Класифікація економічних даних

Методи кодування економічної інформації.

Методи класифікації економічної інформації.

Класифікація економічних даних.

План

Методи кодування економічної інформації

Лекція № 4-5

Література:

1. Шквір В.Д., Загородній А.Г., Височан О.С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посіб.- 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. ст.61-76.

2. Зацеркляний М.М., Мельников О.Ф. Інформаційні системи і технології у фінансово-кредитних установах: Навчальний посібник.–К.:Професіонал,2006.ст.16-20.

 

Класифікація і кодування — це дві невіддільні частини од­ного процесу — перекладу різноманітної економічної інформації з природної мови на формалізовану мову ЕОМ. Наведемо ос­новні терміни й поняття, використовувані в цій галузі.

Класифікація— це поділ множини об'єктів на частини за їх подібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами.

Під час класифікації використовуються такі поняття.

Система класифікації— сукупність методів і правил класи­фікації та їхній результат.

Об'єкт класифікації— елемент класифікованої множини.

Ознака класифікації— властивість або характеристика об'єк­та, за якою виконується класифікація.

Значення ознаки— якісне або кількісне вираження ознаки класифікації.

Класифікаційне угруповання— частина об'єктів, яка виді­лена під час класифікації. Найпоширенішими є такі назви кла­сифікаційних угруповань: клас, підклас, група, підгрупа, вид, підвид, тип.

Рівень класифікації— етап класифікації при ієрархічному методі, внаслідок якого формується сукупність класифікацій­них угруповань (або результат чергового поділу об'єктів одного класифікаційного угруповання).

Глибина класифікації— кількість ступенів класифікації.

Засобом вираження результатів класифікації є кодування.

Кодування— це створення і присвоєння коду класифікаційному угрупованню та об'єктові класифікації.

Код — знак або сукупність знаків, узятих для позначення класифікаційного угруповання та об'єкта класифікації.

Алфавіт коду— система знаків, узятих для створення коду.

Основа коду— кількість знаків у алфавіті коду.

Розряд коду— позиція знака в коді.

Довжина коду— кількість знаків у коді без урахування пропусків.

Структура коду — умовне позначення складу та послідов­ності розміщення знаків у коді.

Контрольне число— розрахункове число, яке використо­вується для перевірки вірогідності запису коду.

Перекодування — присвоєння закодованому об'єктові ново­го коду.

Перекодовувальні таблиці— таблиці взаємної відповідності кодів одних і тих самих класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації з різних класифікаторів.

Матеріальним втіленням класифікації і кодування є класи­фікатор.

Класифікатор— це офіційний документ, який являє собою систематизований перелік назв і кодів класифікаційних угру­повань або об'єктів класифікації.

Класифікатори можна створювати системним або локальним способом. За системного способу інформація класифікується зурахуванням вимог різних рівнів управління (підприємство, міністерство, відомство тощо), за локального — у межах одного підприємства, організації або установи.

Класифікація і кодування — невіддільний елемент створен­ня і функціонування комп'ютерних ІС. Метою класифікації та (кодування є упорядкування і взаємоузгодження різних пред­метів, понять, властивостей чи інших елементів інформації. Використанням кодів можна значно скоротити обсяги інфор­мації та трудомісткість її обробки на всіх етапах технологічного процесу автоматизованої обробки даних.