Методичні принципи визначення виробничої потужності підприємства.
Види виробничої потужності
Формування і використання виробничої потужності.
Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний випуск продукції (виконання робіт, надання послуг) з урахуванням попиту ринку, встановленої номенклатури, асортименту та якості за умови якнай повнішого використання устаткування і виробничих площ, застосування прогресивної технології та організації виробництва.
Проектна – потужність , що визначається в процесі проектування реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства. Вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості проектної номенклатури продукції, яка має бути досягнута протягом нормативного строку освоєння.
Поточна – фактично досягнута – визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва. При цьому розраховують вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.
Резервна – має постійно передбачатися в певних галузях: електроенергетиці та газовій промисловості – для покриття пікових навантажень в електро і газових мережах, надійного забезпечення енергоресурсами на період виконання ремонтно-аварійних робіт; харчовій промисловості – для переробки збільшеного обсягу сільськогосподарської сировини у високоврожайні роки; на транспорті – для перевезеннябільшої кількості пасажирів у літні місяці; у машинобудуванні – для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування і конструкційних матеріалів тощо.
Чинники, що впливають на величину виробничої потужності:
- номенклатура, асортимент, якість продукції;
- кількість устаткування, розмір площ, можливий фонд часу роботи устаткування;
- продуктивність устаткування, тривалість виробничого циклу, трудомісткість продукції.
- Виробничу потужність визначають за всією номенклатурою виготовленої продукції.
- Виробнича потужність встановлюється виходячи з потужності провідних цехів основного виробництва з урахуванням заходів щодо ліквідації вузьких місць та можливого внутрішньогосподарськогокооперування.
- При обчисленні виробничої потужності підприємства враховується потенційна продуктивність усього діючого і недіючого внаслідок несправності устаткування, а також устаткування, що зазнало ремонту та модернізації.
- Виробнича потужність повинна обчислюватись за технічними або проектними нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції із сировини з урахуванням застосування прогресивної технології.
- Для розрахунків необхідно брати максимально можливий річний фонд часу роботи устаткування.
- У найзагальнішому вгляді виробнича потужність провідного цеху, дільниці, групи устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:
ВПц = Пі x Фр x m, або ВПц = Фр x m / t
Де ВПц – виробнича потужність цеху;
Пі – продуктивність і-того устаткування;
Фр – річний фонд часу роботи устаткування;
m- середньорічна кількість і-того устаткування;
t- трудомісткість виготовлення одиниці продукції.
- Поряд з провідними цехами розраховують виробничу потужність решти ланок підприємства.
- Визначення виробничої потужності завершують складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує у кінцевому результаті так звану вихідну потужність.
ВПвих = ВПвх ± ВПотз ± ВПр ± ВПас - ВПвиб, грн.,
де ВПвх— виробнича потужність на початок періоду, грн.;
ВПотз — зміна виробничої потужності впродовж розрахункового року за рахунок організаційно-технічних заходів, грн.;
ВПр — нарощування виробничої потужності шляхом реконструкції (розширення), грн.
ВПас – зміна виробничої потужності внаслідок зміни асортименту продукції, грн.
ВПвиб – зменшення виробничої потужності через виведення з експлуатації основних виробничих фондів, грн.
- Середньорічна виробнича потужність
k 12 - k
ВП с.р. = ВП вх + ВП вв -------- - ВП вив ---------- ,
12 12
де k — кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.
10. Резервну виробничу потужність розраховують на основі необхідної кількості резервних агрегатів та обгрунтоваих обсягів експериментально-дослідних виробництв.
Під ефективністю використання виробничої потужності розуміють повноту її використання.
Основними поазниками ліпшого використання виробничої потужності підприємства є:
- коефіціент освоєння проектної потужності – відношення фактичного обсягу випуску продукції (наданих послуг) до проектної її величини;
- коефіціент використання поточної виробничої потужності – співвідношення досягнутого обсягу випуску продукції та фактичної виробничої потужності підприємства;
- середньорічний коефіціент використання резервної потужності – відношення використання в часі (місяці, дні) такої потужності до річного календарного фонду часу в тих самих одиницях виміру.
До системи показників, що відбивають ефективність використання потужності підприємства належать і такі показники:
- Коефіціент змінності устаткування – визначається діленням загальної кількості відпрацьованих машино-змін за добу на підприємстві на загальну кількість устаткування.
- Коефіціент напруженості використання устаткування – обчислюється діленням загальної кількості випущеної продукції за розрахунковий період на загальну кількість устаткування.
- Коефіціент інтенсивного навантаження устаткування – кількість виготовлених виробів за одиницю часу на устаткуванні ділиться на нормативну потужність устаткування.
- Коефіціент використання виробничої потужності – можна розрахувати діленням загальної кількості випущеної продукції за розрахунковий період на середньорічну виробничу потужність.
Способи ефективнішого використання виробничих потужностей
1. Збільшення екстенсивного навантаження в межах календарного фонду часу:
- скорочення простоїв машин та устаткування;
- підвищення коефіціента змінності роботи виробничого устаткування;
- зниження частки недіючого і виведення з експлуатації зайвого устаткування.
2. Підвищення інтенсивного навантаження:
- впровадження нових високоефективних технологій; інтенсифікація виробничих процесів;
- застосування прогресивних форм і методів організації виробництва;
- освоєння в стислі строки проектних експлуатаційних показників нових об’єктів, нової техніки і технологій.
3. Застосування дійової системи колективних та індивідуальних стимулів ефективного використання основних фондів.
Пріоритетними являються збільшення коефіціента змінності роботи устаткування, а також обсягу планового випуску продукції згідно з величиною потужності і попитом ринку на продукцію (послуги) даного підприємства.