Класифікація інновацій
| Класифікаційна ознака | Вид інновацій |
| За сферою діяльності підприємства | – інновації на вході в підприємство як систему – цільові, якісні або кількісні зміни у виборі чи використанні матеріалів, сировини, обладнання, інформації, працівників чи інших видів ресурсів; – інновації на виході з підприємства – зміни в результатах виробничої діяльності, якими можуть бути вироби, послуги, технології; – інновації структури підприємства – цільові зміни у виробничих, обслуговуючих і допоміжних процесах. |
| За змістом діяльності | – технологічні інновації – спрямовані на створення і освоєння виробництва нової продукції, технологій і матеріалів, модернізацію обладнання, реконструкцію споруд, реалізацію заходів з охорони довкілля; – виробничі інновації – орієнтовані на розширення виробничих потужностей, диверсифікацію виробничої діяльності, зміну структури виробництва тощо; – економічні інновації – спрямовані на зміну методів і способів планування всіх видів виробничо-господарської діяльності, зниження виробничих витрат, вдосконалення матеріального стимулювання, раціоналізацію системи обліку; – торговельні – використання нових методів цінової політики, нових форм взаємовідносин з постачальниками і замовниками; надання чи отримання фінансових ресурсів у формі кредитів; Інтернет-магазини тощо; – соціальні – пов’язані з поліпшенням умов і характеру праці, соціального забезпечення, психологічного клімату у колективі тощо; – управлінські – націлені на вдосконалення організаційної структури, стилю і методів прийняття рішень, використання нових засобів обробки інформації і документації, раціоналізацію канцелярських робіт. |
| За інтенсивніс-тю інноваційних змін | – інновації нульового порядку (регенерування вихідних властивостей) – цільова зміна, що зберігає й оновлює існуючі функції виробничої системи чи її частини, наприклад нова фарба для автомобіля; – інновації першого порядку (кількісна зміна) – просте цільове пристосування до кількісних вимог при збереженні функцій виробничої системи чи її частини, наприклад розширення ринків збуту; – інновації другого порядку (перегрупування чи організаційні зміни) – прості організаційні зміни, наприклад поділ відділу маркетингу на підрозділ досліджень ринку і підрозділ стимулювання збуту; – інновації третього порядку (адаптаційні зміни) – зміни, викликані взаємним пристосуванням елементів виробничої системи, наприклад адаптація допоміжних процесів до змін у основних виробничих процесах у зв’язку з удосконаленням випуску продукції; – інновації четвертого порядку (новий варіант) – найпростіша якісна зміна, що перевищує межі простих адаптивних змін, наприклад оснащення певної моделі автомобіля потужнішим двигуном; – інновації п’ятого порядку (“нове покоління”) – змінюються всі або більшість функціональних властивостей виробничої системи, але базова структурна концепція зберігається, наприклад упровадження програмного управління верстатом; – інновації шостого порядку (новий “вид”) – якісна зміна функціональних властивостей виробничої системи чи її частини; змінюється вихідна концепція, але функціональний принцип залишається, наприклад стільниковий зв’язок; – інновації сьомого порядку (новий “рід”) – докорінна зміна функціональних властивостей виробничої системи або її частини, що змінює її основний функціональний принцип, наприклад поява транзисторів, інтегральних схем, упровадження гнучких виробничих ліній, транспорт на магнітній чи повітряній подушці тощо. |
| За рівнем об’єктивного та суб’єктивного сприйняття | – абсолютна новизна – фіксується за відсутності аналогів даної новації; – відносна новизна – інновацію було застосовано на інших об’єктах або ж здійснено оновлення одного з елементів виробу системи в процесі поточної модернізації; – умовна новизна – виникає внаслідок незвичайного сполучення раніше відомих елементів; – суб’єктивна новизна – новизна для певних споживачів, які раніше не були знайомі з даним продуктом. |
| За причинами виникнення | – реактивні – інновації, що забезпечують виживання та конкурентоспроможність фірми на ринку, виникаючи як реакція на нові перетворення, здійснювані основними конкурентами; – стратегічні – інновації, впровадження яких має випереджувальний характер з метою отримання вирішальних конкурентних переваг у перспективі. |
Відомі і інші підходи до класифікації інновацій. Звертаємо вашу увагу на деякі типології, які найчастіше трапляються в спеціальній літературі.
