Класифікація та кодування економічної інформації

Методи класифікації економічної інформації

Для забезпечення організації та формалізованого подання економіч­ної інформації, її пошуку і опрацювання, а також для скорочення обсягів опрацьованих даних потрібна її попередня класифікація та кодування.

Класифікація — це поділ множини об'єктів на підмножини за їх схожістю або згідно певному методу чи правилу. Сукупність методів і правил класифікації та її результат становлять систему класифікації.

Об'єкт класифікації — це елемент класифікаційної множини, що має ті чи інші властивості, ознаки класифікації, за якими класифікують­ся об'єкти.

До основних систем класифікації економічної інформації належать:

ієрархічна,

фасетна,

змішана.

Ієрархічна система класифікації — це система, в якій поділ мно­жини об'єктів на підмножини виконується послідовно згідно зада­ним ознакам. Тобто первинна множина об'єктів спочатку ділиться на підмножини, утворені за однією ознакою, яка може набувати різних зна­чень. Далі кожна одержана підмножина ділиться на групи за значення­ми наступної ознаки. Ці групи, в свою чергу, діляться на підгрупи за наступними ознаками і т. д. Отже, між виділеними групами об'єктів встановлюється певна ієрархія. При цьому кожна підмножина, а отже, і об'єкт належить лише одній вищій множині.

При використанні ієрархічного методу класифікації для віднесен­ня конкретного об'єкта класифікації лише до одного класифікаційного угрупування необхідно дотримуватись таких правил:

Ø поділ кожного угрупування виконується лише за однією основною ознакою;

Ø одержані на кожному рівні класифікації угрупування не повинні повторюватися;

Ø класифікація виконується так, аби сума частин утворювала мно­жину, яка ділиться.

Ієрархічна система класифікації характеризується глибиною, тобто кількістю ступенів поділу первинної множини, або, що те саме, кількістю заданих ознак класифікації. Ієрархічній системі класифікації притаман­ні простота, наочність, логічність побудови, пристосованість до ручного опрацювання.

Проте ця система не позбавлена недоліків. Насамперед це:

Ø жорсткість структури, зв'язана з фіксованістю ознак і порядком їх роз­міщення,

Ø складністю включення нових ознак,

Ø необхідністю великого ре­зерву для розміщення нових об'єктів.

Фасетна класифікація полягає в паралельному поділі множини об'єктів на незалежні підмножини (класифікаційні угрупування). Кожна ознака фасетної класифікації відповідає фасеті, яка є списком значень певної ознаки класифікації. Отже, система класифікації може бути по­даною переліком незалежних фасет (списків), які містять значення ознак класифікації. Множинний опис об'єктів техніко-економічної інформації виконується формулою, яка утворюється з послідовності ознак класи­фікації, що використовуються в задачі. Кількість фасетних формул ви­значається можливим поєднанням ознак. Для кожної фасетної формули можна утворити ієрархічну класифікацію, в якій на кожному рівні по­ділу використовується одна ознака, що відповідає окремій фасеті, а по­слідовність ознак визначається фасетною формулою.

Переваги фасетної системи класифікації полягають у гнучкості її структури, можливості включення нових фасет і виключення старих.

До недоліків такої системи можна віднести нетрадиційність і складність її використання в разі ручного опрацювання інформації і недостатньо по­вне використання місткості з огляду на те, що багато можливих комбіна­цій фасет не мають практичного застосування.

Змішана система класифікації передбачає використання обох що­йно згаданих систем.

Зауважимо, що в ієрархічній системі класифікації на будь-якому рівні підмножини елементів не повинні перетинатися, а сума елементів усіх множин кожного рівня дорівнює кількості елементів первинної (по­чаткової) множини. Для фасетної класифікації це не є обов'язковим, а отже, сума елементів підмножин може бути більшою за кількість еле­ментів початкової множини. Для фасетної системи обов'язковим є не по­вторюваність ознак.

Вибраний метод класифікації має задовольняти такі вимоги:

Ø бути достатньо містким і повним;

Ø характеризуватися достатньою та економічно обґрунтованою гли­биною (кількість ознак має бути виправданою);

Ø гнучкістю та надмірністю (можливість подальшого розширення номенклатури);

Ø забезпечувати розв'язування всіх задач;

Ø характеризуватися лаконічністю, чіткістю та ясністю класифіка­ційних ознак.