Тема 12. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури

Основні поняття та терміни до теми:

· міжнародна інтеграція та дезінтеграція;

· глобалізація;

· наслідки інтеграції;

· преференційні торговельні угоди;

· зона вільної торгівлі;

· митний союз;

· спільний ринок;

· економічний союз;

· політичний союз;

· Співдружність незалежних держав;

· Чорноморське економічне співробітництво;

· Європейський Союз;

Міжнародна інтеграція–процес зближення національних економік різних країн з метою створення єдиного світового господарства. Протилежними за спрямованістю в міжнародному аспекті є дезінтеграційні процеси – такі, що ведуть до розпаду раніше сформованих утворень, в тому числі державних.

За сучасного рівня міжнародного економічного розвитку інтеграційні процеси привели до глобалізації – наступного рівня взаємопроникнення економік, що приводить до формування єдиного світового господарського механізму.

Міжнародна економічна інтеграція характеризується неоднозначно, оскільки має як позитивні, так і негативні наслідки. Перевагами міжнародної інтеграціїможна вважати:поширення в світі сучасних товарів і послуг, пожвавлення міждержавних обмінів (трудового, культурного тощо), доступ до ресурсів різних країн, прискорення економічної активності різних регіонів світу. До недоліків міжнародної інтеграції слід віднести: посилення диференціації життя країн та регіонів, нераціональне використання ресурсів країн, що розвиваються, посилення економічного та політичного тиску розвинутих країн, збільшення використання „нераціональних” товарів і послуг.

Економічна інтеграція – це об'єктивний процес зближення та взаємодії національних господарських систем, результатом якого є створення регіональних інтеграційних утворень.. Міжнародна економічна інтеграція набуває форми міжнародних угод і узгоджень, що регулюються міждержавними (чи наддержавними) органами.

Розрізняють такі форми регіональної економічної інтеграції:

· преференційні торговельні угоди – двосторонні чи багатосторонні угоди між країнами, коли вони надають більш сприятливий режим одна одній, ніж третім країнам;

· зона вільної торгівлі– характеризується повною відміною митних тарифів у взаємній торгівлі при збереженні національних митних тарифів у відносинах з третіми країнами;

· митний союз – передбачає відміну групою національних митних тарифів і введення єдиної системи нетарифного регулювання торгівлі по відношенню до третіх країн;

· спільний ринок – характеризується вільним рухом товарів, послуг, праці, капіталу;

· економічний союз – передбачає координацію макроекономічної політики і уніфікацію законодавства – валютного, бюджетного, грошового.

· політичний союз– міжнародна конфедерація.

Україна є однією із країн-засновниць Співдружності незалежних держав (СНД). Засновницькі документи цього інтеграційного об’єднання були підписані в 1991р. На 2007 р. до складу СНД входять Азербайджанська Республіка, Республіка Вірменія, Грузія, Республіка Казахстан, Киргизька Республіка, Республіка Молдова, Республіка Таджикистан, Республіка Узбекистан, Туркменістан.

Україна входить до складу СНД на засадах асоційованої, а не повної участі в діяльності Співдружності, що пояснюється прагненням всебічно підвищувати національну безпеку країни, а також необхідністю дотримання міжнародних зобов’язань країни щодо інших держав, та регіональних інтеграційних об’єднань, зокрема, Європейського Союзу.

Пріоритетними напрямами діяльності України в рамках СНД визначено: послідовне впровадження зони вільної торгівлі за участю всіх держав-учасників СНД з урахуванням вимог СОТ; ініціація розробки проектів щодо реалізації потенціалу України як транзитної держави, ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, боротьби з організованою злочинністю і незаконною міграцією і т.п.; поглиблення багатостороннього співробітництва в галузях енергетики, транспорту, агропромислового комплексу, охорони здоров’я, науки, соціальній сфері; розв’язання „заморожених” конфліктів на пострадянському просторі, протидія трансграничній злочинності і співпраця в правоохоронній сфері.

З метою активізації економічної інтеграції чотири країни із складу СНД, Білорусь, Казахстан, Російська Федерація, Україна, в 2003 р. підписали Угоду про формування нового об’єднання – Єдиного економічного простору.

Згідно даної Угоди передбачається формування Єдиного економічного простору (ЄЕП), який об’єднує митні території країн, на якому функціонують механізми регулювання економік, які ґрунтуються на єдиних принципах, що забезпечують вільний рух товарів, послуг, капіталу і робочої сили та здійснюється єдина зовнішньоторговельна та узгоджена, тією мірою і в тому обсязі, в яких це необхідно для забезпечення рівноправної конкуренції та підтримання макроекономічної стабільності, податкова, грошово-кредитна та валютно-фінансова політика.

