Основні схеми і критерії періодизації економічної історії.

Характеристика джерел та літератури.

Достатньо дискусійним у вітчизняній і зарубіжній історіографії є питання про періодизацію економічної історії. Слід зауважити, що і в XIX ст. в цьому питанні також не було одностайності. За час існування історико-економічної науки розроблено багато варіантів періодизації господарської історії людства. Проте в сучасний період переважають три основні підходи до цієї проблеми:

— трактування економічної історії людства як сходження від нижчого до вищого (попередники — С. Десницький, Б. Гільдебрант, У. Ростоу, К. Маркс, Д. Белл, О. Тоффлер та ін.);

— теорія історичного кругообігу (Дж. Віко, І. Гердер, Е. Майєр та ін.);

— теорія цивілізацій (М. Данилевський, П. Сорокін, А. Тойнбі та ін.).

Останнім часом в українських та зарубіжних джерелах усе більше прихильників здобуває цивілізаційний підхід до вивчення історії, в тому числі економічної. Поняття "цивілізація", відоме з XVIII ст. (певний рівень розвитку суспільства, який настає після епох дикунства і варварства), не має в сучасний період всеохоплюючого та всіма визнаного значення. Проте, з нашого погляду, воно не лише не виключає інших підходів, а, навпаки, доповнює їх. Ще А. Тойнбі визначив цивілізації як розвиток людських суспільств у намаганні піднятися від примітивного способу існування до більш високого рівня культури. Отже, цивілізаціїце прогресивний рух суспільства, рух від простого до складного, а соціально-економічні формаціїсходинки цивілізації, які з часом, відмираючи, потребують заміни. Невипадково у сучасній західній літературі цивілізаційний чинник розглядається не як історичне явище, а як найважливіша обставина, яка визначає розвиток.

Взявши за основу розвиток виробничих відносин і деталізуючи його в умовах становлення ринкових відносин, виділяємо:

первісне нагромадження капіталу;

вільна конкуренція;

монополістичний розвиток;

моделі трансформації світу в епоху соціального ринкового господарства.

У розрізі цієї еволюції розглядається економічний розвиток провідних країн.

 

Разом з тим хронологічний і покраїнний підходи пов’язані з формаційним — але приділено увагу особливостям старосхідного ("азіатського" способу виробництва) і античного рабства; феодальному способу виробництва, що сформувався в Середньовіччі; капіталізму, тобто ринковому господарству, яке бере свій початок від епохи Великих географічних відкриттів при переході до Нового часу (періоди вільної конкуренції і монополістичного капіталізму);

Важливо відобразити особливості сучасної стадії розвитку економіки розвинутих капіталістичних країн (соціального ринкового господарства), проаналізовати досвід СРСР у галузі будівництва соціалістичного суспільства й етапи розвитку світової системи соціалізму, показати причини її краху.