Пристрої введення – виведення інформації
Однією із найбільш важливих складових частин комп’ютера є його відеосистема, яка включає дисплей і відеоадаптер.
Дисплей призначений для відображення інформації на екрані електронно-променевої трубки (винайдена в 1897 році німецьким вченим Карлом Брауном). Управління дисплеєм здійснює відеоадаптер. Основними складовими відеоадаптера є відеопам’ять і графічний аксельратор або співпроцесор. Все що знаходиться у відеопам’яті відображається на екрані, а графічний аксельратор або співпроцесор частково звільняє центральний процесор від обробки графічних зображень.
Відеоадаптер задає текстовий або графічний режим роботи дисплея. У текстовому режимі роботи на екрані розміщується 25 рядків по 80 символів. У графічному режимі роботи на екран виводиться будь-яке зображення, елементами, якого є точки (пікселі).
Основні характеристики дисплея: роздільна здатність, кількість кольорів та розмір екрану. Роздільна здатність визначається кількістю точок по горизонталі та вертикалі на екрані. Кількість кольорів визначається кількістю бітів, які виділяються для одного пікселя у відеопам’яті. Розмір екрану вимірюють по діагоналі у дюймах (1 дюйм=2,54 см.).
Перший відеоадаптер MDA забезпечував тільки текстовий режим роботи дисплея з роздільною здатністю 720х350 пікселів.
Наступні відеоадаптери CGA, EGA, VGA, SVGA з роздільною здатністю 640х480, 800х600, 1024х768, 1280х1024, 1600х1200 і розмірами екрану 14, 15, 17, 19, 20 та 21 дюйм.
Клавіатура. Це – пристрій вводу інформації. Він дозволяє з допомогою клавіш передати комп'ютеру довільну інформацію. Клавіатура – це "вуха" комп'ютера з допомогою яких він приймає від Вас команди і виконує їх.
Сучасні комп'ютери постачаються двома основними типами клавіатур.
Перший тип відповідає стандартній IBM-PC клавіатурі з числом клавіш 84-86. В залежності від виконання, клавіатура може мати на одну клавішу менше або більше.
На сьогоднішній день віддають перевагу другому типу клавіатури з 101/102 клавішами.
Клавіатуру персонального комп'ютера можна розділити на 6 зон:
1. алфавітно-цифрова клавіатура.
2. функціональні клавіші.
3. клавіші управління.
4. клавіші управління курсором.
5. цифрова клавіатура.
6. зона індикації.
Ручні маніпулятори. Призначені для швидкого переміщення курсора та для виконання інших дій (наприклад, запуску програми). До них належать: миша, кульковий маніпулятор (трекбол), джойстик. Миша має дві або три клавіші (використовують дві). Переміщення кульки миші по килимку приводить до переміщення курсора на екрані. У трекбола кулька розміщена зверху. Джойстик використовується для комп’ютерних ігор.
Сканери. Використовуються для введення у комп’ютер графічних об’єктів (малюнків, фотографій та ін.). Сканери поділяються на: ручні, планшетні, роликові, проекційні. Ручний сканер користувач сам переміщає по поверхні зображення. У планшетних сканерах лист з зображенням встановлюється на спеціальну поверхню і сканується зразу все зображення, може бути автоподавач паперу (використовуються найчастіше). У роликових сканерах папір протягується через сканер. Проекційні сканери використовують для введення проекцій тривимірних предметів.
Сканери мажуть вводити символьну інформацію, але для цього потрібні програми розпізнавання символів.
Пристрої друкування. Призначені для виведення на папір або спеціальну плівку символьної та графічної інформації. До них належать принтери і плотери. Принтери бувають матричні, струменеві і лазерні. Плотери використовують для виведення креслень.
Модем. Призначений для передачі інформації лініями зв’язку. Дані, які підлягають передачі, перетворюються в аналоговий сигнал модулятором модему. Сигнали передаються двома різними частотами, одиниці відповідає сигнал з більшою частотою, а нулю – з меншою. При прийомі аналогові сигнали перетворюються демодулятором у цифрові значення. Якщо передача здійснюється тільки в одному напрямку, то такий режим передачі називається напівдуплексним. Якщо передача здійснюється одночасно в обох напрямках, то такий режим передачі називається дуплексним. Основною характеристикою модему є швидкість модуляції, яка вимарюється у бітах за секунду. Модеми можуть бути внутрішніми і зовнішніми.
Мультимедіа-обладнання. Дає можливість використання на комп’ютері різних видів інформації, а саме відео і звукової. Це обладнання включає: звукові плати, обладнання CD-ROM, звукові динаміки, відеокамери, відеомагнітофони та інше.
2. Програмна складова інформаційної системи.
Програмне забезпечення (ПЗ).Можна розділити на дві основних частини: системне і прикладне.
Системне ПЗ призначене для управління роботою комп’ютера, розподілу його ресурсів, підтримки діалогу з користувачем, надання допомоги в обслуговуванні комп’ютера, а також автоматизації розробки нових програм. Системне ПЗ – це комплекс програм, які постачаються разом з комп’ютером та документацією до них. Системне ПЗ включає:
· операційну систему (ОС);
· сервісні програми (утіліти);
· систему тестів;
· системи програмування.
Операційна система – це комплекс програм, які призначені для керування роботою машини і організації взаємодії користувача з комп’ютером. Основні функції ОС – це управління процесами (мультипрограмний режим роботи), управління даними (файлова система), управління зовнішніми пристроями та робота в комп’ютерних мережах.
Програмні модулі ОС, як правило, зберігаються на магнітних дисках та в міру необхідності передаються до оперативної пам’яті для виконання. Однак деяка частина ОС, яку називають ядром чи супервізором операційної системи, після вмикання та ініціалізації комп’ютера постійно знаходиться в оперативній пам’яті. Ці програми називають резидентними. Ядро ОС керує функціями самої операційної системи. В оперативній пам’яті крім ядра є транзитна область, в яку навперемінно, в міру необхідності, завантажується решта так званих транзитних програм.
Сервісні програми. Розширюють можливості ОС. Це програми для роботи з дисками, архівації і розархівації файлів та інше.
Система тестів. Ці програми призначені для перевірки працездатності пристроїв комп’ютера.
Системи програмування. Призначені для полегшення процесу розробки та відлагодження програм. Основними компонентами цих систем є транслятори, текстові редактори, редактори зв’язків, відлагоджувач програм. Відомі системи: Turbo Pascal, Delphi, C++, Visual Basic та інші.
Прикладне ПЗ. У структурі прикладного ПЗ можна виділити: прикладні програми як загального, так і спеціального призначення.
Прикладне ПЗ загального призначення – це комплекс програм до якого входять:
· текстові редактори (Лексикон, Word, Write та інші);
· графічні системи: ділової графіки (Microsoft Power Point, Lotus Freelance, Graphics), художньої графіки (Paintbrush), інженерної графіки та автоматизованого проектування (Autodesk, AutoCad), обробки фотографічних зображень (Adobe Photoshop), а також універсальні графічні системи (CorelDRAW);
· електронні таблиці (Microsoft Excel, Lotus 1-2-3);
· системи управління базами даних (FoxPro, Acces, Paradox, Oracle);
· інтегровані системи (Microsoft Office).
Прикладне ПЗ спеціального призначення – це пакети прикладних програм статистичної обробки даних, бухгалтерського обліку та інші; навчальні програми; імітаційно-моделюючі програми.