І-ша типологія за 9 ознаками (А. Пригожий):
1) За типом нововведення: матеріально-технічні (техніка, технологія, матеріали); соціальні; економічні; організаційно-управлінські; правові.
2) За інноваційним потенціалом: радикальні (базові); комбінаторні (використання різноманітних сполучень); модифіковані (що покращують, доповнюють).
3) За становленням до свого попередника: що заміщають (замість застарілого); що відміняють (виключають виконання операцій); поворотні (до попередника); нові (аналогів немає).
4) За обсягом застосування: крапкові; системні (технологічні, організаційні і т. п.); стратегічні (принципи управління, виробництва і т. п.).
5) За ефективністю (цілями): ефективність виробництва; ефективність управління; поліпшення умов праці.
6) За соціальними наслідками: соціальні витрати, що зумовлені новими видами монотонної праці, шкідливими умовами тощо.
7) За особливостями механізму здійснення: одиничні (на один об’єкт); дифузійні (на багато об’єктів); завершені і незавершені; успішні і неуспішні.
8) За особливостями інноваційного процесу: внутріорганізаційні; міжорганізаційні.
9) За джерелом ініціативи: пряме соціальне замовлення; у результаті винаходу.
II-га типологія за 7 критеріями (М. Хучек):
1) Оригінальність характеру змін: оригінальні (творчі); неоригінальні (що наслідують).
2) Ступінь складності: непов’язані (менш удосконалені); пов’язані (колективний результат).
3) Галузь господарства: матеріалізовані (тверді); нематеріалізовані (м’які, управлінські).
4) Ступінь новизни: новинки світового масштабу; новинки в країні або галузі; новинки на підприємстві.
5) Радіус дії: упроваджені на підприємстві; упроваджені за межами підприємства.
6) Соціально-психологічні умови впровадження: рефлекторно, що усвідомляться; упроваджені без тривалого обмірковування.
7) Запланована сфера застосування: технічні і технологічні; організаційні та економічні; суспільні (позавиробничі).
III -тя типологія (С. Ільєнкова):
1) Залежно від технологічних параметрів: продуктові; процесні.
2) За новизною: нові для галузі у світі; нові для галузі в країні; нові для підприємства.
3) За місцем на підприємстві: новації на вході; новації на виході; новації системної структури.
4) Від глибини внесених змін: радикальні (базові); поліпшуючі; модифікаційні за сферою діяльності; технологічні; виробничі; економічні; торгові; соціальні; у галузі управління.
IV-та типологія (П. Н. Завлін):
1) За сферою застосування: управлінські; організаційні; соціальні; промислові.
2) За етапами науково-технічного прогресу: наукові; технічні; технологічні; конструкторські; виробничі; інформаційні.
3) За ступенем інтенсивності: “бум”; рівномірна; слабка; масова.
4) За темпами здійснення: швидкі; уповільнені; наростаючі; рівномірні; стрибкоподібні.
5) За масштабами інновацій: трансконтинентальні; транснаціональні; регіональні; значні, середні, дрібні.
6) За результативністю: висока; низька;стабільна.
7) За ефективністю: економічна; соціальна; екологічна; інтегральна.
Основними критеріями класифікації інновацій мають бути ті, що враховують:
a. комплексність набору класифікаційних ознак для аналізу і кодування;
b. можливість кількісного (якісного) визначення критерію;
c. наукову новизну і практичну цінність запропонованої ознаки класифікації.
Наведена класифікація охоплює, на наш погляд, усі аспекти інноваційної діяльності. Для спрощення управління інноваційною діяльністю на основі зазначеної класифікації інновації кодують.
Кодування може бути укрупненим (з одним знаком для ознаки) і детальним (з двома і більше знаками для ознаки). Кодування інновацій можливе в рамках країни й у світовому масштабі. У цьому випадку на початку коду вказується код країни, галузі, фірми. Кодування дає змогу автоматизувати процес пошуку й переробки, добору, що дає значний ефект і активізує інноваційну діяльність.
