Види контролю, їх загальна характеристика

Слід мати на увазі, що контроль можна класифікувати за різними підставами. Найбільш загальною класифікацією соціального контролю є його розподіл на загально соціальний, громадський (який здійснюється недержавними суб'єктами) та державний.

До загально соціального контролю можна віднести контроль у будь-яких соціальних групах - родина, група студентів, будь-яка соціальна група, політична партія та ін. Здійснення цього контролю не регулюється нормами права, контролюючий суб'єкт не може притягнути підконтрольного до юридичної відповідальності. Цей контроль здійснюється на базі авторитету контролюючого суб'єкту (наприклад, авторитет лідера групи підлітків), та на усвідомленні підконтрольних суб'єктів необхідності здійснення контролю задля стабільного та прогресивного розвитку певної соціальної групи.

Громадський контроль - це контроль, що здійснюється недержавними суб'єктами, але його реалізація врегульована нормами права.

Слід зазначити, що розвиток громадського контролю свідчить про реальність формування в Україні громадського суспільства. Створення та функціонування організацій громадського контролю - це здійснення прав, що надані - громадянам України Конституцією та іншими законодавчими актами. Державні органи та їх посадові особи відповідно до законодавства зобов'язані у місячний термін повідомити громадян про прийняті рішення, сприяти та допомагати у проведенні громадських перевірок.

Відповідно до Конституції України громадяни України мають право брати участь в управління справами держави. Це, окрім іншого, передбачає здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Суб'єктами цього контролю є громадські об'єднання (політичні партії, профспілки, молодіжні та інші організації, трудові колективи), а також окремі громадяни. Ці суб'єкти виступають від імені громадськості, а не від імені держави. Тому їх контрольні повноваження, як правило, позбавлені юридичне власного характеру. Для громадського контролю характерне попередження правопорушень в діяльності органів державної влади шляхом застосування заходів громадського впливу. Але як і державний контроль, громадський контроль базується на правовій основі.

Слід враховувати, що громадські об'єднання наділені досить широкими контрольними повноваженням в сфері виконавчої влади. Так, вони можуть приймати участь у розробки рішень органами державної влади, представляти та захищати свої права і законні інтереси, а також права і законні інтереси своїх членів (учасників) і інших громадян, виступати з ініціативами з різних питань.

Надзвичайно важливу роль у здійсненні громадського контролю відіграють професійні спілки. Вони мають право здійснювати громадський контроль за дотриманням роботодавцями, посадовими особами законодавства про працю, вимагати від них усунення виявлених порушень. Роботодавці, посадові особи зобов'язані у тижневий термін повідомити профспілку про результати розгляду її вимог і вжитих заходах.

Для здійснення громадського контролю за виконанням трудового законодавства профспілки мають право утворювати інспекції праці. У профспілкових інспекторів праці є право безперешкодно відвідувати підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, для проведення перевірок щодо дотримання законодавства про працю, а також виконання роботодавцями умов колективної угоди.

Функції громадського контролю виконують також громадські об'єднання споживачів (їх асоціації та союзи). Зокрема ці об'єднання мають право:

- приймати участь у розробці вимог щодо безпеки товарів (робіт, послуг), їх відповідності встановленим стандартам;

- брати участь у розробці проектів законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі захисту прав споживачів;

- проводити незалежну експертизу якості та безпечності товарів (робіт, послуг), перевіряти дотримання прав споживачів та правил їх обслуговування всіма суб'єктами господарської діяльності;

- спільно з центральними органами виконавчої влади брати участь у здійсненні контролю за застосуванням регульованих цін, вносити до відповідних органів державної влади пропозиції про заходи, направлені на підвищення якості товарів (послуг, робіт);

- звертатися до суду для захисту прав споживачів. Як приклад громадського контролю, що здійснюється індивідуальними суб'єктами можна розглянути звернення громадян.

Звернення громадян - це викладені в письмовій формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги громадян.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються поради, рекомендації щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюють думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їхніх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшенняїх діяльності.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Розвиваються й інші форми недержавного контролю, які заохочуються державою, наприклад аудиторський контроль, що здійснюється відповідними фірмами, діяльність яких регламентована Законом України "Про аудиторську діяльність".

Третім видом є державний контроль. Державний контроль включає контролюючі дії усіх без винятку державних структур та контроль у сфері державного управління. Його основною метою виступає дослідження взаємовідносин суб’єктів державного управління з метою підтримання законності та дисципліни в державному управлінні. Цілі контролю можна поділити на стратегічну та тактичну (або прикладну). Стратегічною ціллю контролю є забезпечення законності й дисципліни в суспільстві взагалі і в державному управлінні зокрема. Тактична – полягає в “спостереженні та аналізі відповідності діяльності усіх суб’єктів суспільних відносин встановленим державою параметрам, а також у певному “корегуванні” відхилень від цих параметрів”.

Докладніше державний контроль буде розглядатиметься у наступній темі.

Тема 2. Державний контроль як елемент державного управління

1. Поняття та сутність державного контролю.

2. Формування та розвиток державного контролю.

3. Принципи державного контролю.

4. Види та стадії державного контролю.

5. Суб'єкти державного контролю.