Принцип якісної неоднорідності засвідчує те, що будь-яка біосистема складається з компонентів, якісно схожих між собою.

Принцип найменшої взаємодії з середовищем — живі організми завжди володіють механізмами флуктації навколишнього середовища. Чим краще захищена жива матерія від непередбачених коливань абіотичних факторів, тим вона стійкіша.

Принцип біологічної ієрархії полягає в наявності в природі біосистем різних рангів та можливості їх впорядкування у форму структурних ієрархій, коли кожен вищий член ієрархії базується на нижчих членах цієї ж ієрархії.

Принцип структурно-функціональної єдності свідчить про наявність відповідності структури функціям та навпаки.

Принцип адекватності конструкції показує, що біологічні системи відповідають за своєю конструкцією та функціями тому абіотичному середовищу, в якому вони мешкають.

Принцип найпростішої конструкції свідчить, що з усіх можливих конструкцій, що в природі реалізується найпростіший за організацією варіант. Це є результатом мінімізації витрат речовин і енергії на формування даної системи.

Принцип дискретності стверджує що нежива матерія не існує як континуальна, маса вона завжди розчленована на дискретні одиниці. Ними є особини рослин та тварин.

Інформація про особливості кожного виду живих організмів зберігається в них самих як генетичний код. при розмноженні вона зчитується і передається нащадкам, тому діти в основних рисах та властивостях схожі на своїх батьків.

Кожну з названих особливостей живих організмів, взяту окремо, можна знайти в неживих тіл природи. Життя визначає лише повний комплекс цих властивостей та особливостей.

Екологія вивчає широке коло об’єктів, але дослідження живого її центральна задача. Пізнання явищ життя дозволяє сформулювати декілька важливих принципів, пов`язаних з існуванням та функціонуванням живої матерії: