, використовуваної для керування об'єктом шляхом виробітки оптимальних управлінських рішень (стандартних - ЕОМ, індивідуально-специфічних - людиною) і реалізації прийнятих рішень через автоматизований зв'язок.

Основними завданнями, що вирішує АСКП є:

підвищення ефективності виробництва, що виражається в збільшенні випуску продукції, поліпшенні її якості і зниженні собівартості. Це відбувається за рахунок різноманітних розрахунків, спрямованих на оптимальне використання наявних виробничих, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а також за рахунок зробленої технології виробничих процесів і т.д.;

підвищення оперативності і поліпшення якості керування виробництвом, структурними підрозділами і виробничим об'єднанням або підприємством у цілому, що виражаються в застосуванні зробленої системи оптимального і взаємопов'язаного довгострокового, річного й оперативно-виробничого планування, а також в оперативному зборі, обробці й аналізі фактичної інформації. Це здійснюється завдяки системному (комплексному) використанню сучасних технічних засобів збору й обробки інформації, а також економіко-математичних методів;

удосконалювання структури апарата керування, що виражається в її спрощенні і створенні таких структурних підрозділів керування, що, будучи нечисленними по своєму складі, могли б оперативно і зі знанням справи впливати на процеси , що відбуваються. Це відбувається завдяки централізації відділів і служб керування, а також за рахунок корінної перебудови існуючої структури апарата керування в напрямку подальшої його інтеграції і поліпшення взаємовідносин між структурними підрозділами і виробничими одиницями;

організація раціональних потоків інформації на підприємстві, а також обробка інформації в такому аспекті й у такі терміни, щоб одержувані вихідні (результатні дані), зафіксовані на зручних для користування і зроблених за формою носіях, цілком задовольняли б вимогам якісного й оперативного керування всіма процесами, що відбуваються на підприємстві або у виробничому об'єднанні. Забезпечується комплексним використанням сучасних засобів обчислювальної і периферійної техніки;

своєчасне укладання достовірної звітності підприємства або виробничого об'єднання, а також забезпечення оперативної доставки її у вищестоящі організації. Здійснюється завдяки системно машинній обробці єдиної вихідної інформації, а також шляхом одночасного створення машинних носіїв разом з укладанням звітних даних, що будуть потім одночасно передаватися або іншим способом доставлятися у вищестоящі організації;

організація діловодства і діспетчірування з обліком досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду. Відбувається за рахунок комплексного застосування засобів організаційної техніки і діспетчірування, а також наукової організації праці інженерно-технічних працівників і власне керування в цілому.

Таким чином, автоматизовані системи керування виробничими об'єднаннями або підприємствами дозволяють не тільки упорядкувати потоки інформації на керованих об'єктах, удосконалювати збір і підвищити оперативність обробки інформації, необхідної для керування, але і серйозно поліпшити якість керування, спростити структуру апарата керування, вирішити інші питання організації виробничо-господарської й іншої діяльності даного об'єднання або підприємства.

Для вирішення трьох головних завдань: збору і передачі інформації про керований об'єкт, її обробки і видачі керуючих впливів на об'єкт керування, автоматизовані системи керування виробничими об'єднаннями або підприємствами повинні мати і відповідну структуру. Завдяки правильно розробленій структурі даної системи і на її основі передбаченої організації повного комплексу розв'язуваних завдань керування можна припустити, що при АСКП усі питання керування виробничими об'єднаннями або підприємствами можуть вирішуватися автоматизовано.

Проте, незважаючи на єдині Дст АСКП, структури функціонуючих АСК промислових підприємств і виробничих об'єднань не однакові. Будучи прив'язаними до існуючих структур апарата керування, що базується на ручній обробці інформації, у ряді випадків структури АСКП об'єднують функціональні підсистеми і підсистеми забезпечення під одною ознакою і розглядаються як однорідні. У результаті створюється положення, при якому та сама вихідна інформація, що характеризує ті або інші процеси, що відбуваються, і явища, збирається різними службами для наступної обробки. При цьому одні розв'язувані системою завдання дублюються в різних підсистемах, а інші - узагалі не є предметом розгляду.

Такий підхід особливо небезпечний, тому що в даний час розробка і впровадження автоматизованих систем керування різних рівнів і призначень у нашій країні, як відомо, здійснюється в широких масштабах. Особливо широке поширення АСК одержали в низовій ланці народного господарства - на промислових підприємствах і у виробничих об'єднаннях. І всі ці АСК повинні бути в наступному об'єднані в єдину загальнодержавну автоматизовану систему збору й обробки інформації для обліку, планування і керування .

При визначенні структури АСКП, а також при встановленні комплексів розв'язуваних задач для керування необхідно керуватися системним підходом, що передбачає, крім іншого, всебічне ув'язування і комплексне вирішення всіх завдань керування на основі єдиної вихідної інформації про виробничо-господарську й іншу діяльність.

З цих позицій і будемо розглядати структуру АСКП.

У процесі виробництва продукції, як відомо, використовуються засоби праці, матеріальні, трудові, фінансові й інші ресурси, що у свою чергу нормуються, плануються, враховуються. Разом із цим процес виробництва повинний бути керованим. Управляти ж - значить виконувати ті або інші функції. При такому підході керування виробництвом можна розглядати в двох аспектах: по функціональній ознаці, тобто з погляду основних функцій керування, і по ознаці забезпечення, тобто по основним компонентах, що забезпечує виробництво, - видам ресурсів. Тому, якщо керування виробництвом розглянути в системному порядку, то кожний аспект управління буде включати групу взаємозалежних і взаємодоповнюючих один одного підсистем або комплексів завдань.

Відповідно до основних функцій керування формуються наступні функціональні підсистеми, умовно виділені в групу А: нормування і регламентації , планування економічного і соціального розвитку, оперативно-виробничого планування, обліку і контролю, укладання звітності, економічного аналізу і прийняття вирішень, організаційно-економічної.

Виробництво може функціонувати при належному його забезпеченні ресурсами. Основними компонентами, що формують підсистему керування забезпеченням виробництва, що умовно виділені в групу Б, є: виробництво і випуск готової продукції, основні засоби і виробничі площі, матеріальні й енергетичні ресурси, трудові і фінансові ресурси.

