Інформація як предмет трудової діяльності операторів

Більшість робіт, які виконують оператори в системах „людина – машина – зовнішнє середовище”, пов’язані із інформаційними процесами передавання, обробки, збереження, реалізації інформації. Тому для формування ергономічних систем важливо враховувати закономірності інформаційної діяльності людини, в т.ч. принципи організації процесу обміну інформацією між людьми, людиною і машиною.

Слово „інформація” походить від латинського – пояснення, обізнаність. В наукових джерелах (теоретичним підґрунтям для вивчення інформації є теорія інформації, основні засади якої розробив К.Шеннон) під даною категорією розуміють сукупність відомостей, які зменшують невизначеність в процесі вибору різних ймовірностей. На практиці оператори маніпулюють не розрізненою інформацією, а з певними відомостями про елементи, складові частини системи „людина – машина – зовнішнє середовище”. При цьому, такі данні представлені сукупністю зорових, слухових та інших сигналів, які сприймає в даний час оператор, а також сигналів, що знаходяться в пам’яті оператора. Також багато авторів наголошують на тому, що оператор в процесі своєї трудової діяльності не лише сприймає, аналізує і зберігає сигнали, але й взаємодіє з засобами відображення інформації, органами управління. Виходячи із сказаного, в ергономіці прийнято говорити про інформаційні моделі[5] з якими працює людина в системах, а не просто інформацію. Оскільки питання про засоби відображення та органи управління буде розглянуто окремо, зосередимо увагу на розумінні сутності та значення інформації в трудовій діяльності оператора.

Властивостями інформації є : постійне зростання її обсягів; динамічність; розсіювання.

Інформація, якою користуються оператори може класифікуватися за різними ознаками. Наприклад, відносно матеріального носія інформації (матеріальним носієм інформації є сигнал як процес чи явище, що несе знання відносно події та орієнтує людину щодо даної події): зоровою, слуховою, тактильною, проприоцептивною (відбиває характер рухів людини) та ін. За значенням інформація поділяється на команду (передає вказівки щодо необхідності виконання певних дій) та повідомлення (передає розуміння, характеристики явища, предмету). Інформація може бути за власним характером релевантною (корисною, такою, що має відношення до поставленого завдання) або іррелевантною (некорисною, зайвою для рішення даної задачі). Відносно об’ємності, інформація може бути достатньою та надлишковою, повною і недостатньою. За формою вона може бути кількісною або якісною. З позицій якості – достовірною чи викривленою. Якщо розглядати процес сприйняття інформації, то данні можуть бути статичними або динамічними.

Для прийняття якісного рішення в системі „людина – машина – середовище” важливо мати достатньо достовірної інформації. Кількісною мірою інформації є величина зменшення ентропії (невизначеності ситуації) після отримання людиною будь-яких даних. Розглянемо це на прикладі.

Важливою характеристикою інформації є її достовірність. Під достовірністю інформації розуміють безпомилкову передачу, обробку та збереження інформації в системі при заданих умовах експлуатації[6].