Людмила Євгенівна Жоголь

Бабенко Олександр Олексійович

Бабенко Надія Несторівна

Роки життя (1926-2009) — засл. майстер народної творчості України, художниця, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Народилася 30 вересня 1926р. у с. Вересочі Чернігівської обл.

Художник декоративного мистецтва,народний майстер художнього килимарства та вишивки. Закінчила Кролевецький технікум народних художніх промислів (1948). Працювала головним художником Решетилівської фабрики художніх промислів ім. К. Цеткін, викладала у Решетилівському художньо - професійному училищі (нині художньо - професійний ліцей). Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, член Національної спілки художників України (1979), заслужений майстер народної творчості України (1976), лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка, кавалер ордена Княгині Ольги третього ступеня.Учасниця всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних виставок, (Бельгія, Канада, Японія, Болгарія, Югославія, Польща, Угорщина, Франція, Нідерланди, США, Норвегія, Великобританія, О'бєднані Арабські Емірати ...) конкурсів , фестивалів, конкурсів і творчих симпозіумів. Килим "Древо життя" з 1969 року прикрашає блакитну залу штаб - квартири ООН в Нью – Йорку. Твори зберігаються в музеях Києва, Полтави, Сум, Канева, Решетилівки та в приватних колекціях Франції, Німеччини. Мешкає у cмт Решетилівка Полтавської області.

Художник декоративного мистецтва, народний майстер з художнього килимарства ,1959 року народження. Закінчив Харківський художньо-промисловий інститут. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, член Національної спілки художників України, викладач Полтавського державного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка.Учасник всеукраїнських, міжнародних виставок (Франція, Польща, Німеччіна, Греція, Росія, Норвегія, Хорватія, Монголія), конкурсів і творчих симпозіумів. Твори зберігаються в музеях Києва, Полтави, Опішні, Решетилівки та в приватних колекціях Франції, Німеччини, а килими "Квітуча земля" та "Урочистий" прикрашають кабінети Президента України. Мешкає в м. Полтаві.

Л.Є.Жоголь народилась у Києві, у 1948 - 1954 роках навчалась спочатку у Київському художньому інституті, а потім у Львівському державному інституті декоративного і прикладного мистецтва. Далі було навчання в аспірантурі Академії архітектури УРСР. Довгий час після закінчення аспірантури художниця працювала в системі Академії архітектури, після її реорганізації в Академії будівництва та архітектури УРСР. Людмила Євгенівна обиралась на високі посади у Спілці Художників України та Київській організації Спілки художників України.

Л.Є.Жоголь відзначена багатьма мистецькими та державними почесними званнями та нагородами, вона – народний художник України (1994), академік Національної академії архітектури України (2000), володарка ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня (2000), Лауреат Премії «Жінка ІІІ тисячоліття» (2006), лауреат Премії ім. К.Білокур(2007).

Людмила Жоголь – видатний діяч у галузі теорії й практики монументального та декоративно - ужиткового мистецтва. Найбільш відома Людмила Євгенівна в Україні та далеко за її межами як видатний майстер мистецтва українського гобелену. Твори мисткіні, які продовжують традиції українського народного килима – це майстерне відтворення багатобарвного оточуючого світу, їх відзначає висока культура, блискуча майстерність, оригінальність втілення мистецьких ідей, унікальність технологічних розробок.

Найважливішим внеском художниці у розвиток українського мистецтва другої половини ХХ - початку ХХІ ст. є розроблена нею система синтетичної взаємодії архітектурного інтер’єру та художньої тканини. Багато і плідно працює кандидат мистецтвознавства Л.Є.Жоголь як теоретик образотворчого і декоративного мистецтва. Вона є автором книг: «Тканини в інтер’єрі» (1968), «Декоративне мистецтво в інтер’єрі житла» (1973), «Декоративно-прикладне мистецтво Української УРСР» (у співавторстві, 1986) та понад 100 статей з питань синтезу мистецтв.

Твори Л.Є.Жоголь прикрашають представницькі приміщення Кабінету Міністрів України, Рахункової Палати, Київської міської Ради, Посольств України в Греції, Австрії, Бразилії, інших офіційних та громадських установ, зберігаються у багатьох музеях України а інших країн, регулярно експонуються на виставках сучасного українського мистецтва. З 1978 по 2011 р. р. відбулось 23 персональні виставки художниці.

3. Народна іграшка

Українські народні іграшки роблять з різних матеріалів, переважно природніх - з глини, тіста, дерева, соломи, лози, паперу та інших.Усі українські іграшки навіть складно перерахувати: це свищики, мотанки, іграшковий посуд, човники, візочки, коники з вершниками, дзиги, вітрячки, деркачі, фуркала, всілякі цяцьки з кори, дерева, глини, соломи, з овочів, квітів, трави тощо. Часто діти виготовляли їх самі (для себе або молодших братів і сестер).