ЗВАРЮВАННЯ ТИСКОМ

Тема лекції:

Класифікація методів зварювання тиском

План лекції

1. Зварювальний контакт і процеси його активації

2. Класифікація методів зварювання тиском

1. Зварювальний контакт і процеси його активації

Зварювальний контакт це контакт двох поверхонь заготовок. Розглянемо контакт будови поверхні металевих заготовок.

Якщо помістити цю поверхню з вакууму в

повітря то вільні електрони активують

кисень , який з великою швидкістю формує

на поверхні металу оксидний шар

10^-6(мм. на ст.).

Після окислення поверхня набуває такого вигляду:

Верхній шар металу являє собою особливу систему, оскільки будь-яка механічна обробка надає шару зруйновану структуру. Глибина шару залежить від способу його механічної обробки. Після тонкого шліфування від 2-25 мкм, після точіння від 75-250 мкм, після полірування від 0,2-0,5 мкм.

ГЕОМЕТРИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОВЕРХОНЬ:

1. Хвилястість

2. Шорсткість

Повітряне середовище цеху забезпечує адгезій не ошарування, яке складається з водяних, мастильних та пилоподібних частинок, кожна з яких полярна, тому поверхня буде такою:

Таким чином контакт двох металевих деталей без проміжних оксидного та адсорбційного прошарків, тобто між кристалами може бути забезпеченим у двох випадках :
1.Контакт у космічному вакуумі

2.Коли пластична деформація вичавлює та виносить за межі контактування усі адсорбційні і оксидні прошарування.

Активація контакту – процес підвищення енергії в поверхневих шарах чи по площині контакту. Кінцева мета активації отримання зварного з’єднання. Енергія активації може бути отримана за допомогою будь-якого технологічного процесу, межею якого є технологічна доцільність. Механічна енергія може перетворюватись в електричну.

Сила стискання Р при всіх способах зварювання тиском перетворюється в силу зсуву F, це перетворення є останнім при деформуванні зварного з’єднання.