Особливості ринку інтерактивних послуг
У загальному вигляді сучасні технології розповсюдження інформації передбачають, що користувачі з деякого термінального пристрою "спілкуються" з інформаційними продуктами, основними з яких є бази даних, за допомогою програмних засобів у реальному часі шляхом діалогу. Відповідні технології називаються інтерактивними (on-line). Послуги АБД можуть надаватись у локальному (local) та віддаленому (remote) режимах, або ж користувач може отримати їх за допомогою посередника.
Ця інформація не припускає подальшої обробки.
Інтерактивні служби є центральною ланкою індустрії інтерактивних послуг. Однак, на практиці традиційно інтерактивні служби розглядаються як продавці чи розповсюджувачі (дистріб'ютери) інформації, що не зовсім відповідає дійсності, тому що не враховує великої роботи по забезпеченню доступу до БД та передачі іформації користувачу, на яку витрачаються десятки тисяч доларів. Інтерактивні служби, як і АБД, бувають комутованими, спеціалізованими та міжсистемними. Від цього залежать і ринки збуту.
Інтерактивні послуги це ідеологічно відносно новий напрямок в інформаційній діяльності. Це новий підхід до самої інформації і технології її отримання.
Виробники БД, інформаційні служби, посередники намагаються розробити власну стратегію бізнесу, визначити власну ринкову нішу. Ситуація на внутрішньому українському ринку загострюється через успішне вторгнення на нього західних інформаційних служб.
На загострення конкуренції впливає і той факт, що американські та європейські інформаційні служби мають загальні БД.
На ринку інтерактивних послуг досить важко встановити чітку класифікацію його суб'єктів. Найбільше розповсюдження здобула класифікація, яка використовується фірмою Cuadra/Elservier:
1. Виробники БД (database producers) — організації, які виконують збирання інформації та переведення її у машинозчитувану форму.
2. Інтерактивні служби (onlineservices, vendors, operators, hots)-організації, які виконують інтерактивний доступ до БД, тобто які створюють та експлуатують АБД (основний об”єкт ринку); іноді вони самі виробляють БД.
3. Шлюзи чи міжсистемні інтерфейси (dateways) — організації, які надають доступ до АБД.
4. Телекомунікаційні служби (carriers, telecommunication — network services);
5. Користувачі (users), які поділяються на кінцевих користувачів (end-users) та на проміжних користувачів чи посередників (itermediaries), які надають своїм клієнтам послуги з інформаційному пошуку. До них відносять: бібліотеки, інформаційні центри загального користування (public information centeres), брокерів — спеціалістів-професіоналів, які займаються платним інформаційним обслуговуванням клієнтів.
Відносини між виробниками БД і інтерактивною службою будуютьсяна основізаключеного між ними договору про комерційну експлуатацію БД.
Згідно з його умовами інтерактивна служба завантажує бази даних, отримані від виробника, в АБД і здійснює їх комерційну експлуатацію. Виробник БД в свою чергу відповідає за достовірність і ліцензійну чистоту інформації, а також за регулярне її оновлення. Найважливішим розділом цього договору є положення про фінансові розрахунки між сторонами. Відомі такі схеми розрахунків: орендна та розподілена.
Розподілена схема може бути реалізована двома шляхами. При першому способі підраховується загальний прибуток, отриманий від комерційної експлуатації БД, і саме він є базою для розподілення. В цьому випадку учасники договору сумісно встановлюють ціни, по яким здійснюється розрахунок з користувачами. Більш розповсюдженим є другий спосіб, коли виробникові БД виплачується його доля у вигляді авторського гонорару, чи роялті (royalty).
Взаємовідносини інтерактивних служб з користувачами.Для отримання доступу до АБД користувач повинен заключити контракт з інтерактивною службою, а також з організаціями, що надають телекомунікаційні послуги.
Після укладання контракту користувачеві відкривається доступ до всіх БД, що містяться в АБД, або до деяких з них (останнє має місце тоді, коли вимагається передплата на БД). При цьому користувач отримує ідентифікатор і пароль, по яких його розпізнає інтерактивна служба.
Авторські права на інформацію звичайно належать виробникам БД (рідше – генераторам первинної інформації). Звичайно авторське право не розповсюджується на загальнодоступні матеріали: урядові документи, а також усілякі статистичні дані, дослідження чи звіти, що публікуються державними органами, історичні дані, інформацію довідкового характеру (каталоги і т.п.) тощо.
За підсумками роботи користувача на протязі деякого календарного періоду (як правило, місяця) виставляється рахунок, що підлягає сплаті. Сегментація ринку інтерактивних послуг
Інтерактивні служби повині мати власну ринкову стратегію у відношенні до різних груп користувачів, визначити свої ринкові сегменти.
Найбільш важливими класифікаційними крітеріями, що застосовуються для виділення груп користувачів, є їх професійна (галузева) приналежність, наявність досвіду роботи в інтерактивному режимі та характер інформаційної діяльності. За характером інформаційної діяльності користувачі поділяються на проміжних і кінцевих. Звичайно, посередники-професіонали володіють більшими навичками та досвідом роботи з віддаленими ресурсами, ніж кінцеві користувачі.
Виходячи з цих міркувань, можна виділити такі сегменти ринку інформаційних послуг:
Споживацький сегмент. Найбільший сегмент, якиий потребує всіх заходів маркетингу (ідентифікованість торговельних марок, заохочення споживачів, диференційовані цінові стратегії у відношенні до різних груп споживачів, місіонерський маркетинг…). Для багатьох інформаційних служб, орієнтованих на масового споживача, ринок збуту складається з власників комп'ютерів. Інформаційні служби, які постачають свої ІПП на масовий ринок, роблять акцент на пошукових системах, зручних для користувачів, а також на низькі ціни.
