Формування цільових функцій і елементів системи контролінгу

ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ КОНТРОЛІНГУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

ТЕМА 2

1. Формування цільових функцій і елементів системи контролінгу.

2. Місце служби контролінгу в організаційній структурі підприємства.

3. Механізм впровадження системи контролінгу в структуру управління підприємством.

4. Формування центрів відповідальності і розробки нормативів.

Побудова системи контролінгу визначається ідеологією та політикою підприємства, складністю бізнес-процесів, які реалізуються на підприємстві, а також взаємовідносинами з постачальниками, партнерами, конкурентами та споживачами.

Система контролінгу у структурі підприємства представлена на рис. 2.1.

Метою впровадження контролінгу є сприяння забезпеченню стабільної роботи підприємства, а також досягненню високого рівня прибутковості підприємства при збереженні ліквідності.

Головне завдання контролінгу – побудова на підприємстві ефективної системи прийняття, реалізації, контролю і аналізу управлінських рішень і технологій управління.

Надалі зупинимось на принципах контролінгу.

Науковці Е.Л. Попченко та Н.Б. Ермасова[4] визначають основними компонентами системи контролінгу:

· орієнтацію на ефективну роботу організації у відносно довгостроковій перспективі – філософія дохідності;

· формування організаційної структури, що орієнтована на досягнення стратегічних і тактичних цілей;

· створення інформаційної системи, адекватної завданням цільового управління;

· розподіл завдань контролінгу на цикли, що забезпечує інтеративність планування, контролю, виконання та прийняття рішень.

Як специфічні принципи контролінгу виокремлюють: використання єдиних планово-облікових одиниць виміру в плануванні та обліку; оцінка результатів діяльності структурних підрозділів; комплексність використання інформації; бюджетний і нормативний контроль за витратами. Ці ж автори відзначають, що контролінг як система являє собою цілеорієнтовану сукупність процесів планування, контролю та регулювання, між якими існують специфічні зв’язки.

Рис. 2.1 Класифікація центрів відповідальності

В географічні центри відповідальності об’єднані кілька підрозділів (сегментів), які різняться своїми функціональними призначеннями, але мають спільне територіальне розташування і мають одного керівника (менеджера). Структурні – це центри відповідальності, що створені за принципом єдності функціональних призначень сегментів, що до них входять. Наприклад, зоотехнік несе відповідальність за тварин, які можуть бути розміщені на кількох фермах в різних місцях.

Основні центри відповідальності забезпечують контроль витрат і доходів в місцях їх виникнення. Функціональні центри поширюють контроль витрат і доходів на багато місць їх виникнення, якщо витрати і доходи формувались під впливом даного центру.

Госпрозрахункові центри відповідальності співпадають з місцями виникнення витрат і доходів, їм належить контроль в момент виникнення. Аналітичні центри не пов’язані з системою внутрішніх госпрозрахункових відносин, вони створюють системи контролю за окремими видами витрат і доходів.

Обслуговуючі центри відповідальності надають послуги іншим центрам підприємства. Матеріальні – здійснюють заготівлю і збереження матеріалів. Виробничі – підрозділи основного і допоміжного виробництва. Управлінські – займаються управлінням підприємства (відділ кадрів, бухгалтерія, юридичний відділ тощо). Збутові – займаються збутом готової продукції.

Однак, переважна більшість науковців пропонує при побудові структури управління центрів відповідальності на підприємстві, спиратись на класифікацію за ієрархією: центр витрат (менеджер контролює і відповідає за рівень витрат підрозділу), центр доходу (revenue centre) - менеджер відповідає за обсяг продажу товарів підрозділом, центр прибутку (profit centre) - менеджер контролює і відповідає за рівень витрат і доходів підрозділу і центр інвестицій (investment centre) - менеджер контролює і відповідає за рівень витрат, доходів і за ефективність інвестицій в підрозділ.

Сукупність центрів відповідальності в межах децентралізованої організаційної структури є системою управління за центрами відповідальності або системою центрів відповідальності.

Базові принципи системи центрів відповідальності:

· конфіденційність (інформація є закритою для зовнішніх користувачів);

· інформативність (забезпечення внутрішніх користувачів необхідною управлінською інформацією);

· доречність (децентралізована інформація дає змогу отримувати лише систематизовану та необхідну інформацію);

· адресність (центр відповідає лише за контрольовані ним показники);

· відповідальність за прийняття рішень (за результати рішень відповідає конкретна особа).

Наступним, не менш важливим напрямком контролінгу, є оцінка дотримання нормативів.

Ефективність функціонування будь-якої системи базується на певних нормах і нормативах, які є основою стійкої роботи: починаючи від природи як цілісної системи і закінчуючи будь-якою окремою біологічною системою, від соціально-економічної організації суспільства в цілому до окремого господарства, сім'ї тощо.

Норматив– це показник норм, який розраховується і встановлюється людиною на основі певних норм. Якщо норму можна віднести до якісної характеристики ефективності обертання капіталу, то норматив – це кількісний показник. Норма, звичайно, ширше поняття, ніж норматив. Вона має загальний характер, тобто за своєю суттю – це принцип, а визначення принципів здійснення економічних процесів – одне з найважливіших завдань економіки.

При нормуванні, крім визначення норм, встановлюються певні нормативи. Нормативи, які розраховуються на основі норм, повинні враховувати конкретну ситуацію, що склалася в певний період часу. (Наприклад, норматив платоспроможності банківських установ враховує ризики ринку країни. Ступінь ризиковості активних операцій банку визначається центральним банком і переглядається з часом за умов зміни економічної ситуації).

Якщо економічні норми є досить стабільними в межах існуючих знань у галузі, то нормативи – відносно змінні.