Взаємозв'язок зазначених аспектів керування виробництвом схематично можна зобразити у виді таблиці, у якій по вертикалі розташовуються функціональні підсистеми керування виробництвом (група А), а по горизонталі - підсистеми керування забезпеченням виробництва (група Б).

Виробництво продукції являє собою складний процес, як правило, включає наступні види (елементи) виробництва, умовно виділені в групу В: технічна підготовка виробництва, основне виробництво, допоміжне й обслуговуюче виробництво, непромислове господарство, капітальне будівництво і т.д. При цьому кожний вид (елемент) виробництва має свою специфіку і визначену міру самостійності ( при їхньому повному взаємозв'язку) як у виконанні функцій керування, так і в забезпеченні ресурсами.

Взаємозв'язок і взаємозалежність цих видів (елементів) виробництва за функціональними ознаками, можна показати схематично, умовно розмістивши їх на двох боках куба.

Відзначимо, що взаємозв'язок підсистем забезпечується тим, що по-перше, застосовуються єдині системи класифікації і кодування всієї інформації, оброблюваної на підприємствах або у виробничих об'єднаннях; по-друге, для вирішення всіх завдань керування використовується єдина інформація, що характеризує стан виробництва і всі процеси, що відбуваються в ньому, і явища, зафіксована в масивах; по-третє, вихідна інформація, що виникає в процесі виробничо-господарської діяльності, один раз збирається і вводиться одноразово, а потім разом з умовно-постійною (нормативною, довідковою і т.д.) інформацією всесторонне і комплексно обробляється і використовується при необхідності у всіх підсистемах або всіх службах керування; по-четверте, вихідна інформація однієї функціональної підсистеми є, як правило, вхідною інформацією для інших підсистем. Наприклад, вихідні дані підсистеми довгострокового планування є вхідними при вирішенні завдань річного планування; вихідні дані річного планування - вхідними при вирішенні завдань оперативно-виробничого планування.

Щоб зазначений взаємозв'язок у процесі керування виробництвом здійснювався, необхідне ще системне інформаційне ув'язування з одного боку, і процедурне - з іншого. А це вже елементи, що відносяться до тієї частини структури АСКП, що є власне її базою, основою.

Базу (основу) автоматизованої системи керування підприємством або виробничим об'єднанням як об'єкт також можна розглядати в двох аспектах - по функціональній ознаці й ознаці забезпечення. Функціональні аспекти бази (основи) АСКП - це збір (сприйняття і фіксація) і передача інформації, її обробка, копіювання і розмноження документації, збереження і пошук інформації і документації. Зазначені аспекти формують функціональні підсистеми бази (основи) АСКП, умовно виділені в групу Г. Аспекти забезпечення бази (основи) АСКП - це насамперед технічне (технічний комплекс), програмне й інформаційне забезпечення. Вони і формують підсистеми забезпечення бази (основи) АСКП, умовно виділені в групу Д.

Підсистеми бази , що функціонально-забезпечують основи АСКП, можна відобразити також у виді таблиці, у якій по горизонталі розташовуються функціональні підсистеми (група Г), а по вертикалі - підсистеми забезпечення (група Д). Взаємозв'язок цих підсистем можна показати схематично, умовно розмістивши їх на третьому боці куба. При цьому специфічні особливості структури бази (основи) АСКП не дозволяють (так у цьому і немає необхідності в зв'язку із системним підходом до комплексного вирішення всіх завдань керування) схематично показати взаємодію кожної підсистеми бази (основи) АСКП (групи Г и Д) із підсистемами керування (групи А,Б и В).

Побудована в такий спосіб сукупність підсистем складає структурну модель автоматизованої системи керування підприємством або виробничим об'єднанням, у якій відбиті основні взаємозв'язки і взаємодії утворюючих її функціональних, ресурсних і інших елементів виробництва в часі і просторі.

Загальна структура АСКП приведена на малюнку 3.

Запропонована вище структурна схема АСКП має ту особливість, що виділені (основні) підсистеми згруповані по строго однорідних ознаках. Так, наприклад, підсистеми, що відносяться до керування виробництвом, класифікуються по ознаках, що характерні для промислових підприємств і виробничих об'єднань даної галузі народного господарства. Це - функціональна ознака (група А), ознака забезпечення, або ресурсний (група Б), і ознака видів виробництва (група В). Кожна з зазначених класифікаційних груп у свою чергу об'єднує тільки лише ті підсистеми, що відповідають головній класифікаційній властивості даної групи.

Такий підхід до класифікації підсистем АСКП дозволяє групувати комплекси розв'язуваних машинним способом завдань по всім трьом класифікаційним ознакам, виділяючи при цьому головний із них. Наприклад, по довгостроковому плануванню (А-2) вирішується комплекс завдань, по'язаних із виробництвом і випуском продукції (блок 12), по технічній підготовці виробництва (блок Т1), основного виробництва (блок 01) і т.д. У залежності від необхідності комплекси завдань можна групувати в іншій послідовності. Наприклад, керування забезпеченням трудовими ресурсами (Б-4) включає комплекс завдань по усіх функціональних підсистемах (нормування і регламентація - блок 41, довгострокове планування 42 і т.д.), що відноситься до технічної підготовки виробництва (блок Т4), основному виробництву (блок 04) і т.д. При цьому незалежно від того або іншого групування комплексів завдань методика рішення даного завдання не змінюється. Змінюється лише її місце в тому або іншому комплексі завдань.

У зв'язку з тим, що всі технічні й елементарні-логічні операції по збору й обробці інформації, необхідної для керування, виконуються в основному машинним способом і апарат керування в основному звільняється в наступному від цих робіт, є сприятлива можливість поліпшити організаційну структуру апарата керування і привести її у відповідність із структурою АСКП.

Загальногалузевими керівними і методичними матеріалами по створенню автоматизованих систем керування підприємствами і виробничими об'єднаннями передбачається виділення наступних функціональних підсистем: керування технічної підготовки виробництва; оперативного керування основним виробництвом; техніко-економічного планування, включаючи розрахунки по ціноутворенню; керування матеріально-технічним постачанням; бухгалтерського обліку; керування реалізацією і збутом продукції; керування фінансами; керування якістю продукції; керування кадрами; керування транспортним, ремонтним, енергетичним і інструментальним обслуговуванням виробництва.