В. Сегмент споживачів з великими сподіваннями. Придбання ІПП у цьому сегменті достатньо мотивоване та може виконуватись регулярно. Однак збоку інформаційних служб потрібна підтримка великих сподівань користувачів. Служби маркетингу направляють своїх представників на фірми користувачів, де навчають інтерактивному пошуку та на місці заключають контракти. Орієнтування на цей ринковий сегмент потребує залучення невеликого, але солідного контингенту користувачів.
С. Корпораційний сегмент. Ринок збуту в даному сегменті утворюють корпорації та користувацькі організації. Цей сегмент є особливо вигідним для інформаційних служб з точки зору наявності БД, регулярної потреби в інтерактивному пошуку та платоспроможності попиту. Орієнтування на цей сегмент потребує досконалого вивчення інформаційних потреб кожного конкретного споживача, диференціації БД, акценту на можливості рішення прикладних задач та переваг інтерактивного пошуку. Саме в цьому сегменті бажане довгострокове співробітництво і підтримка надійних зв”язків.
D. Сегмент споживачів-експертів. Охоплює нечислених професіоналів інформаційного пошуку, які найбільш привабливі для інформаційних служб. Користувачі зацікавлені в комплексному використанні можливостей пошукових систем, володіють високими професійними навичками інтерактивного пошуку, обслуговують багатьох клієнтів-кінцевих споживачів інформації. На цьому сегменті впроваджуються та оцінюються на практиці нові засоби та технології пошуку інформації.
У відповідності з тим, які сегменти стають для інформаційних служб ключовими, розрізняють наступні стратегії маркетингу, які використовуються на інформаційному ринку.
1. Стратегія масового ринку. Інформаційні служби, які дотримуються цієї стратегії, намагаються залучити споживачів з усіх чотирьох сегментів, маючи при цьому великі накладні витрати. Коли фірма, яка пропонує інтерактивні послуги, продає паролі на масовому ринку, вона скоріше займається кредитними операціями, ніж інтерактивним бізнесом. Вона змушена вести сотні неактивних рахунків, здійснювати постійне стимулювання користувачів в усіх чотирьох сегментах.
2. Стратегія корпораційної ниші.Для неї характерний прямі продажі, заключення контрактів; ведення небагатьох, але великих рахунків; демонстрування переваг пошукових систем в області рішення прикладних задач; високі ціни на ІПП.
3. Стратегія посередницької ниші. Вона орієнтована на інформаційних посередників — робітників спеціальних бюро та «нових посередників», яких залучають із сегментів В та С. Ринок збуту складають солідні користувачі, які регулярно використовують декілька БД. Акцент робиться не на області застосування систем, а на їх технічні характеристики. Необхідно проводити технічні семінари користувачів, робити постійні повідомлення в спеціальній пресі, ця стратегія орієнтована на помірні ціни та диференційований підхід в області встановлення цін на різні ІПП для різних споживачів.
13.5. Світовий та вітчизняний ринки інтерактивних послуг
Перші АБД, які містили бібліографічну інформацію науково-технічного характеру, з'явились у 1954 р. Запити оброблялись у пакетному режимі (batch), АБД були некомерційні, для внутрішнього користування (in-house) їх виробників.
У 1966р. почали використовувати дисплеї, АБД стали відкритими для доступу, тобто комерційними. Однак, ринок інтерактивних послуг, як інформаційний бізнес, склався в середині 80-х років, коли з'явились ПК, міжсистемні інтерфейси та комунікаційні процесори, які забезпечують мережевий доступ до АБД, телекомунікаційні мережі, електронна пошта, факсимільний зв'язок. Вітчизняна індустрія інтерактивних послуг розвинута не так, як на заході, з багатьох причин та умов її формування:
· централізоване управління та низький рівень ринкових відносин, що обумовило обмежений попит на інтерактивні послуги, оскільки він був спрямований на науково-технічну інформацію, а не на фінансово-економічну;
· висока ціна на технічні засоби відносно до заробітної плати, перешкоджала заміні «ручного» пошуку, пошуком за новими інформаційним технологіями;
· слабкий розвиток комунікацій через дефіцит каналів зв'язку та мережевого обладнання.
Вітчизняна індустрія інтерактивних послуг розвивалось, як система некомерційних інформаційних послуг, часто об'єднаних у відомчі (корпораційні) мережі (наприклад, Держкомстат). Крім того, БД створюються інформаційними агенціями та засобами масової інформації, державними організаціями, науковими, учбовими закладами, а також новими комерційними структурами. Збільшується питома вага ділової (комерційної) інформації. Багато крупних виробників створюють та підтримують АБД на власних технічних засобах, виступаючи в якості інтегрованих виробників.
Коли із зруйнуванням адміністративної системи підприємства придбали економічну свободу, вони зіткнулись з гострою нестачею будь-якої інформації ділового характеру, необхідної для роботи в умовах ринку. Початок активного впровадження ринкових відносин в нашій країні показав, що секторів ринку, які могли б давати інформацію підприємцям, не існує. І якщо якісь відомісті про ситуацію на внутрішньому ринку ще є у відділах матеріально-технічного постачання та збуту, в комерційних виданнях, які нещодавно з'явилися, телепередачах, рекламі, в комерційних банках та створених біржах, то інформація про стан ринку в інших країнах та у світі в цілому обмежується газетами та рекламою, яку публікують західні фірми, зацікавлені не стільки у встановленні рівноправної та взаємовигідної співпраці, скільки у тому, щоб погріти руки на нашому скрутному становищі.