Етапи планування аудиту і їх характеристика

Аудитор повинен планувати свою роботу так. щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку.

Планування - це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду, а також часу проведення аудиту, тобто це визначення засобів та шляхів досягнення мети аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те. що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури.

Порядок планування аудити в Україні визначається Міжнародними стандартами аудиту (МСА) 300 "Планування аудиту фінансових звітів". Також аудитор повинен в плануванні аудиту користуватись МСА 315 "Розуміння суб'єкта господарювання та його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень" і МСА 320 "Суттєвість в аудиті". МСА вказують аудиторам, що "...роботу необхідно належним чином адекватно спланувати, а асистентів, якщо вони є, треба належно контролювати

Характер планування залежіть від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

Аудитор повинен починати планувати аудит до написання листа-зобов'язання і до укладання договору з економічним суб'єктом про проведення аудиту.

Зальна структура планування аудиторської перевірки це, по суті, перелік робіт на основних етапах аудиту;

Планування як процес умовно можна розділити на наступні блоки:

• визначення цілей і задач;

• вибір стратегії;

• тактика - розвиток стратегії на більш короткий період;

• загальне керівництво діями і прийняттям рішень, що сприяє досягненню цілей:

• правила і прийоми, що передбачають чітке визначення дій для специфічних ситуацій:

• процедури - дії. які варто здійснювати в кожній конкретній ситуації.

Якщо спроектувати теорію на планування аудиторської перевірки, то можна представити процес планування в такий спосіб:

Планування аудиторської перевірки має властиві тільки йому особливості. Весь процес планування поділяється на три стадії:

• попереднє планування:

• складання загального плану:

• розробка програми аудита.

В основі попереднього планування аудиторської перевірки лежить вивчення підприємства, що належить перевіряти. Підхід до планування перевірок постійних і нових клієнтів трохи відрізняється.

Нове підприємство. Якщо підприємство є новим клієнтом, то до початку будь-яких дій необхідно сформувати про нього певну думку. Для цього необхідно зібрати інформацію, яка. як правило, відображається в описовій формі. Нерідко застосовуються заздалегідь підготовлені анкети (тести), які може заповнювати як представник підприємства, так і співробітник аудиторської фірми. Достовірність інформації в другому випадку бажано підтвердити підписом представника підприємства. Форма і зміст такої анкети не регламентовані. Вона є керівництвом до попередньої оцінки потенційного клієнта і не містить повний перелік усіх фактів, які варто враховувати. Для того, щоб якісно спланувати аудит, необхідно глибше ознайомитися з бізнесом клієнта.

Постійний клієнт. При роботі з постійним клієнтом відомості про його економічну діяльність можна одержати з наступних джерел:

• постійної документації клієнта;

• робочих документів аудитора за минулий рік;

• проміжної фінансової звітності клієнта за поточний рік;

• інформації аудиторської групи, що робила послуги протягом року. До таких послуг відносяться перевірки проміжної фінансової звітності, консультації з питань управління, обліку й оподатковування.

Збір нової інформації здійснюється у випадку, якщо відбулися зміни в галузі, у законодавстві, структурі підприємства тощо. У цьому випадку анкета повинна містити питання, відповіді на які охарактеризують наявність змін і їхній вплив на діяльність підприємства.

Ознайомлення з бізнесом клієнта. Знання про бізнес клієнта дуже важливі.

Необхідно мати уявлення:

• про економічні умови функціонування підприємства;

• про зміни в податковій сфері. Інформація такого роду безперервно вивчається аудиторами:

• про галузеві умови. Ознайомитися з галуззю клієнта можна різними шляхами. До них відносяться бесіди з попереднім аудитором, консультації з персоналом підприємства, вивчення необхідної інформації в спеціалізованих засобах масової інформації:

• про персонал;

• про продукцію, методи виробництва і фінансування.

Попередній аналітичний огляд. Аналітичні процедури на стадії планування використовуються для виявлення класів операцій і рахунків, де дані можуть містити порушення (помилки).

Необхідно також:

• здійснити огляд статутних документів, протоколів зборів, укладених договорів;

• визначити порядок твердження важливих положень, що відносяться до обліку й аудиту (нарахування дивідендів, випуску акцій, дозволів на кредит, оплата керівників).

У ході огляду варто відібрати і скопіювати матеріали, що будуть потрібні надалі, і ввійдуть до робочих документів аудитора.

Аналітичні процедури можуть бути включені в розділ «Планування аудита». З огляду на той факт, що аналітичні процедури використовуються не тільки на стадії планування, але і на завершальному етапі аудиту, при визначенні здатності подальшого функціонування підприємства, при підготовці Аудиторських висновків різним користувачам і т.і.. автори пропонують виділити документування аналітичних процедур в окремий розділ робочих документів.

Попередня оцінка суттєвості. Плануючи аудиторську перевірку, необхідно аналізувати межу суттєвості, тобто максимально припустимий розмір помилкової суми, що може бути показана в звітах, що публікуються, і розглядатися як несуттєва. Оцінка того, що є суттєвим, а що ні. є справою професійного судження аудитора. Конкретних указівок про межу суттєвості не містять як Міжнародні стандарти аудита. так і Національні нормативи аудита. У процесі планування аудитор приблизно визначає суттєвість по операціях з метою кількісного визначення істотних перекручень і помилок.

Оцінка суттєвості може бути:

• абсолютної (дуже рідко застосовується):

• відносної (у % до визначених показників звітності).

Для визначення суттєвості застосовні два методи:

• індуктивний підхід, тобто визначається суттєвість для кожного рахунку, а потім підсумовуються оцінки для визначення загальної суттєвості:

• дедуктивний підхід, тобто визначається суттєвість для фінансових звітів у цілому, а потім плануються перевірки за рахунками.

Теоретично більш кращим є дедуктивний підхід. Тут виключена ситуація, коли сума оцінок суттєвості по окремих рахунках перевищує припустиму величину помилок для балансу і звіту про доходи і витрати.

При плануванні складу фахівців, що входять в аудиторську групу, аудитор зобов'язаний врахувати:

• бюджет робочого часу для кожного етапу аудиту: підготовчого, основного і заключного;

• передбачувані терміни роботи групи;

• кількісний склад групи;

• посадовий рівень членів груш;

• стан (фізичний, моратьний. матеріальний, духовний та ін.) персонал) групи;

• кваліфікаційний рівень членів групи.

Наступною частиною в плануванні аудит}' є підготовка і складання загального плану аудиту. Починаючи розробку загально плану і програми аудиту, аудитор повинен грунтуватися на попередніх даних знаннях про економічного суб'єкта, а також на результатах проведених аналітичних процедур.

За допомогою проведення аналітичних аудитор повинен виявити області, значимі для аудиту. Також здійснюючи аналітичні процедури, варто аудитору варіювати в залежності від обсяг) і складності даних бухгалтерської звітності економічного суб'єкта.

Таким чином.одержавши в процесі попереднього планування дані про підприємство, аудитор приступає до розробки загального плану аудита.

ПЛАН АУДИТУ є документом організаційно-методичного характеру, який містить перелік основних розділів аудиту, розміщених у логічній послідовності. У плані відображаються види запланованих робіт, період їхнього проведення, виконавці. Згідно МСА 300 та ННА при складанні плану варто враховувати певні питання.