Спрощені системи оподаткування
Єдиний податок. Єдиний податок сплачують суб'єкти малого підприємництва відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від З липня 1998р. № 727/98. Право переходу на єдиний податок мають не всі суб'єкти малого підприємництва (відповідно до п. 7, ст. 63 ГКУ від 16.01.2003р. № 436-ІУ та ст.1 ЗУ № 2063-Ш суб'єктами малого підприємництва визнаються юридичні особи, в яких середньооблікова чисельність працівників протягом року не перевищує 50 осіб; обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро), а лише ті, що відповідають таким вимогам:
• фізичні особи, які ведуть підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; у трудових відносинах з якими перебуває не більше ніж 10 осіб, обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн.;
• юридичні особи, в яких середньооблікова чисельність працівників протягом року не перевищує 50 осіб; обсяг річного валового доходу не перевищує 1 млн. грн.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем реєстрації і не може бути меншою, ніж 20 грн. на місяць і більшою, ніж 200 грн. на місяць.
Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа може самостійно вибрати одну з таких ставок єдиного податку:
• 6% від суми виручки від реалізації (за винятком акцизного збору), але тоді сплачує також ПДВ;
• 10% від суми виручки від реалізації (за винятком акцизного збору), тоді ПДВ включається до складу єдиного податку.
Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не сплачує таких податків і зборів:
1) ПДВ, крім випадків, коли юридична особа вибрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6%;
2) податку на прибуток;
3) податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб-підприємців);
4) плати за землю;
5) збору на обов'язкове соціальне страхування;
6) збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;
7) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
8) збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соцзахисту населення;
9) збору на спеціальне використання природних ресурсів;
10)збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання доріг загального користування;
11)збору до Державного інноваційного фонду;
12)збору за видання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
13)плати за патенти;
14)податку на промисел;
15)комунального податку;
16)внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
17)внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення.
Суб'єкти малого підприємництва також можуть використовувати для ведення бухгалтерського обліку спрощений План рахунків (відповідно до наказу Мінфіну від 19.04.2001р. № 186), регістри бухгалтерського обліку для малих підприємств та скорочену фінансову звітність (відповідно до П(С)БО 25).
Фіксований сільськогосподарський податок (ФСП). Платниками ФСП є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній (звітний) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства. Об'єктом оподаткування ФСП є площа сільськогосподарських угідь. Ставки ФСП з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках до їх грошової оцінки, виконаної станом на 1.07.1995р. відповідно до методики, затвердженої КМУ. Сплачується податок щомісячно у розмірі третини суми податку, визначеної на кожен квартал від річної суми податку в таких розмірах: у І кварталі - 10%; у П кварталі - 10%; у ПІ кварталі - 50%; в IV кварталі - 30%. Відділення ДКУ перераховують суми ФСП: до місцевого бюджету - 30 %; на обов'язкове державне пенсійне страхування - 68%; на обов'язкове соціальне страхування - 2%. Платники ФСП не сплачують таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств;
2) плати (податку) на землю;
3) податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
4) комунального податку;
5) збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
6) збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
7) збору на обов'язкове соціальне страхування;
8) збору на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування;
9) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
10) збору до Державного інноваційного фонду;
11) плати за придбання торгового патенту на ведення торговельної діяльності; збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).
Фіксований податок. Фіксованим податком обкладаються доходи підприємців, отримані тільки від торговельної діяльності, яку ведуть на ринках. Платник податку звільняється від обов'язкового ведення обліку доходів і витрат. Сфера застосування фіксованого податку обмежена виключно торгівлею на ринку за умови сплати ринкового збору. Доходи підприємця, отримані від ведення інших видів діяльності, оподатковуються на загальних підставах. Платник податку звільнений від сплати платежів до Пенсійного фонду, зборів на обов'язкове страхування і платежів, що нараховуються на фонд оплати праці найманих працівників. У торговому патенті платника фіксованого податку зазначається місце здійснення торгівлі. Фіксований податок за здійснення торгівлі на всій території України становить 100 грн. на місяць (максимальний розмір), і місцеві ради змінити його не можуть. Перейти до сплати фіксованого податку або відмовитися від нього можна у будь-який час протягом року; кількість можливих переходів від звичайного оподаткування до сплати фіксованого податку і навпаки необмежена. При виплаті доходів (заробітної плати) найманим працівникам із суми виплат утримуються прибутковий податок і відрахування на пенсійне і соціальне страхування (1-2%, 0,5%, 0,25-0,5%) на загальних підставах.
Протягом року платник фіксованого податку може наймати працівників, проте на будь-яку дату їх не має бути більше ніж 5. За кожну найману особу, яка бере участь у підприємницькій діяльності, розмір фіксованого податку збільшується на 50%.