Неоднорідність у класифікації підсистем (наприклад, техніко-економічне планування або керування фінансами, кадрами), дублювання деяких типів завдань у ряді підсистем (підсистема техніко-економічного планування в обов'язковому порядку включає завдання планування забезпечення виробництва матеріалами, трудовими ресурсами, фінансами й ін., однак ці завдання також розглядаються у відповідних підсистемах) очевидні. Тому пропонується інша структура АСКП, що і покладена в основу при розгляді комплексів розв'язуваних завдань.

Запропонована структура АСКП вигідно відрізняється від зазначеної вище тим, що в ній підсистеми згруповані по однорідній ознаці; при цьому не тільки не повторюються в одних підсистемах елементи інших підсистем, але і є широкий маневр формування комплексів завдань, не міняючи самої структури і методики їхнього вирішення.

Розглянемо основні характеристики підсистем, що входять у запропоновану вище структуру АСКП.

До функціональних підсистем керування виробництвом (група А), відповідно до основних функцій керування, відносяться наступні вісім підсистем: нормування і регламентації (А-1), довгострокового планування (А-2), річного планування (А-3), оперативно-виробничого планування (А-4), обліку і контролю (А-5), звітності (А-6), економічного аналізу і прийняття вирішень (А-7), організаційно-економічна (А-8).

Кожна з зазначених підсистем характеризує методи організації і виконання тієї або іншої функції керування виробництвом шляхом вирішення комплексу однорідних задач, а також відбиває взаємозв'язок між підсистемами за рахунок вхідної і вихідної (результатної) інформації.

Основними завданнями, розв'язуваними підсистемою нормування і регламентації (блоки 11, 21...51), є створення необхідних норм і нормативів, зв'язаних із розробкою, виробництвом, випуском і реалізацією готової продукції (блок 11), а також встановленням або розробкою відповідних норм і нормативів по забезпеченню виробництва основними засобами і виробничими площами (блок 21), матеріальними й енергетичними (блок 31), трудовими (блок 41) і фінансовими (блок 51) ресурсами, необхідними як для підприємства або виробничого об'єднання в цілому, так і для його видів (елементів) виробництва (підгрупи Т, О, В, Н, К). Сюди ж входить установлення регламентуючих матеріалів, зв'язаних із посадовими правами й обов'язками управлінського персоналу підприємства або виробничого об'єднання. Це, у першу чергу, розробка у формалізованому виді прав і обов'язків персоналу, а також графіка надходження необхідної інформації, її форм і утримування. Для цього розробляється відповідна вихідна документація , у якій фіксуються всі необхідні науково обгрунтовані норми витрат праці, матеріалів, машинного часу, а також регламентуючі матеріали на посадових осіб, зайнятих керуванням як об'єктом у цілому, так і його окремими ланками. Ця інформація переноситься на машинні носії і характеризується як умовно-постійні первинні нормативні і регламентуючі розміри, що використовуються потім у всіх підсистемах.

Основними завданнями підсистеми річного плану економічного і соціального розвитку (блоки 13, 23, ..., 53) є розробка збалансованого річного (відповідно до даного довгострокового плану) і квартальних планів по розробці, виробництву, випуску і реалізації готової продукції (блок 13) при оптимальному використанні наявних основних засобів і виробничих площ (блок 23), матеріальних і енергетичних (блок 33), трудових (блок 43) і фінансових (блок 53) ресурсів, необхідних як для підприємства або виробничого об'єднання в цілому, так і для його видів (елементів) виробництва (підгрупи Т, О, В, Н, К). У якості вхідної використовується вихідна інформація підсистеми довгострокового планування і відповідні норми, нормативи і регламентуючі матеріали. Вихідна інформація цієї підсистеми є вхідної для підсистеми оперативно-виробничого планування.

У підсистемі оперативно-виробничого планування (блоки 14, 24, ..., 54) використовується вихідна інформація підсистеми річного планування і відповідні норми, нормативи і регламентуючі матеріали. Потім вирішуються завдання подальшої конкретизації елементів виробничого плану - укладання, як правило, місячних, декадних і змінних програм розробки, виготовлення (запуску і випуску) і реалізації готових виробів, складальних одиниць і деталей (блок 14), а також визначення потреб у необхідних для цього ресурсах (основних засобів і виробничих площ - блок 24; матеріальних і енергетичних - блок 34, трудових - блок 44 і фінансових - блок 54 ресурсів),необхідних як для підприємства або виробничого об'єднання в цілому, так і для його видів (елементів) виробництва (підгрупи Т, О, В, Н, К).

Одночасно в цій підсистемі вирішуються завдання по використанню устаткування, включаючи вимоги планово-попереджувальних ремонтів, по забезпеченню матеріальними й енергетичними, трудовими і фінансовими ресурсами як виробничих підрозділів, так і робочих місць, відповідно до програми запуску-випуску, а також завдань по зниженню трудомісткості.

Підсистема обліку і контролю діяльності підприємства або виробничого об'єднання (блок 15, 25, ...,55) включає організацію обліку і контролю діяльності підприємства або виробничого об'єднання по всіх підсистемах забезпечення на різних стадіях. Вихідною є фактична інформація, що характеризує виробничі процеси, що відбувалися, і явища при розробці, виробництві, випуску і реалізації готової продукції (блок 15), використання основних засобів і виробничих площ (блок 25), матеріальних і енергетичних (блок 35), трудових (блок 45) і фінансових (блок 55) ресурсів, як на підприємстві або виробничому об'єднанні в цілому, так і по його видах (елементам) виробництва (підгрупи Т, Про, В, Н, К). Крім того, у багатьох випадках використовується інформація, що зафіксована в масивах попередньої підсистеми, а також у масивах підсистеми нормування і регламентації.

Оптимальне оперативно-виробниче планування і реальне виконання планів серйозно знижують трудомісткість обліку і контролю за рахунок збігу планових і фактичних показників. У цих умовах цілком можна застосувати метод обліку по відхиленнях, що забезпечує оперативний контроль за ходом виробництва і процесами , що відбуваються , і явищами.

Підсистема звітності (блоки 16, 26, ..., 56) вирішує завдання укладання встановленої оперативної, місячної, квартальної, річної й іншої періодичної звітності по виробництву і випуску продукції (блок 16), основним засобам і виробничим площам (блок 26), матеріальним і енергетичним (блок 36), трудовим (блок 46) і фінансовим (блок 56) , включаючи зведені витрати про виробництво, ресурсам по підприємству або виробничому об'єднанню в цілому, а при необхідності і по його видах (елементам) виробництва (підгрупи Т, О, В, Н, К). Даними для заповнення зазначеної звітності є вихідна інформація, згрупована по визначених ознаках і оброблена по спеціальній методиці. При цьому відзначимо, що існуючі форми встановленої звітності, як непридатні для машинного заповнення, необхідно відповідним чином переробити.

