ВИСНОВОК
ВСТУП
ПЛАН
Оперативно-виробниче управління ТОіР
Процес управління, як вже зазначалося, складається із комплексу операцій, що виконуються у певній послідовності і утворюють замкнений технологічний цикл.
З процесу планування починається загальний цикл управління, який у технологічному взаємозв’язку складається з трьох типових циклів:перспективного і поточного, оперативного, диспетчерського.
Процес оперативного управління також складається з комплексу операцій, що включає у себе оперативне планування, облік, контроль, аналіз.
Плануваннязаключається у постановці цілей, визначенні варіантів поведінки й оцінці ймовірності досягнення основних показників.
Облік - це формування інформаційної бази управління що характеризує фактичний стан і минулий розвиток керованого процесу та видаток інформації, необхідної різним органам управління.
Контроль- це процес, що включає спостереження і перевірку відповідності дійсного ходу процесів що управляються планам, програмам, нормам, інструкціям і іншим керівним документам.
Аналізу процесі управління складається з виявлення причинно-слідчих зв’язків відхилення фактичної ходи і розвитку процесу, що управляється від планового і у відборі позитивних методів та результатів роботи.
Реалізація рішень оперативного управління забезпечується з допомогою циклів диспетчерського управління, що вимагає контроль за ходою виробничої діяльності і її регулювання. Регулювання виробничої діяльності включає у себе визначення виконавців робіт, доведення планових завдань до виконавців, забезпечення взаємодії виконавців і усунення відхилень при реалізації планових завдань.
Оперативно – виробниче управління ТО і Р автомобілів АТП має за ціль забезпечення виконання планових завдань на ТО і Р із заданим рівнем якості при мінімальних витратах.
1.Поняття і види мови: терміни загальної теорії судової експертології.
2.Тенденції формування, розвитку та уніфікації наукової мови та її термінологічного апарату.
Література
1.Аверьянова Т. В. Судебная экспертиза: Курс общей теории. — М.: Норма, 2006. - 479 с.
2.Соколовский 3. М. Об уровне описания исследований в экспертном заключении // Криминалистика и судебная експертиза. — К., 1973. — Вып. 10. - С. 196-198.
3.Мирский Д. Я., Лившиц Е. М. Значение оптиматизации содержания и формы заключения эксперта // Общетеоретические правовые и организационные основы судебной экспертизы. — М., 1987. — С. 78-80.
4.Словарь основных терминов судебной экспертизы. — М., 1980.
Розвиток загальної теорії експертології значною мірою залежить від розвитку, вдосконалення її понятійного апарату і від глибокого розкриття предметів, явищ, які відображаються в кожному понятті.
Вчення про засоби і форми комунікаційної діяльності під час проведення судових експертиз та інформаційних процесів є одним із елементів концепції загальної теорії судової експертології.
Дослідження понятійного і термінологічного апарату загальної теорії як цілісної системи необхідне з метою розкриття змісту основних принципів і законів науки.
Питання № 1: Поняття і види мови: терміни загальної судової експертології
Поняття мови багатогранне.
Розглянемо лише три її категорії:
—природна мова
—наукова мова
—формалізована мова
Природною мовою розмовляють і за допомогою неї висловлюють свої думки в повсякденному житті.
Природна мовамає багатий запас слів, проте її суттєвим недоліком є:
· багатозначність слів (полісемія)
· довгі та завеликі речення
· нечіткі синтаксичні й семантичні правила.
Це заважає користуватися такою мовою в наукових цілях і приводить до творення мови науки, в тому числі формалізованої.
Наукову мову називають штучною, підкреслюючи цим її відмінність від мови природної.
Кожна наука виробляє свою специфічну штучну мову, яка створюється на основі природної.
Мовні терміни і символи науки відрізняються:
o більшою тотожністю
o одноманітністю (однозначністю)
Т. В. Авер'янова вважає, що наукову мову доцільніше називати спеціалізованою, бо втрачаючи якості природної мови, вона стає формалізованою.
Загальна теорія судової експертології повинна конструюватися з чітких понять, які сприймаються однозначно.
Її наукова мова має бути достатньо уніфікована, щоб нею могли користуватися судові експерти різних спеціальностей, слідчі, судді.
Для визначення умови створення такої мови в ній необхідно виділити елементи:
1) загальновживані емпіричні й теоретичні терміни, що використовуються і в інших теоріях;
2) запозичення з мови окремих теорій експертизи;
3) специфічні терміни мови судової експертизи як специфічної галузі діяльності.
З метою систематизації понять і визначень мови судової експертизи було створено «Словарь основных терминов судебных экспертиз», підготовлений у Москві на базі Всесоюзного науково-дослідного інституту судової експертизи (ВНДІСЕ) у 1980 р.
Необхідно відзначити як позитивне явище, що в Росії на базі ВНДІСЕ випущено цілий ряд словників основних термінів окремих родів судових експертиз:
v судово-балістичної (1984),
v судово-технічної експертизи документів (1985),
v судово-медичної, судово-психіатричної (1986),
v судово-бухгалтерської і планово-економічної (1987),
v судово-почеркознавчої (1987),
v судово-трасологічної (1986) та ін.
На жаль, їх немає в Україні.
Міністерство юстиції України тільки розпочало каталогізацію методик судових експертиз.
Були видані окремі словники:
o І. В. Поетика «Русско-украинский терминологический словарь криминалистики» (Одеса, 1993);
o В. Ю. Шепітько «Криміналістика. Енциклопедичний словник» (українсько-російський, російсько-український) (Харків, 2001);
o «Каталог выступающих частей машин» (колектив авторів КНДІСЕ МЮ України) (Київ, 1998);
o М. І. Скригонюк «Криміналістична термінологія» (Київ, 2003).
Аналіз перерахованої серії словників свідчить про наявність специфічної мови як загальної теорії судових експертиз, так і окремих теорій судової експертизи, про органічний зв'язок цих теорій і їхніх мов між собою.
З цією метою видано «Энциклопедию судебной экспертизы» (Москва, 1999) та «Енциклопедію судової експертизи» в Азербайджані (2000).
На жаль, така енциклопедія на сьогодні відсутня в Україні, проте вона конче потрібна.
Мова, як елемент культури української нації має багатогранне значення і відіграє важливу роль в тлумаченні спеціальних знань в сфері судової експертології.
Питання №2: Тенденції формування, розвитку та уніфікації наукової мови та її термінологічного апарату
Тенденціями формування і розвитку наукової мови судової експертології та її термінологічного апарату.
Можна вважати ті тенденції, які свого часу були сформовані Р. С. Бєлкіним для мови її спорідненої науки криміналістики:
1) розширення кола вживаних термінів;
2) зміна визначень (уточнення, заміна одних іншими);
3) диференціація окремих визначень;
4) уніфікація термінології;
5) розроблення знакових систем (ступінь високої формалізації).
На особливу увагу заслуговує уніфікація мови судово-експертної діяльності.
Експертне дослідження не є науковим пошуком, проте воно спирається на дані науки і використовує наукові методи пізнання.
Тому воно не може не вживати описів методів і засобів наукової мови, і це відбувається, в основному, в дослідницькій частині висновку експерта.
Проте тут існує проблема оцінки висновку експерта слідчим і суддею, які повинні його розуміти.
Особі, яка не володіє спеціальними знаннями у відповідній галузі науки, стає важче оцінювати хід і результати експертних досліджень.
Який же вихід із цієї ситуації?
Якщо висновок експерта викликає сумнів у слідчого і суду, вони можуть призначити повторну експертизу (тут адресат оцінки висновку — експерт, якому буде доручена повторна експертиза).