Повстання буквенно- звукового письма у східних сллов”ян за сучасними науковими даними. Проблема існування протокириличного письма у східних слов”ян.

У другій половині ІХст. південні слов”яни перші приймають християнство. З цього часу у слов”ян з”являється буквенно-звукове письмо у вигляді двох азбук - кирилиці і глаголиці.

Цілком природно виникає питання : чи існувало буквенно-звукове письмо у дохристиянський період? І якщо так, то в якому вигляді??

Учені, особливо вітчизняні і болгарські, давно цікавляться цим питанням, однак відповідь дають далеко неоднакову. Ряд дослідників ( О.Востоков, Буслаєв, П.Філін) вважали, що писемність, тобто буквенно-звукове письмо, занесено разом із християнством. Але більшість дослідників постулюють існування якогось буквенно-звукового письма у слов”ян ще до прийняття нової віри. Серед них вітчизняні вчені І.Білодід, Л.Булаховський, І.Русанівський, історики Толочко, Знойко. На підтвердження останнього факту вони наводять такі докази:

1. Дослідники Д.Георгієв, О.Обнорський, Д.Лихачов, К.Рождественська доводять, що з середини І тисячоліття до н.е. у слов’ян зароджується і розвивається класове суспільство, утворюються ранньофеодальні держави, що потребують точного, упорядкованого письма, яким і є буквенно-звукове. Цілком можливо, припускають вони, що слов’яни намагалися в різних місцевостях створити своє, оригінальне буквенно-звукове письмо.Але напевно слов’яни на сході й півночі почали користуватися широко відомою у Європі грецькою азбукою, а на заході - грецькою і латинською. К.Рождественська, зокрема, стверджує :” У кінці І тисячоліття н.е. на території Північної Русі спостерігається співіснування знаків слов”янського, грецького й рунічного письма”. Однак жодна із згаданих тут чужих азбук не могла передавати звукові особливості слв”янських мов, тому східні і південні слов”яни задовго до прийняття християнства почали пристосовувати грецьку азбуку до звукової системи своєї мови: вживати грецькі букви в іншому значенні, додавати букви з інших азбук, тощо. Тому у слов”ян приблизно з УІІст. протягом майже трьох століть до прийняття християнства могла поступово формуватися протокирилична азбука.

Це, так би мовити, синтезована наукова позиція уже багатьох поколінь вітчизняних вчених-мовознавців та істориків.

Не забуваймо тут і про те, що слов’яни, зокрема східні, мали контакти, і можливо куди більш тісніші, аніж із Європою, із південно-східними племенами і народами - хозарами, тюрками, вірменами, під впливом писемності яких на базі місцевого слов’янського ідеографічного письма могла сформуватись протоглаголична азбука.

2. Існування договорів дохристиянських державотворців Олега (911) та Ігоря(944) із греками. Це так звані договори миру, укладені після вдалого військового походу східних слов”ян на Візантію. На думку С.Обнорського, ці договори були написані грецькою мовою і одночасно перекладені і записані по-слов”янськи, як того вимагала середньовічна європейська дипломатична традиція. До того ж у договорі Олега є згадка про наявність у східних слов”ян писемних заповітів своїм нащадкам, а в договорі Ігоря пишеться, що слов”янські купці, що їдуть із Києва, прибуваючи до Візантії мусять пред”являти грамоти та золоті й срібні печатки, що, напевно, й були посвідченнями особи й одночасно записами докириличної азбуки.

3. Напис кирилицею слова „гороухша” чи „горушна” на Гнєздовській корчазі(знайшов археолог Д.Авдусін під час розкопок у селі Гнєздово Смоленської області(Росія)). Дата виробу корчаги і напису на ньому- перша чверть Хст.

Корчага.

На корчазі з двома ручками, знайденою під Смоленськом, археологи прочитали ГОРУХША(ГОРУХНА).