Вихідна інформація зазначеної підсистеми є вхідною інформацією для вищестоящих організацій (галузі, міністерства) і для деяких інших зовнішніх установ. Цим і пояснюється виділення даної групи задач в окрему підсистему. Щоб запобігти дублювання інформації і з метою скорочення витрат ручної праці при обробці вхідної інформації в цих організаціях необхідно при укладанні встановленої звітності на підприємстві або у виробничому об'єднанні передбачити автоматичну фіксацію на машинних носіях вихідної (звітної) інформації. Зведена інформація на машинних носіях потім разом із формами звітних документів передається у відповідні організації.

У підсистемі економічного аналізу і прийняття вирішень (блоки 17, 27, ..., 57) вирішуються завдання економічного аналізу виробничо-господарської й іншої діяльності як підприємства або виробничого об'єднання в цілому, так і їхніх видів (елементів) виробництва (підгрупи Т, О, В, Н, К) і конкретного керування виробництвом і випуском продукції (блок 17), основними засобами і виробничими площами (блок 27), матеріальними й енергетичними (блок 37), трудовими (блок 47) і фінансовими (блок 57). Вхідною інформацією для даної підсистеми є вихідні дані усіх функціональних підсистем. На підставі даних аналізу здійснюється вироблення рішень, а потім і реалізація цих рішень шляхом впливу на виробничо-господарські й інші процеси і явища, що відбуваються, з наступним контролем виконання.

Організаційно-економічна підсистема (блоки 18, 28, ..., 58) вирішує завдання розробки оптимальної організаційної структури апарата керування підприємства або виробничого об'єднання, організації робіт із черговості розробок і впровадження підсистем АСКП. Сюди ж входить розробка і впровадження інших організаційних заходів, пов'язаних із реорганізацією і функціонуванням різних структурних підрозділів, створенням нових методик і інших регламентуючих матеріалів (посадових і правових обов'язків співробітників), а також установлення термінів і параметрів надходження вхідної і видачі результатної інформації, необхідної для виконання функцій керування.

Ці й інші завдання, пов'язані з організацією й економікою керування, також вирішуються в даній підсистемі традиційними методами, тобто вручну. Вихідною інформацією для цієї підсистеми є дані усіх функціональних підсистем, а також що додатково збираються (при необхідності) соціально-економічні й інші дані.

До підсистем керування забезпеченням виробництва (група Б), відповідно до використовуваних ресурсів у процесі виробництва усіма видами (елементами) виробництва, відносяться наступні п'ять підсистем: виробництво і випуск готової продукції (Б-1), основні засоби і виробничі площі (Б-2), матеріальні й енергетичні ресурси (Б-3), трудові ресурси (Б-4), фінансові ресурси (Б-5). У кожній з зазначених підсистем вирішуються задачі забезпечення, розробки, виготовлення, випуску і реалізації продуктів виробництва необхідними ресурсами, що нормуються й іншим способом регламентуються, плануються і враховуються і по яким складається звітність, виробляються і приймаються рішення. Причому всі завдання вирішуються у взаємозв'язку, завдяки єдиним нормам, нормативам і регламентуючим матеріалам, сформованим у єдину базу даних.

Підсистема керування виробництвом і випуском готової продукції (блок 11,12, ...,18) вирішує завдання забезпечення виробництва в розрізі наступних функціональних підсистем - нормування і регламентації (блок11), довгострокового (блок 12), річного (блок 13) і оперативно-виробничого (блок 14) планування, обліку і контролю (блок 15), звітності (блок 16), економічного аналізу і прийняття вирішень (блок 17) і організаційно-економічної (блок 18), що відносяться до різних видів (елементам) виробництва - технічної підготовці виробництва (блок Т1), основному (блок О1) і допоміжному виробництву (блок В1), непромисловому господарству (блок Н1), капітальному будівництву (К1), а також по підприємству або виробничому об'єднанню в цілому.

У коло завдань, розв'язуваних підсистемою, входить визначення норм і нормативів, що відносяться до структури, складу і технології виготовлення готової продукції, а також регламентуючих матеріалів. Крім того, сюди відноситься встановлення даних про перспективний випуск продукції, її якості і можливостях виготовлення на даному підприємстві або виробничому об'єднанні. Потім на основі цієї і іншої інформації здійснюється формування довгострокових, річних і оперативних програм (об'ємів) виробництва, а також організації і ведення обліку і контролю, укладання звітності, видача необхідної інформації для економічного аналізу і прийняття вирішень. Крім того, вирішуються завдання організаційно-економічного характеру, що виникають у процесі виробництва і відносяться до виробництва і випуску готової продукції.

Підсистема керування основними засобами і виробничими площами (блоки 21, 22, ..., 28) вирішує завдання забезпечення виробництва цим видом ресурсів у розрізі наступних функціональних підсистем - нормування і регламентації (блок 21), довгострокового (блок 22), річного (блок 23) і оперативно-виробничого (блок 24) планування, обліку і контролю (блок 25), звітності (блок 26), економічного аналізу і прийняття вирішень (блок 27) і організаційно-економічної (блок 28), що відносяться до різних видів (елементам) виробництва - технічній підготовці виробництва (блок Т2), основному (блок О2) і допоміжному виробництву (блок В2), непромисловому господарству (блок Н2), капітальному будівництву (К2), а також по підприємству або виробничому об'єднанню в цілому.

До складу завдань, розв'язуваних підсистемою, входить визначення норм і нормативів по витратах основних засобів і виробничих площ на одиницю виробу. Потім на основі цієї і іншої інформації здійснюється формування довгострокового, річних і оперативних планів забезпечення виробництва необхідними основними засобами і виробничими площами, а також організація і ведення обліку і контролю, укладання звітності, видача необхідної інформації для економічного аналізу і прийняття рішень у галузі забезпечення і використання цих засобів і площ. Вирішуються також завдання організаційно-економічного характеру, зв'язані з цією підсистемою на різних видах виробництва.

