Основні схеми і критерії періодизації економічної історії.
Характеристика джерел та літератури.
Достатньо дискусійним у вітчизняній і зарубіжній історіографії є питання про періодизацію економічної історії. Слід зауважити, що і в XIX ст. в цьому питанні також не було одностайності. За час існування історико-економічної науки розроблено багато варіантів періодизації господарської історії людства. Проте в сучасний період переважають три основні підходи до цієї проблеми:
— трактування економічної історії людства як сходження від нижчого до вищого (попередники — С. Десницький, Б. Гільдебрант, У. Ростоу, К. Маркс, Д. Белл, О. Тоффлер та ін.);
— теорія історичного кругообігу (Дж. Віко, І. Гердер, Е. Майєр та ін.);
— теорія цивілізацій (М. Данилевський, П. Сорокін, А. Тойнбі та ін.).
Останнім часом в українських та зарубіжних джерелах усе більше прихильників здобуває цивілізаційний підхід до вивчення історії, в тому числі економічної. Поняття "цивілізація", відоме з XVIII ст. (певний рівень розвитку суспільства, який настає після епох дикунства і варварства), не має в сучасний період всеохоплюючого та всіма визнаного значення. Проте, з нашого погляду, воно не лише не виключає інших підходів, а, навпаки, доповнює їх. Ще А. Тойнбі визначив цивілізації як розвиток людських суспільств у намаганні піднятися від примітивного способу існування до більш високого рівня культури. Отже, цивілізації — це прогресивний рух суспільства, рух від простого до складного, а соціально-економічні формації — сходинки цивілізації, які з часом, відмираючи, потребують заміни. Невипадково у сучасній західній літературі цивілізаційний чинник розглядається не як історичне явище, а як найважливіша обставина, яка визначає розвиток.
Взявши за основу розвиток виробничих відносин і деталізуючи його в умовах становлення ринкових відносин, виділяємо:
первісне нагромадження капіталу;
вільна конкуренція;
монополістичний розвиток;
моделі трансформації світу в епоху соціального ринкового господарства.
У розрізі цієї еволюції розглядається економічний розвиток провідних країн.
Разом з тим хронологічний і покраїнний підходи пов’язані з формаційним — але приділено увагу особливостям старосхідного ("азіатського" способу виробництва) і античного рабства; феодальному способу виробництва, що сформувався в Середньовіччі; капіталізму, тобто ринковому господарству, яке бере свій початок від епохи Великих географічних відкриттів при переході до Нового часу (періоди вільної конкуренції і монополістичного капіталізму);
Важливо відобразити особливості сучасної стадії розвитку економіки розвинутих капіталістичних країн (соціального ринкового господарства), проаналізовати досвід СРСР у галузі будівництва соціалістичного суспільства й етапи розвитку світової системи соціалізму, показати причини її краху.