Модель вищого керівництва фірмою

Теорія інститутів та інституційних змін.

В роботах Дугласа Норта (амер., 80-90 рр., потім - лаур. Нобелівської премії з економіки) обґрунтована роль і принципи функціонування організацій.

За Нортом, ринок – це складна структура, яка охоплює різні інститути: закони, правила гри, і найважливіше, певні кодекси поведінки, типи відносин і зв’язків. Інститути, за Нортом, – це набір правил, процедура відповідностей, моральна і етична поведінка індивідуумів в інтересах максимізації доходу.

Інститути – це розроблені людьми формальні (закони, конституції) і неформальні (договори і добровільно прийняті кодекси поведінки) обмеження, а також фактори примушування, що структурують їх взаємодію. Всі разом вони утворюють спонукальну (побудительную) структуру суспільства і економіки.

Інституційний розвиток економіки здійснюється під впливом взаємодії між інститутами, що визначають «правила гри» і організаціями, що є «гравцями».

Нові інститути, за Нортом, з’являються, коли, на думку суспільства, виникає можливість отримання доходу, який не може бути отриманий в умовах інституціональної системи, що склалася. Іншими словами, якщо виробничі фактори надають можливість збільшення доходу, а інституціональні – цьому перешкоджають, то великі шанси виникнення нових інститутів.

Норт показав, що організаційні фактори більш важливі, аніж технічні, тому що призводять до зміни інститутів, які, у свою чергу, суттєво впливають на розвиток економіки. А технічні є недостатніми, вони є складовими зросту, але нічого не можуть пояснити. Ключем до економічного зростання є ефективна організація економіки. На питання: Чому деякі країни багаті, а інші – бідні ? Норт відповідає: «Інститути створюють базові структури, за допомогою яких люди впродовж усієї історії добилися порядку і таким чином знизили ступінь своєї невпевненості. Використовуючи техніку, вони визначають вартість операцій і перетворень, отже, рентабельність і обґрунтованість економічної активності».

Великі інституціональні зміни здійснюються повільно, тому що інститути є результатом історичних перемін, що формують індивідуальну поведінку. Чим вища інституціональна невпевненість, тим вищими стають затрати по операціях. Відсутність можливості укладати контракти і вступати в інші інституціональні відношення, що зобов’язують, є причиною економічної стагнації.

У кн. «Інститути, інституціональні зміни і функціонування економіки» (на рос. у 1997 р.) Норт переглядає поняття раціональності; акцентує роль інститутів у рішенні 2 концептуальних проблемах: 1 виникає при сприйнятті людиною світу з його безліччю фактів, 2 – при сортуванні цих фактів за важливістю і розрахунку оптимального вибору.

Норт сформулював висновки із теорії нової інституціональної економіки. Головне – дуже важко і практично недостовірно аналізувати перехід від планової економіки до ринкової без інституціонального підходу до проблем і подій.

1. Закони можуть бути змінені швидко, а неформальні норми змінюються поступово, і саме вони створюють основу для дії законів, революційні зміни яких часто призводять до результатів, що відрізняються від очікуваних. Країни, які приймають закони, придатні для інших економічних умов, інших неформальних норм і збуджувальних факторів, отримують зовсім не той напрям розвитку, що мають країни – джерела цих законів.

2. Функціонування економіки значною мірою визначається державним устроєм, що формує економічні закони, створює та забезпечує ефективні права власності і впливає на політику розвитку. При цьому існує об’єктивна необхідність дотримання певних умов: а) політичні інститути зберігають стабільність, якщо їх підтримують організації, які зацікавлені в їх незмінності; б) для успішного здійснення реформ необхідна зміна інституціональної системи; в) модифікація норм поведінки, які підтримують і легітимізують нові закони, є тривалим процесом, і при відсутності такого механізму, що спонукає, державний устрій не може бути стабільним; г) у довгостроковій перспективі економічне зростання потребує розробки законів і правил; д) неформальні обмеження іноді (але в короткі періоди) можуть забезпечити економічне зростання навіть при неблагоприємних або нестабільних законах.

3. Ефективні політико-економічні системи формують гнучкі інституціональні структури, здатні переживати шоки і переміни та такі, які є фактором успішного розвитку. Проте формування таких систем є результатом тривалого процесу, а створення ефективних систем, розрахованих на короткострокову перспективу, потребує в кожному окремому випадку спеціальних досліджень і розробок.