Різне ставлення до ризику та функція корисності
Необхідно звернути увагу на те, що вигляд функції корисності може дати інформацію про ставлення до ризику особи, яка приймає рішення. Принагідно слід відмітити, що особу, яка приймає рішення, називають несхильною до ризику, коли для неї більш пріоритетною є можливість одержати гарантовано сподіваний виграш у лотереї, аніж брати в ній участь. А тому умову несхильності до ризику можна записати так
U(M(X)) > M(U(X)).
Особу, яка приймає рішення, називають схильною до ризику, якщо для неї більш пріоритетною є участь у лотереї, ніж можливість одержати гарантовано сподіваний виграш. Відповідно, умова схильності до ризику записується як
U(M(X)) < M(U(X)).
Проміжне значення між схильністю та несхильністю до ризику відіграє нейтральність (байдужість) до ризику. Вона визначається байдужістю особи у виборі між отриманням гарантованої суми, яка збігається із сподіваним виграшем, та участю у лотереї.
Очевидно, що умова байдужості до ризику:
U(M(Х)) = M(U(Х)).
Необхідно відмітити, що має місце твердження: особа, яка приймає рішення, в тому і тільки тому випадку є:
а) несхильною до ризику, коли її функція корисності опукла вгору;
б) схильною до ризику, коли її функція корисності опукла вниз;
в) нейтральною до ризику, коли її функція корисності є лінійною.
Криві байдужості
Зауважимо, що в (п+1) – вимірному евклідовому просторі поверхнею байдужості є п-вимірна поверхня, що відповідає фіксованому рівню (U=const) функції корисності.
Як приклад розглянемо функцію корисності, яка широко використовується у фінансово-інвестиційному аналізі [7, 8]:
де m — величина сподіваного прибутку (ефективності тощо), s — величина ступеня ризику (середньоквадратичне або семіквадратичне відхилення тощо). Інтерпретація функції U(m, s) така: інвестор вважає корисним для себе збільшення значення ефективності, але уникає відхилення цієї ефективності від сподіваного значення. Чим більше значення k, тим тенденція уникнення ризику, що породжується невизначеністю, проявляється більшою мірою. А тому величину k можна розглядати як кількісну міру толерантності інвестора до ризику (або як міру несхильності до ризику). Відмітимо, що значення величини k є індивідуальним для кожного інвестора.
Необхідно наголосити, що геометричним образом зазначеної функції корисності є поверхня у тривимірному просторі (т, s, U), а тому якщо покласти
U(m, s) = m2 – ks2 = U = const,
то, надаючи різні значення константі U, отримуємо сімейство кривих (рис.2.1.6):
m2 – ks2 = Ui , i = 1, 2, ... , n = const.
Cімейство кривих (в даному випадку гіпербол) в теорії функцій багатьох змінних називають лініями рівня, а в теорії корисності — кривими байдужості. На рис.2.1.6 побудовано криві байдужості для певної особи (коефіцієнт k — фіксований (k = const)).
Рис.2.1.6. Криві байдужості особи
(різні рівні функції корисності)
Як уже відмічалось, різні криві байдужості трактуються як різні рівні значень функції корисності. Це означає, що збільшити норму прибутку і водночас залишитися при тій же самій величині корисності, можна лише за рахунок збільшення ступеня ризику.
Відмітимо, у свою чергу, що неузгоджена одночасна зміна значень норми прибутку і оцінки ризику може призвести до зміни рівня корисності. Так, наприклад, зростання норми прибутку при незмінному ступені ризику означає перехід на іншу, «правішу», криву байдужості, що відповідає у даному випадку більшому значенню функції корисності. На рис.2.1.6 цій ситуації відповідає перехід з точки А до точки В. Аналогічно зменшення ступеня ризику при незмінній нормі прибутку означає перехід на криву байдужості, що відповідає більшій величині функції корисності. На рис.2.1.6 цій ситуації відповідає перехід з точки А до точки С.