Приймаючи рішення про нововведення, слід враховувати співвідношення інтересів виробника та споживача. Наприклад, завоювання пострадянського простору провідними світовими виробниками побутової техніки в середині 90-х років XX ст. починалось досить інтенсивно, але після фінансової кризи 1998 р. доходи більшої частини населення стали недостатніми для придбання дорогих зразків холодильників, пральних машин тощо. Тому деякі фірми-виробники (наприклад, Indesit), спростивши свій продукт, зробили його дешевшим. Інновації були зорієнтовані не на поліпшення експлуатаційних характеристик товару, а на зниження ціни, що стало можливим за рахунок скорочення витрат, пов’язаних із формуванням певних його властивостей, неважливих з погляду невибагливого споживача.
Врахування інтересів споживача особливо важливе для продуктових інновацій. Слід ретельно вивчати споживчий ринок і тенденції його зміни. Допомогти у виборі виду інновації відповідно до ринкової ситуації може їх класифікація на основі “матриці переваг” Бостонської консультаційної групи, яка поділяє інновації всіх типів на чотири групи, оцінюючи ступінь новизни як з погляду виробника, так і з погляду споживача (рис. 1.1).
Як правило, більша корисність очікується від продукту-інновації, що є новим для виробника і споживача. Для споживачів продукція вважатиметься новою, якщо вони попередньо з нею не знайомі й досі задовольняли відповідну потребу в інший спосіб або якщо сама потреба спровокована появою цього продукту. А для підприємства продукція буде новою, якщо вона пройшла всі стадії інноваційного процесу. За обох зазначених умов продукцію можна вважати абсолютно новою. Однак продукт може бути новим з погляду виробника, але не знайти попиту в споживачів: споживач вважатиме його таким, що вже не задовольняє його потреби.
| Нове для споживача | |||
| Так | Ні | ||
| Нове для виробника | Так | Продукт-інновація | Дублювання |
| Ні | Продукти поліпшені та модифіковані | Старі продукти |
Рис. 1.1. Класифікація нових продуктів з погляду виробників і споживачів
Фірми можуть виходити на нові ринки зі старими чи дещо вдосконаленими продуктами. Тоді новим для виробника буде лише адаптація, пристосування до інших ринкових умов, налагодження дещо по-іншому виробничого процесу. Саме така тактика для багатьох фірм є вигідною, особливо коли новий ринок достатньо місткий. Достатньо поширене, особливо в країнах, що розвиваються, виробництво продукції за ліцензіями провідних фірм. У цьому разі хоча й отримується менший прибуток порівняно з фірмою-інноватором, яка випускає товар на ринок першою, але суттєво економляться кошти на НДДКР. На Заході така практика отримала назву “і я також” (англ. “me too”). На цьому ґрунтуються, зокрема, різноманітні форми придбання ліцензій.
Існує ще один варіант, коли виробник орієнтується на випуск продукції, ненової і для нього, і для споживача. Такі підприємства зберігають конкурентні позиції лише в разі випуску продукції традиційної, яка не потребує змін (наприклад, вино чи пиво відомих сортів, традиційні продукти харчування, деякі види послуг тощо). Вони є монополістами і завдяки цьому можуть існувати, не здійснюючи нововведень тривалий час.
Загалом необхідність нововведень усвідомлюють усі суб’єкти господарювання. І чим радикальніші ці нововведення, тим довше зберігатимуться конкурентні переваги підприємства. Однак прийняття рішення щодо залучення у виробничий чи обслуговуючий процес конкретної новинки здійснюється не лише з огляду на абсолютну новизну, а й з погляду доцільності та економічної вигідності її впровадження на підприємстві, на ринку, для групи споживачів. І якщо правильно оцінено ринкову ситуацію, враховано всі обставини, що можуть викликати інтерес споживача до продукту, який не є абсолютною новинкою, але сприйматиметься достатньою кількістю покупців як такий, що має нову споживчу вартість на момент його прогнозного виведення на ринок, то економічні результати фірми, яка випустила цей продукт, можуть бути істотними.