Баланс банку, його побудова

1.Пасивні операції – це ті операції, за допомогою яких банк акумулює кошти. Основою маса цих операцій є витратною частиною для банку, оскільки за залучені кошти необхідно сплатити певні суми у вигляді відсотків і таке ін.

2. Активні операції – це операції, пов’язані з розміщенням коштів. На даних операціях банківська установа може заробляти. – Н-пр. за тимчасове користування банківськими коштами банк отримує відсотки.

Банк – це суб’єкт господарської діяльності, тому на нього поширюється дія Закону України «Про господарські товариства в Україні». Це означає, що в Україні банки реєструються як ВАТ, ТОВ. Однак для набуття статусу банку, даний суб’єкт господарювання має бути зареєстрований 2 раза: - 1-ий як підприємство в органах виконавчої державної влади, -2-ий як банківська установа в відповідному територіальному управлінні НБУ (ТУНБУ).

Через проведення банком Пасивних операцій відбувається формування його ресурсів. Задля того, щоб банк одержував доходи акумульовані кошти повинні пройти наступні модифікації:

- Модифікація %-ів (розмістити під нижчий відсоток, а надати під пільший відсоток)

- Модифікація термінів

- Модифікація сум

3.Принципи організації бухгалтерського обліку в банках.

Щоб досягти ефективності процесу реформування обліку в банках законодавчо були введені такі фінансові інструменти:

1) метод нарахування;

2) метод переоцінок;

3) метод резервів.

Якщо метод нарахування та метод переоцінок певною мірою застосовувалися у старій системі обліку (доходи і витрати майбутніх періодів, індексація основних фондів), то метод резервів — це абсолютно новий елемент облікової політики банків. Резерви мають створюватися під здійснювані активні та пасивні операції: якщо відбувається реальне зниження вартості активів, наприклад цінних паперів, або виникає сумнів щодо можливості повернення кредитів, то формується резерв, сума якого зрештою зменшує облікову вартість активу. Отже, стаття балансу за даним активом, що включається до балансу, відтворює реальний стан цього активу.

Перелічені фінансові інструменти можуть діяти лише на фоні впровадження в облікову практику розглянутих далі принципів міжнародного бухгалтерського обліку:

1 повнота бухгалтерського обліку — всі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі результати операцій банку, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею;

2 дата операції — операції відображаються в бухгалтерському обліку в день їх здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов’язань (пасивів) незалежно від дати руху коштів за ними;

3 превалювання сутності над формою — операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх суті та економічного змісту, а не за їх юридичною формою;

4 автономність — активи та зобов’язання банку повинні бути відокремлені від активів та зобов’язань інших банків (підприємств) і власників цього банку;

5 окреме відображення активів та пасивів — усі рахунки активів та пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді. Усі рахунки є активними або пасивними, за винятком клірингових, транзитних або технічних рахунків;

6 оцінка — активи і пасиви обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення. Активи та зобов’язання в іноземній валюті мають переоцінюватися за станом на звітну дату;

7 обачливість — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, відповідно до яких активи та/або дохід не завищуватимуться, а зобов’язання та/або витрати — не занижуватимуться;

8 безперервність — оцінка активів банку здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність продовжуватиметься в неосяжному майбутньому. Якщо банк планує скоротити масштаби своєї діяльності, це повинно розкриватися у фінансових звітах;

9 нарахування та відповідність доходів і витрат — для визначення результату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку та звітності під час їх виникнення, а не під час надходження або сплати грошей.

10 прийнятність вхідного балансу — залишки за балансовими рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам за станом на кінець попереднього звітного періоду;

11 суттєвість — у фінансових звітах має відображатись уся істотна інформація, корисна для прийняття рішень керівниками банку чи інвесторами. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на економічні рішення користувачів звітності;

12 відкритість — фінансові звіти мають бути достатньо зрозумілими і детальними, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати операції установи з необхідними поясненнями в записках про правила оцінки активів і пасивів. Операції повинні відповідати змісту статей звітів. Звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувача;

13 консолідація — складання зведеної фінансової звітності в цілому по банку з урахуванням своїх дочірніх і спільних підприємств та організацій банку, за винятком залишків за взаємними розрахунками та вкладеннями;

14 сталість — постійне, із року в рік, застосування банком обраних методів. Зміна методів обліку потребує додаткового обгрунтування і розкриття у фінансових звітах.

4.Фінансовий, управлінський облік:зміст і призначення.

З розвитком ринкових відносин відбувся методичний поділ системи бухгалтерського обліку на підсистеми: фінансову, управлінську, систему податкових розрахунків.

Інформація, що формується в середині кожної з підсистем забезпечує взаємодію системи обліку та зовнішнього середовища. (процес використання користувачами необхідної інформації).

В межах системи фінансового обліку відбувається процес формування достовірної інформації про діяльність банку та її результати.

Об’єкти фінансового обліку поділяються наступним чином:

- за умов економічних відносин існують наступні об’єкти обліку: банківські портфелі, резерви від операцій, нараховані доходи, грошові кошти, капітальні інвестиції, основні засоби, матеріальні цінності, нематеріальні активи, дебіторська заборгованість, відстрочені активи.

- за умов юридичних відносин існують наступні об’єкти обліку: депозити, позичені ресурси, нараховані витрати, капітал банку, відстрочені зобов’язання, кредиторська заборгованість.

Об’єкти фінансового обліку, що відображаються як на синтетичних, так і на аналітичних рахунках, такі:

· активи банку — готівкові кошти, кошти на кореспондентських рахунках (н-пр в НБУ), депозити на кредити в інших банках, портфель цінних паперів, нематеріальні і матеріальні активи, кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам, банкам, інші активи;

· зобов’язання — кошти на кореспондентських рахунках банків (у нас), депозити та кредити банків, кошти до запитання клієнтів, строкові депозити клієнтів, цінні папери власного боргу, інші зобов’язання, кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій;

· капітал — статутний капітал, нерозподілені прибутки (нерозподілені прибутки минулих років, прибутки (збитки) минулого року, що очікують на затвердження), інші фонди та загальні резерви, результати переоцінювання.

Фінансовий облік регламентується нормативно-інструктивними документами НБУ, зміст яких відповідає вимогам МСБО. Дана підсистема обліку характеризується чіткою послідовністю дій з відображення операцій в облікових регістрах у процесі її реєстації, групування, нагромадження, опрацювання, зберігання. Це є основою для формування звітності та управлінських рішень.