Сфера вивчення — економічні моделі (типи), в яких протікає господарська діяльність людини, діє механізм функціонування, відбуваються взаємодія та взаємовпливи економічних систем.

ЕІ — це наука, яка вивчає економічне життя людей в усій його багатогранності з найдавніших часів до наших днів.

Об´єктом аналізу є економіка на різних її рівнях (макро-, мезо-, мікро- та глобальному).

Такий підхід, з нашого погляду, дає змогу зберегти в дослідженнях спадковість історичного процесу і розкрити багатоваріантність його розвитку.

Структурними рівнями ЕІ є:

• еволюція способів виробництва;

• історія господарських механізмів;

• історія галузей народного господарства;

• історія окремих економічних процесів (урбанізація, промисловий переворот, інтеграція й ін.);

• історія економічних інститутів (податки, ціни, кредит і ін.).

Таким чином, історія економіки може вивчати економіку в цілому, а може — окремі її частини (наприклад, історію промисловості, історію сільського господарства, історію транспорту і т.д., тобто історію конкретних економік). Вона може вивчати історію функціональних економік. Предметом вивчення ЕІ є типи й форми господарства, їх соціальна й організаційна структура, форми зовнішньоекономічних зв'язків, економічна політика держави, зрушення в розміщенні продуктивних сил і ін.

Економічна історія — самостійна наука, особлива система знань, що розвивається і використовуєзагальній специфічні, економічні та історичні методи пізнання. Вона розвивається в тісному взаємозв´язку з економічною теорією, під її вирішальним впливом. У свою чергу, історико-економічний матеріал є або підтвердженням правильності теорії, або ґрунтом для критики її помилковості. Добре відібрані, систематизовані, проаналізовані факти можуть стати основою для створення нових економічних теорій.

Метод ЕІ– сукупність прийомів, заобів, принципів, за допомогою яких досліджується господарська діяльність людини та розвиток економічних систем.

Загальні методи: діалектика, індукція і дедукція, наукова абстракція, аналіз і синтез, історичний і логічний, порівняльний аналіз

Специфічні: графічний аналіз, статистичний, математичний, моделювання

Економічні: економічний експеримент, економічне моделювання

Історичні: історичний метод (археологія, літописи, літературні джерела)

Історичний метод вивчає економічні процеси у тій історичній послідовності, в якій вони виникали, розвивались і змінювались один за одним у житті.

Логічний метод досліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись при цьому від історичних випадковостей, зигзагів і подробиць, не властивих цьому процесу.

Спеціальні історичні методи:

– Хронологічний – м-л в послідовності

– Синхронний – одночасне вивчення істор. явищ в житті країн і континентів

– Дихронний – метод періодизації

– Історичне моделювання

Шумпетер (ІЕА):

– Історія

– Теорія

– Статистика

– (Соціологічний метод – потім додали)

Економічна історія — це історія постійного руху, змін, зрушень у структурі економіки. Вона вивчає минуле, а також аналізує поточну економічну діяльність. І тут важливою проблемою науки є проблема чинників економічного розвитку людства.

1. Багато вчених як провідний виділяють чинник науково-технічного прогресу (НТП). Під його впливом відбуваються принципові зрушення в системі господарства і в самому суспільстві, яке переходить на якісно новий етап розвитку (доіндустріальне (аграрне) — індустріальне — постіндустріальне).

2. Надзвичайно суттєвим є прогрес у засобах комунікацій: мова, гроші, шляхи, друк, зв´язок тощо. На сучасному етапі особливо важливий прогрес у створенні та функціонуванні інформаційних систем. Очевидно, що чим більш розвинуті засоби комунікацій, тим більше можливостей для швидкого розвитку має суспільство.

3. Рівень економічного розвитку країни також залежить від ступеня забезпечення енергією і виду енергії, який найбільш активно використовується в народному господарстві: вода, пара, енергія внутрішнього згорання, атомного й термоядерного синтезу. Безперечно, що значення цього чинника, як і комунікаційного, з плином часу буде посилюватися.

4. Не менш важливим порівняно з енергетичним є чинник природний: географічне положення, кліматичні та інші умови. Розвиток НТП дещо зменшує залежність від цього чинника, проте роль окремих його складових — корисних копалин, флори, фауни, водних ресурсів тощо — може бути досить значною.

5. Велике значення для господарської еволюції має демографічний чинник: чисельність населення, його щільність, міграційна мобільність, рівень народжуваності, смертності та ін. Історичний досвід показує, що є оптимальний для певних конкретних умов рівень чисельності й щільності населення, за якого забезпечуються найшвидші темпи економічного розвитку, а в разі відхилення від нього темпи зростання уповільнюються. У цілому нестача населення (порівняно з оптимумом) є більш несприятливим чинником, ніж його надлишок.

6. Багато вчених серед найважливіших чинників, що впливають на господарський розвиток, виділяють психологію людей, їхні суб´єктивні оцінки господарської реальності, особисті мотиви діяльності, стан моралі тощо.

Інші вчені підкреслюють важливість таких чинників, як національна психологія, система правових відносин, релігійні погляди. Безумовно, важливу роль відіграє економічна політика держави. Усі перелічені чинники становлять основу висвітлення економічної історії.

Завдання економічної історії — розширити світогляд, сформувати економічну культуру майбутнього економіста. Сучасний фахівець має усвідомлювати, що в історії людства вже проведено безліч господарських експериментів. Економічна історія незалежно від того, чи можна її використовувати для безпосередньої перевірки економічних законів або визначення правильності (хибності) економічної політики, являє собою колективну пам´ять і є джерелом народної мудрості.