Підсистема керування матеріальними та енергетичними ресурсами ( блок 31,32, ...,38) вирішує завдання забезпечення виробництва цим видом ресурсів у розрізі наступних функціональних підсистем - нормування і регламентації (блок 31), довгострокового (блок 32), річного (блок 33) і оперативно-виробничого (блок 34) планування, обліку і контролю (блок 35), звітності (блок 36), економічного аналізу і прийняття рішень (блок 37) і організаційно-економічної (блок 38), що відносяться як до підприємства або виробничому об'єднанню в цілому, так і до його різних видів (елементів) виробництва - технічній підготовці виробництва (блок Т3), основному (блок О3) і допоміжному виробництву (блок В3), непромисловому господарству (блок Н3), капітальному будівництву (К3).

Перелік завдань, розв'язуваних підсистемою , включає завдання по визначенню норм і нормативів по витратах матеріальних і технічних ресурсів на одиницю виробу. Потім на основі цієї та іншої інформації здійснюється формування довгострокового, річних і оперативних планів забезпечення виробництва необхідними матеріальними цінностями, паливом, енергією й іншими ресурсами, а також організація і ведення обліку і контролю, складання звітності, видача необхідної інформації для економічного аналізу і прийняття рішень в галузі забезпечення і використання цих ресурсів. Крім того, вирішуються задачі організаційно-економічного характеру, пов'язані з підсистемою на різних видах виробництва.

Підсистема керування трудовими ресурсами ( блоки 41, 42, ..., 48) вирішує завдання забезпечення виробництва цим видом ресурсів у розрізі наступних функціональних підсистем - нормування і регламентації (блок 41), довгострокового (блок 42), річного (блок 43) і оперативно-виробничого (блок 44) планування, обліку і контролю (блок 45), звітності (блок 46), економічного аналізу і прийняття рішень (блок 47) і організаційно-економічної (блок 48), що відносяться як до підприємства або виробничого об'єднання в цілому, так і до різних видів (елементів) його виробництва - технічній підготовці виробництва (блок Т4), основному (блок О4) і допоміжному виробництву (блок В4), непромисловому господарству (блок Н4), капітальному будівництву (К4).

У коло завдань, розв'язуваних підсистемою, входить визначення норм і нормативів по витратах трудових ресурсів на одиницю виробу й ін. Потім на основі цієї і іншої інформації здійснюється формування довгострокового, річних і оперативно-виробничих планів забезпечення виробництва необхідною чисельністю персоналу по різних ознаках і фондам заробітної плати, а також організація обліку і контролю, складання звітності, видача необхідної інформації для економічного аналізу і прийняття рішень у частині забезпечення і використання трудових ресурсів. Крім того, вирішуються завдання організаційно-економічного характеру, пов'язані з цією підсистемою на різних видах виробництва.

Підсистема керування фінансовими ресурсами (блоки 51, 52, ..., 58) вирішує завдання забезпечення виробництва цим видом ресурсів в розрізі наступних функціональних підсистем - нормування і регламентації (блок 51), довгострокового (блок 52), річного (блок 53) і оперативно-виробничого (блок 54) планування, обліку і контролю (блок 55), звітності (блок 56), економічного аналізу і прийняття рішень (блок 57) і організаційно-економічної (блок 58), що відносяться як до підприємства або виробничого об'єднання в цілому, так і до його різних видів (елементів) виробництва - технічній підготовці виробництва (блок Т5), основному (блок О5) і допоміжному виробництву (блок В5), непромисловому господарству (блок Н5), капітальному будівництву (К5).

До складу завдань, розв'язуваних підсистемою, входить визначення нормативів і регламентуючих матеріалів по забезпеченню усіх видів виробництва фінансовими ресурсами. Потім на основі цієї та іншої інформації здійснюється формування довгострокового, річних і оперативно-виробничих планів забезпечення виробництва необхідними фінансовими ресурсами, а також організація обліку і контролю, складання звітності, видача необхідної інформації для економічного аналізу і прийняття рішень у частині забезпечення і використання фінансових ресурсів. Вирішуються також завдання організаційно-економічного характеру, пов'язані з цією підсистемою на різних видах виробництва.

Крім того, об'єктом керування даної підсистеми є процеси узагальнення (зведення) планових і фактичних показників, що характеризують усю систему як єдине ціле. При узагальненні (зведенні) використовують вартісні показники (показники в грошовому вираженні). Усе це дозволило включити цей вид показників управлінської діяльності в дану підсистему, як друга її частина.

До підсистем, що характеризують виробничу структуру промислового підприємства або виробничого об'єднання (група В), відносяться наступні п'ять видів (елементів) виробництва: технічна підготовка і науково-технічний розвиток виробництва (група Т), основне виробництво (група О), допоміжне (або обслуговуюче) виробництво (підгрупа В), непромислове господарство (група Н) капітальне будівництво (підгрупа К). У дану групу підсистем можуть бути включені при необхідності й інші види (елементи) виробництва.

Завдання, розв'язувані в блоках зазначених підсистем, відповідають тим же завданням, що звичайно розглядаються функціональними підсистемами по блоках підсистем керування забезпеченням виробництва. По технічній підготовці виробництва - це завдання, розв'язувані в блоках Т1, Т2, ..., Т5; основному виробництву - у блоках О1, О2, ..., О5 допоміжному виробництву - у блоках В1, В2, ..., В5; непромисловому господарству - у блоках Н1, Н2, ...,Н5; капітальному будівництву - у блоках К1, К2, ..., К5.

Відзначимо, що вільні ( що узагальнюють) дані по системі (підприємству або виробничому об'єднанню) у цілому в розрізі ресурсів, що забезпечує, можна одержати як підсумок: по виробництву і випуску продукції - у блоках Т1, О1, В1, Н1, К1; основним засобам і виробничим площам - у блоках Т2, О2,

В2, Н2, К2; матеріальним і енергетичним ресурсам - у блоках Т3, О3, В3, Н3, К3; трудовим ресурсам - у блоках Т4, О4, В4, Н4, К4; фінансовим ресурсам - у блоках Т5, О5, В5, Н5, К5.

