Принципи побудови організаційної структури управління ІТС АТП

Тема 12 Організаційна структура управління технічною службою АТП

Під організаційно-виробничою структурою ІТС розуміється впорядкована сукупність виробничих підрозділів, що визначає їх кількість, розмір, функціональне призначення, взаємозв'язок, методи і форми взаємодії.

Під структурою системи управління розуміють склад і взаємопідлеглість ланок, що здійснюють керівництво виробничими підрозділами.

Для розробки організаційно-виробничих структур управління найбільш перспективним є програмно-цільовий метод, визначальною рисою котрого являється орієнтація системи на найбільш ефективні шляхи досягнення поставлених перед нею цілей. Тому головною вимогою, що покладена в основу розробки організаційно-виробничої структури ІТС і системи її управління є встановлення цілей і задач системи підтримання роботоздатності транспортних засобів. При цьому враховується як відповідність поставлених цілей з цілями системи більш високого структурного рівня ієрархії, так і внутрішніми вимогами високого розвитку і функціонування самої системи.

Для розв'язання питань готовності рухомого складу до перевезень ІТС АТП вирішує ряд задач, виконання яких пов'язане з створенням виробничих підрозділів, що складають її організаційно-виробничу структуру і які дозволяють проводити:

- постові роботи ТО і ПР, що виконуються безпосередньо на автомобілі;

- роботи по відновленню знятих з автомобіля несправних агрегатів, вузлів і деталей, які виконуються у спеціалізованих цехах чи на дільницях;

- роботи по забезпеченню підготовки виробництва, запасу агрегатів, вузлів і деталей на складах різних рівнів, переганяння автомобілів у виробничих зонах і т.і.;

- роботи пов'язані з утриманням, реконструкцією і технічним переозброєнням виробничо-технічної бази.

В загальному випадку організаційно-виробнича структура ІТС АТП має вигляд:

На формування структури ІТС АТП мають вплив як зовнішні(по відношенню до виробничого процесу) так і внутрішні фактори.

До основних внутрішніх факторів можливо віднести: розміри і структуру парка рухомого складу, режим роботи виробництва і інтенсивність експлуатації рухомого складу, характер розташування виробничих зон, наявність їх територіальної розділеності, чисельність виробничого персоналу і інше.

До основних зовнішніх факторів відносять: фактори, що визначаються підлеглістю цілям системи більш вищого рангу(регіональному, територіальному, виробничому об'єднанню автомобільного транспорту). Це фактори централізації, концентрації, спеціалізації і кооперування.