ЄЕП формується поетапно, з урахуванням можливості різнорівневої та різношвидкісної інтеграції. Різнорівнева та різношвидкісна інтеграція означає, що кожен учасник угоди самостійно визначає, в якому із напрямків розвитку інтеграції та окремих інтеграційних заходах вона бере участь і в якій мірі.

Угодою про формування Єдиного економічного простору передбачено:

- формування зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень, яка передбачає незастосування у взаємній торгівлі антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних захисних заходів;

- уніфікація принципів розробки та застосування технічних регламентів та стандартів, санітарних та фітосанітарних норм;

- гармонізація макроекономічної політики;

- створення умов для вільного руху товарів, послуг, капіталу та робочої сили;

- гармонізація законодавств держав-учасниць у тій мірі, в якій це необхідно для функціонування ЄЕП, включаючи торгову та конкурентну політику;

- формування єдиних принципів регулювання діяльності природних монополій, єдиної конкурентної політики та забезпечення недискримінаційного доступу та рівного рівня тарифів на послуги суб’єктів природних монополій.

Україна погодилася нести зобов’язання за угодою за умови, що її положення не суперечитимуть її Основному закону – Конституції.

Україна є учасницею Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС), створеного в 1992 р. з метою вирішення спільних економічних, екологічних, інших проблем. До складу ЧЕС крім України входять Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Румунія, Туреччина та Російська Федерація. згідно Декларації про заснування, передбачено створити сприятливі умови для співробітництва в торгівлі, промисловості, транспорті, зв’язку, науці, техніці, енергетиці, сільському господарстві, туризмі, екології.

З 1997 р. існує політико-консультативний форум чотирьох країн пострадянського простору – Грузії, України, Азербайджану і Молдови. Основними напрямами співробітництва у межах ГУАМ були виділені такі:

- створення євразійського транспортного коридору, співробітництво у сфері видобутку й транспортування нафти до регіону Центрально-Східної Європи;

- розвиток багатостороннього співробітництва у галузі безпеки, врегулювання конфліктів і боротьби з сепаратизмом;

- військове та військово-технічне співробітництво, створення багатостороннього миротворчого батальйону;

- політична взаємодія у міжнародних організаціях.

Незважаючи на сприятливі передумови розвитку даного об’єднання, міжнародна інтеграція в його межах залишається нестабільною.

Стратегічною метою інтеграційних прагнень України є європейський напрям. Членами Європейського Союзу є 27 країн: Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Естонія, Кіпр, Мальта, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Швеція, Чехія.

Процес входження України до Європейського Союзу залежить не тільки від стратегії подальшого розвитку самого Європейського Союзу, але і від стану української економіки. Необхідним є системне реформування економіки, що дозволить досягти якісно нового її рівня та підвищити стандарти життя населення.

Україна є учасницею багатьох міжнародних економічних організацій. Так, в 1992 р. Україна стала членом Міжнародного валютного фонду (МВФ) – міжнародної валютно-кредитної організації, спеціалізованої представницької установи Організації об’єднаних націй (ООН). Завдяки членству в МВФ Україна отримує досить значні кредити для становлення національної валютної системи, структурної перебудови економіки тощо.

1992 р. Україна стала 167 членом Світового банку, який функціонує як Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Світовий банк підтримує зусилля країн, спрямовані на інвестування капіталу у людські ресурси шляхом будівництва шкіл, оздоровчих центрів, постачання питної води та електроенергії, формування орієнтованих на розвиток урядів та захисту довкілля, надає консультації і позики для впровадження конкретних проектів.

Україна активно співпрацює зі Світовим банком. Протягом 1993-2003 рр. Україні було надано загалом 3,523 млрд. дол. США, з яких було використано 2,6 млрд. дол. США. Пріоритетними галузями фінансування стали: енергетика, гірничо-видобувний комплекс, промисловість та торгівля, державне управління, фінансовий сектор.

В 1992 р. Україна стала членом Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Співпраця України з ЄБРР здійснюється в численних напрямах. Сумарні фінансові зобов'язання по проектам за весь період діяльності ЄБРР в Україні перевищили 1,4 млрд. євро.

З листопада 1993 р. Україна розпочала процедуру приєднання до Світової організації торгівлі (СОТ) – міжнародної організації, метою якої є розробка системи правових норм міжнародної торгівлі та контроль за їх дотриманням. Станом на перше півріччя 2007 р. підписані майже всі двосторонні протоколи з країнами-членами СОТ щодо доступу до ринків товарів, закінчується узгодження законодавчої бази.