Місцеві циркуляції і вітри
Мусонна циркуляція
Мусони— це стійкі атмосферні течії в певних великих географічних областях, переважаючий напрям яких змінюється від зими до літа на протилежний. Вертикальна потужність мусонів в середньому 2-3 км, а вище панує західний перенос.
Мусонна циркуляція обумовлена тепловим механізмом другого типу (за В. В. Шулейкіним) і відбувається між океанами і материками. Вона не ізольована від загальної циркуляції, нагрівання і охолодження півкуль за сезонами, західного переносу і циклонічної діяльності. Мусонна циркуляція охоплює Індостан, Індокитай, Південний Китай, Індонезію, Індійський океан до Мадагаскару і Північної Австралії, субекваторіальну і Східну Африку (тропічні мусони).
. Погода мусону залежить від його напряму і сезону. Літній мусон приносить на материк насичене вологою повітря з-над океану, рясні дощі, хмарну погоду, має південний і південно-східний напрям.(рис ) Зимовий мусон переносить понад океан холодне континентальне повітря з-над материка, яке обумовлює малохмарну і суху погоду, має північній і північно-західний напрям.(рис )
Розрізняють тропічні й позатропічні мусони
Тропічні мусони зумовлені сезонним відмінами в нагріванні й охолодженні півкуль і в зміщенні баричного поля Землі (субтропічних максимумів і екваторіального мінімуму). Особливо потужні тропічні мусони спостерігаються в басейні Індійського океану, де сезонні зміни температури півкуль підсилюються впливом великого материка Євразія, який у північній півкулі прогрітий улітку і охолоджений узимку. Позатропічнімусони обумовлені нерівномірним нагріванням океанів і материків.
Географічний розподіл мусонів. Там, де є інтенсивна циклонічна діяльність (Європа і Північний Захід Америки), мусони відсутні. У помірному поясі мусони проявляються біля східних узбереж материків (позатропічні мусони). Улітку над нагрітою Азією виникає понижений тиск, а над Тихим океаном дещо на північ зміщується Гавайський максимум. Узимку над материком формується стійкий Азіатський максимум, а в Тихому океані (північна частина) — Алеутський мінімум. Баричні градієнти між ними достатні для виникнення мусонів. Найбільш типові мусони спостерігаються на Далекому Сході, у Північному і Східному Китаї, в Кореї та Японії.
Місцеві вітри можуть спричинятися місцевими циркуляціями або локальними хвилюваннями чи особливими властивостями вітрів загальної циркуляції атмосфери, формуються під впливом рельєфу та інших особливостей земної поверхні в певних географічних широтах. Прикладами місцевих циркуляцій є бризи і гірсько-долинні вітри.
Бризи — це вітри біля берегової лінії морів і великих озер, які мають добову зміну напрямку. Удень суша нагрівається більше, ніж море, тиск над нею падає, і дме морський бриз до висоти 500-1000 м. Уночі суша охолоджується швидше, ніж море, ізобаричні поверхні нахилені в бік суші. Повітря над морем вночі тепліше, піднімається вгору і перетікає зверху на сушу. На суші тиск підвищується, і дме береговий бриз із суші на море. Вертикальна потужність бризів — до 1 км. Вони поширюються на десятки кілометрів від берегової лінії на сушу або на море (рис. 53).