До функціональних підсистем бази (основи) АСКП (група Г) відносяться наступні чотири підсистеми: збору і передачі інформації (Г - А), обробки інформації (Г - Б), розмноження документації (Г - В), збереження і пошуку інформації (Г - Г). Зазначені підсистеми характеризують відповідні методи виконання тих або інших функцій бази (основи) АСКП. При цьому відзначимо, що документування вихідної (первинної) інформації, що виникає в процесі виробничо-господарської діяльності підприємства або виробничого об'єднання, як правило, повинно бути сполучене з одночасним фіксуванням цієї ж інформації на машинний носій. Важливою умовою є також використання для цих цілей умовно-постійної інформації, заздалегідь зафіксованої на машинних носіях. Оброблена (результатна) інформація повинна потім фіксуватися і виводитися на такі носії, що були б зручні для використання в керуванні.

У підсистемі збору і передачі інформації (блоки Аа, Аб, Ав) вирішуються завдання визначення методів виміру, реєстрації і збору інформації за допомогою периферійної техніки та іншими способами про хід виробничих і господарських процесів, а також установлення тактів її передачі від об'єктів керування на обробку, а потім після обробки до управлінського персоналу і знову до об'єктів у виді команд.

Утримування і структура інформації визначаються усіма функціональними підсистемами і підсистемами забезпечення виробництва, а також автоматизованою системою керування підприємством або виробничим об'єднанням у цілому.

Збір інформації про виробничо-господарську діяльність підприємства або виробничого об'єднання здійснюється в його структурних підрозділах - виробничих одиницях, цехах, складах, відділах і службах, а потім передається за допомогою технічних засобів і інших засобів на машинну обробку.

Підсистема обробки інформації (блоки Ба, Бб, Бв) характеризує методи організації технології сучасної і якісної обробки на ЕОМ і іншій обчислювальній і організаційній техніці всієї (необхідної для виробництва і керування) інформації. А також забезпечення обробленою інформацією всього управлінського персоналу структурних підрозділів і інших рівнів керування.

При цьому відзначимо, що машинна обробка економічної інформації може здійснюватися в режимі телеобработки, у пакетному і діалоговому режимі, режимі запит-відповідь.

Процеси обробки інформації здійснюються за допомогою комплексу сучасних засобів обчислювальної, периферійної й організаційної техніки. Використання комплексу регламентується відповідною підсистемою.

Підсистема копіювання і розмноження документації (блоки Ва, Вб, Вв) являє собою комплекс технічних засобів, призначених для якісного копіювання і розмноження документів із первинною і результатною інформацією, зафіксованої на різних носіях. У цьому зв'язку підсистема копіювання і розмноження документації тісно пов'язана з попередньою підсистемою.

Підсистема збереження і пошуку інформації (блоки Га, Гб, Гв) вирішує завдання організації і використання бази даних (масивів), пошуку необхідної інформації і при необхідності її розмноження. Ця підсистема тісно пов'язана з підсистемою обробки інформації.

До підсистеми забезпечення бази (основи) АСКП група (Д) відносяться наступні три основні підсистеми: технічного забезпечення (Д-а), програмного забезпечення (Д-б), інформаційного забезпечення (Д-в). Зазначені підсистеми в основному забезпечують технічний бік діяльності бази (основи) АСКП.

Підсистема технічного забезпечення АСКП (блоки Аа, Ба, Ва, Га) вирішує завдання визначення необхідності, установлення форм і методів використання комплексу технічних (обчислювальних і периферійних) засобів для виміру, реєстрації, передачі й обробки інформації, а також засобів для диспетчеризації і відображення інформації, копіювання і розмноження, збереження і пошуку документації. Крім того, сюди ж відносяться засоби організаційної техніки, використовувані для автоматизації діловодства.

Організаційною формою використання комплексу технічних засобів є різного роду і рівня обчислювальні центри, організовані на правах локальних (при підприємствах) або кущових (при виробничих об'єднаннях). Структурними елементами кущових центрів є різні пункти збору і передачі даних.

Підсистема програмного забезпечення АСКП (блоки Аб, Бб, Вб, Гб) вирішує задачи розробки і використання комплексу програм для автоматичного вирішення завдань усієї системи при різних режимах збору й обробки, збереження і пошуку даних.

Підсистема інформаційного забезпечення АСКП (блоки Ав, Бв, Вв, Гв) вирішує задачи визначення складу, структури і місць виникнення вихідних даних, пунктів збору і шляхів (потоків) руха на обробку цих даних. До неї відноситься організація бази даних, у тому числі, визначення переліку, складу і структури бази даних, а іноді і масивів умовно-постійної, умовно-перемінної і вихідної інформації, методів формування її на машинних носіях, визначення об'ємів інформації. Крім того, у цій підсистемі вирішуються питання кодування і класифікації інформації, видання різних класифікаторів і кодових значень економічної інформації. Відзначимо, що при розробці класифікаторів інформації необхідно виходити з того, що ряд кодових значень повинен у багатьох випадках бути єдиним не тільки по підприємству або виробничому об'єднанню, але і по галузі або міністерству.

У розглянутій вище структурі АСКП передбачено комплексне автоматизоване виконання розрахунків і деяких логічних операцій більшості основних функцій керування. При цьому основою є інформація, що збирається й оброблюється за допомогою засобів техніки. Методика і техніка виконання цих процесів визначається системою машинної обробки економічної інформації.

Усе викладене вище свідчить про те, що АСКП як складова частина системи машинної обробки економічної інформації, завдяки якому здійснюється своєчасна, достовірна і комплексна обробка інформації про діяльність підприємства. Системна обробка інформації дозволяє задовольнити апарат керування різних рівнів необхідними даними для здійснення процесів керування.

Повне забезпечення необхідною вихідною інформацією всього управлінського персоналу дозволяє не тільки оперативно і на високому рівні виконувати основні функції по керуванню об'єктом, але і вчасно передбачати можливі відхилення від нормального ритму виробничо-господарської діяльності (ВГД) підприємства. Отже, якщо АСКП забезпечує автоматизоване керування ВГД, то система машинної обробки економічної інформації підготовляє для цього необхідну вихідну інформацію в такий спосіб і в такі терміни, щоб керування здійснювалося оптимально.

Автоматизовані системи керування промисловими підприємствами або виробничими об'єднаннями істотно впливають на якість керування об'єктами і дозволяють:

цілком усунути паралелізм і дублювання потоків інформації, що характеризує виробничо-господарську й іншу діяльність керованого об'єкта;

якісно змінити утримування і методи виконання функцій керування управлінським персоналом і тим самим різко підвищити оперативність керування об'єктом;

удосконалювати організаційну структуру апарата керування і тим самим скоротити потребу в управлінському персоналі;

підвищити загальну культуру керування;

установити постійний і безупинний взаємозв'язок даної системи керування з вищестоящої.

