Методи оцінки основних фондів

ХП. Інші основні фонди (бібліотечні, музейні експонати і т.д.).

XI. Капітальні витрати на покращення земель.

X. Багаторічні насадження.

ІХ. Робоча худоба.

Структурою основних фондів називають співвідношення різних груп основних фондів в загальній їх вартості.

Структура основних фондів залежить від ряду факторів:

І) Складності та конструктивно-технологічних особливостей продукції, що виготовляється на підприємстві.

При виготовленні великогабаритної продукції складної конфігурації і великої ваги. питома вага будівель в структурі основних фондів більша ніж при виготовленні продукції простої форми, невеликих габаритів, ваги.

2) Типу виробництва

При масовому і великосерійному виробництві питома вага машин і обладнання в структурі основних фондів більша ніж при одиничному і дрібносерійному типах виробництва.

З) Характеру технологічних процесів і технічного рівня машин і обладнання, які використовуються.

При використанні прогресивних технологічних процесів, які виконуються з допомогою високопродуктивних машин і обладнання, питома вага будинків в структурі основних фондів буде менша, ніж при виготовленні продукції з використанням застарілої технології.

4) Рівень концентрації виробництва.

На великих підприємствах в зв'язку з випуском великого обсягу виробництва і можливостей ефективного використання машин і обладнання питома вага активної частини основних фондів більша, ніж на невеликих і дрібних підприємствах.

5) Географічне розміщення підприємств по території країни.

Наближення підприємств до джерел сировини і споживачів продукції звільняє від нагромадження запасів сировини і готової продукції. У результаті зменшуються капіталовкладення в складське господарство.

У залежності від ступеню безпосередньої дії на предмети праці, на виробничу потужність підприємства основні фонди ділять на активні і пасивні.

До активної частини основних виробничих фондів відносяться такі їх елементи, які безпосередньо діють на форму і властивості предметів праці, підвищують продуктивність праці, обсяг випуску продукції (машини і обладнання, інструмент).

До пасивної частини основних фондів відносяться ті, які створюють умови для нормальної роботи активної частини основних фондів (будівлі, споруди, передавальні пристрої, транспортні засоби, виробничий та господарський інвентар).

Облік і оцінка основних фондів здійснюються в натуральній та вартісній (грошовій) формах.

Оцінка основних фондів в натуральних показниках залежить від технологічних особливостей виробничих процесів і використовується для обліку окремих груп основних фондів; для розрахунку виробничих потужностей, розробки балансів обладнання; для визначення ступеню його використання.

Оцінка в грошовій або вартісній формі проводиться для визначення їх загального обсягу, динаміки і структури, величини вартості, яка переноситься на вартість готової продукції, для встановлення рівня рентабельності виробництва, обчислення показників використання основних фондів.

У господарській практиці розрізняють наступні види вартісної оцінки основних фондів:

І) Оцінка за первісною (початковою) вартістю включає фактичні витрати на придбання чи будівництво з врахуванням доставки і монтажу, державної реєстрації в момент придбання основних фондів, тобто це вартість на момент здачі їх в експлуатацію.

Ф_п = Ц + В_тр +В_бмр +В_др, (2.1)

де Ц - ціна обладнання в момент придбання або вартість будівництва основних фондів;

В_тр - витрати на транспортування;

В_бмр - витрати на будівельно-монтажні роботи;

В_др - витрати, пов’язані з державною реєстрацією.

Первісна вартість повинна бути повністю компенсована за період функціонування основних фондів у виробничому процесі.

Зміна первісної вартості основних засобів допускається лише у разі добудови, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації відповідних об’єктів.

2) Відновна вартість - це вартість основних засобів, переоцінена за діючими цінами на момент переоцінки або індексації з урахуванням витрат, пов'язаних із закінченим капітальним ремонтом або вартість відтворення основних фондів в сучасних умовах.

З) Залишкова вартість - це первинна (початкова) вартість основних фондів за мінусом зносу, сума якого визначається величиною амортизаційних відрахувань за весь період служби даного об’єкта основних фондів.

Така оцінка необхідна для визначення втрат при передчасному виході із ладу основних фондів, для розрахунку економічної ефективності заміни обладнання, реконструкції.