Головним і вихідним (початковим) принципом організації АСУ будь-якого рівня і призначення є автоматизоване однократне сприйняття, фіксування і передача на обробку вихідної інформації, що характеризує ті або інші процеси і явища. В умовах функціонування АСУП це означає, що вихідна інформація, що виникає в процесі виробничо-господарській діяльності, один раз фіксується, а потім передається на системну машинну обробку.

Визначаючи потоки вихідної інформації, склад, утримування і призначення табуляграм (відеограм, що видаються на екрані дисплея), що повинні бути отримані як результат машинної обробки вихідних даних, необхідно враховувати ієрархію керування. Для кожного рівня керування потрібна інформація різного ступеня деталізації, оперативності, а в ряді випадків і точності. Так, для діючого контролю ходу виробництва майстрам ділянок необхідна інформація про стан робіт на керованому об'єкті по кожній операції щочасу або майже в реальному режимі часу; загальноцеховому ж персоналу, включаючи начальника цеху, потрібно інформація про хід виконання подетального плану в цілому, як правило, за зміну (за винятком зривів у виробництві); керівникам на рівні виробничих ланок або підприємства — ще в більш укрупненому виді — про випуск готових виробів цехами за добу або рідше.

У зв'язку з цим для усунення надлишкової інформації, використовуваної для прийняття управлінських вирішень на різних рівнях керівництва, а також із метою зменшення інформаційного навантаження працівників керування варто ширше практикувати видачу інформації з відхилень відповідно до встановленої регламентації. У ряді випадків можна використовувати видачу результатної інформації в режимі запит-відповідь. Такий підхід цілком усуває паралелізм і дублювання потоків інформації на підприємстві або у виробничому об'єднанні

Автоматизація збору й обробки вихідної інформації у свою чергу якісно змінює утримування і методи виконання функцій керування управлінським персоналом підприємства або виробничого об'єднання. Це означає, що і загальні функції керування— нормування і регламентація, планування, облік і контроль, економічний аналіз і прийняття вирішень, укладання звітності й організаційно-економічна — істотно змінюються як із погляду утримування, так і методів виконання

Організація нормування і регламентації в умовах АСУП полягає в тому, щоб на всі нормовані процеси і явища виробничо-господарської й іншої діяльності були встановлені обгрунтовані норми і нормативи, що фіксуються на машинних носіях, а потім багаторазово використовуються в наступних розрахунках, виконуваних машинним способом.

Посадові права й обов'язки управлінського персоналу, а також види зберігання і структура інформації необхідна і подана по визначеному графіку цьому персоналу, інші аналогічні матеріали формалізуются і складають регламентуючу інформацію. Ця інформація переноситься на машинні носії, а потім використовується в якості сигнальної для видачі обробленої інформації управлінському персоналу відповідно до встановленого графіка. Тому всі регламентуючі матеріали повинні бути організовані на науковій основі і повсюдно поширені на всьому керованому об'єкті. У противному випадку організація автоматизованого керування буде зведена нанівець.

Системне застосування сучасних електронних обчислювальних машин і економіко-математичних методів дозволяє здійснювати подальше удосконалення планування з метою найбільш ефективного використання трудових, матеріальних і інших ресурсів у виробничо-господарській і іншій діяльності.

Організація бази даних, у якій є інформація з нормативними характеристиками, що визначають структуру, матеріалоємність, трудомісткість, собівартість кожної планованої одиниці виробу, а також дані, що характеризують перспективу розвитку підприємства, фактичну (запропоновану) наявність устаткування, робочої сили і т.ін., дозволяє за допомогою сучасної обчислювальної техніки й економіко-математичних методів здійснювати оптимальне планування. При цьому розрахунки робляться з достатньою точністю, а потреба в ресурсах із фактичною їхньою наявністю (забезпеченістю) буде збалансована.

Таким чином, на підставі сформованої бази даних, що характеризує наявні (передбачувані) ресурси, можна скласти напружений (зустрічний) план, виконання якого принесе колективу більш значні матеріальні вигоди, чим при перевиконанні встановленого плану.

Практика показала, що при організації системної машинної обробки економічної інформації в умовах АСУП не можуть бути використані й існуючі методи і форми обліку. Навіть механізація кожної окремої ділянки обліково-планових робіт не може бути покладена в основу нової системи і, як правило, підлягає удосконалюванню. Крім того, замість трьох видів обліку, що існують на практику, повинний бути єдиний народногосподарський облік.

В умовах системної машинної обробки економічної информації при функціонуванні АСУП єдність обліку забезпечується тим, що:

по-перше, використовується єдине джерело фактичної (облікової) інформації;

по-друге, отримана від джерела інформація передається по каналах зв'язку або фіксується на машинних носіях, наприклад, перфокартах-документах, або інших видах, що є єдиними (вихідними) носіями;

по-третє, зазначена інформація оперативно обробляється швидкодіючими обчислювальними машинами при єдиному технологічному процесі.

Отже, завдяки єдиній вихідній інформації, що фіксується на машинних носіях, забезпечується повне ув'язування даних аналітичного і синтетичного обліку, їхня вірогідність, яка завгодно ступінь деталізації і за станом на будь-яку дату і т.ін.

Система машинної обробки економічної інформації несумісна з формами обліку, що виникнули і застосовуються при ручній праці або з використанням машин із ручним уведенням вихідних даних. Це пояснюється тим, що при машинній обробці інформації з існуючих форм обліку не забезпечується безперервність машинного процесу. Крім того, форми й утримування регістрів і інших зведених відомостей складні і не відповідають експлуатаційним можливостям наявної обчислювальної техніки, а також містять ряд повторюваних показників. Існуюча на багатьох підприємствах і у виробничих об'єднаннях таблично-перфокарточна форма обліку також не цілком підходить для системи машинної обробки економічної інформації. Важлива роль у цих умовах приділяється новій автоматизованій формі обліку.

У методологічному відношенні основу нової автоматизованої форми обліку повинна скласти розробка системного регламентованого переліку виробничо-господарських і інших операцій, що дозволяє найбільш повно відобразити стан об'єкта керування і зміни, що відбуваються в ньому. Питання організації економічного взаємозв'язку зазначених операцій на машинних носіях повинні вирішуватися відповідно до вимог системи машинної обробки економічної інформації. Двоїстий характер взаємозалежних змін в об'єктах обліку буде знаходити висвітлення в однократному записі кожної первинної операції.

Взаємозв'язок ідентичних показників на різних ділянках обліку, планування та нормування забезпечується єдиною системою класифікації і кодування, а також єдиним кроком в обліку і плануванні. При цьому нормативні, планові й облікові показники мають єдині найменування і кодове позначення, одиницю розміру рахунку і т.п.

В умовах функціонування Загальнодержавної автоматизованої системи збору й обробки інформації для обліку, планування і керування народним господарством, коли інформація нижчестоящої ланки (наприклад, обчислювального центру підприємства) буде передаватися у вищестоящу ланку (наприклад, у галузевий обчислювальний центр) по єдиній автоматизованій мережі зв'язку країни, особливо необхідні єдині системи кодування і єдині класифікатори, що у багатьох випадках повинні бути єдиними не тільки в масштабі одного підприємства або об'єднання, але і на інших рівнях народного господарства. При такому підході до збору й обробки фактичної інформації значно змінюються функції працівників керування — бухгалтерів і рахівників, плановиків і трудовиків, постачальників і ін. Замість технічної роботи зі збору й обробки інформації вони повинні виконувати контрольні функції, займатися аналізом виробничо-господарської й іншої діяльності, підготовкою матеріалів для прийняття вирішень і т. ін., на які раніш, як правило, не залишалося часу.

Такому якісному зрушенню в посадових обов'язках працівників керування, викликаному системним застосуванням комплексу технічних засобів для збору, передачі й обробки інформації, повинен передувати підготовчий період по навчанню відповідних працівників керування новим обов'язкам, їхньому правильному виконанню.

Організація повсюдного оперативного і достовірного обліку, машинного вирішення всіх планових завдань, наявність усіх нормативних показників створює визначену передумову для якісного і діючого контролю за виконанням виробничих планів, а також за здійсненням тих або інших господарських операцій, і діяльністю підприємства або виробничого об'єднання в цілому. Такий контроль дозволить вчасно виявляти відхилення від установлених норм і нормативів, планових показників і інших регламентуючих матеріалів у виробничо-господарській і іншій діяльності.

За допомогою сучасної обчислювальної техніки в табуляграмах , що складаються , або у виведених на екрани дисплеїв таблицях можна фіксувати не тільки планові і фактичні показники, але і визначати відхилення останніх від перших. Економічний аналіз матеріалів, у яких будуть зазначені лише одні відхилення (кількісні і відносні розміри) як убік зменшення (недовиконання), так і убік збільшення (перевиконання), дасть можливість виявити причини і винуватців цих відхилень. Позиції, у яких планові і фактичні показники будуть збігатися по тій або іншій ознаці, можуть у табуляграми не включатися і на екран не видаватися.

Подібний підхід до організації економічного аналізу дозволить значно скоротити час не тільки на укладання необхідного для цих цілей матеріалу і на проведення такого аналізу, але і на прийняття вирішень. Вихідна інформація про відхилення є вихідною при організації керування по методу відхилень.

В умовах АСУП частота надходження вихідної інформації, що характеризує стан і процеси, що відбуваються, на виробництві, і її оперативна обробка повинні визначатися частотою і швидкістю зміни стана керованого об'єкта. Так, якщо та або інша робота планується по годинному графіку, то при наявності негараздів у процесі виробництва чинників, а отже, і для оперативного втручання в ці процеси з метою їх усунення, необхідно одержувати, а потім обробляти і видавати керівництву інформацію про відхилення не рідше чим щопівгодини, при змінному плануванні виробництва — не рідше чим через полсмены і т.ін. Це випливає з того, що прийняття вирішень і їх виконання може здійснюватися лише на основі інформації про стан керованого об'єкта на кожен момент часу.

Водночас, вирішуючи в умовах функціонування АСУП питання про передачу тих або інших функцій керування (особливо це відноситься до економічного аналізу і прийняття вирішень) на повне або часткове машинне виконання, варто виходити з економічної доцільності такого кроку. При цьому необхідно враховувати дві обставини.

1. Як свідчить вітчизняний і закордонний досвід, створюючи АСУП, не варто прагнути до автоматизації заради автоматизації. У функціональних системах допускається виконання ряду ручних (або з застосуванням простих технічних засобів) операцій у процесі керування, якщо їхнє виконання таким способом буде більш оперативним, менше дорогим, чим на ЕОМ, і в цілому не буде впливати на загальну системну машинну обробку економічної інформації.

2. Системний підхід до керування припускає комплексну машинну обробку всієї економічної інформації, що характеризує стан і процеси , що відбуваються, і явища на промислових підприємствах та виробничих об'єднання.

Існуючі форми звітності, що представляються у вищестоящі й інші управлінські ланки, не придатні для машинного заповнення. У зв'язку з цим звітні табуляграми, у якому би розрізі вони не складалися, є лише допоміжними документами, тому що їхній підсумкові дані потім вручну або за допомогою пишучих машин переносяться у відповідні форми поточної, періодичної і річної звітності.

Таким чином, при системі машинної обробки економічної інформації журналу-ордера і форми звітності необхідно замінити більш зробленою системою регістрів і звітних форм, при іншій їхній кількості й утримуванні, призначенні і зовнішньому вигляді. При їхньому заповненні або укладанні повинно бути цілком усунуто чергування ручних і машинних операцій, дублювання записів і додаткової їхньої доробки з застосуванням ручної праці, а також здійснений взаємозв'язок плановими і нормативними показниками.

Важливим документом, що містить зведені показники, що характеризують підприємство або виробниче об'єднання в цілому, є паспорт виробничого об'єднання або підприємства. Він складається на підставі документованих даних і відбиває наявність і використання виробничих потужностей; організаційно-технічний рівень і спеціалізацію виробництва; якість продукції, що випускається, інші техніко-економічні показники, необхідні для розробки п'ятилітніх і річних планів.

Отже, організація і впровадження АСУ на підприємствах або у виробничих об'єднаннях приводить не просто до заміни первинних документів, що заповнюються й оброблюються вручну, машинними, оброблюваних за допомогою комплексу технічних засобів, а до перебудови системи керування, якісній зміні не тільки характеру праці управлінського персоналу, методів виконання тих або інших функцій, але і структури апарата керування.