Когнітивно-аналітичний напрямок

Методологічною і теоретичною основою даного напряму є роботи Ж.. Піаже, Л.С. Виготського, теорія Д. Келлі, роботи А. Ріле. Ж.. Піаже і Л.С. Виготський присвятили багато уваги вивченню способу формування процесів мислення у дитини, які широко використовуються в педагогіці. Правда сучасні дослідники стверджують, що етапи розвитку мислення, зафіксовані Ж.. Паже не знаходять свого підтвердження у сучасних дітей. Це дозволяє говорити про якісний стрибок у способі мислення людства, який має місце у наші дні. Що ж стосується теорії Л.С. Виготського, то цей автор сьогодні один із небагатьох представників колишньої радянської школи психології найбільше цитований у всьому світі. Його теорія про «зону найближчого розвитку» і до сьогодні є актуальною. Проте, якихось конкретних технік психокорекції на підставі згаданих теорій не вироблено. Що ж стосується ідей Д. Келлі, то у підручнику Л. Хьелла, Д. Зиглера цитується твердження В.Мішеля про те, що вони «виявилися напрочуд пророчою передумовою психології 1970-х і … на багато років вперед» [Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности (Основные положения, исследования и применение). ─ СПб.: Питер Пресс, 1997 ─ С.608, с.432. ─ (Мастера психологии)].

Основна задача когнітивно-аналітичної психокорекції— створення когнітивної моделі психологічної проблеми, яка була б зрозуміла клієнту і з якою він міг би працювати самостійно.

Модель будується на основі методу репертуарних решіток Д. Келлі і є набором узгоджених і логічно взаємозв'язаних гіпотез (так званий модуль процедурної послідовності, наприклад пастка), в якому взаємодіють сприйняття, емоції, дії і думки. Елементи модуля знаходяться в реципторній залежності: кожен елемент викликає наступний, а останній знов запускає той елемент, що часто сприймається клієнтом як основна проблема. Пізніше, в когнітивній психокорекції, ця ідея відбилася у поняття «пастки».

Задачею психолога Д. Келлі вважав з'ясування неусвідомлюваних категорій мислення (які є джерелом негативних переживань) і навчання клієнта новим способам мислення. Для цього він створив техніки безпосередньої корекції неадекватних способів мислення.

Основні поняття, використовувані в когнітивно-аналітичному напрямі: «пастки», «дилеми», «перешкоди».

Пастки — складні, повторювані поведінкові шаблони, в межах яких людина намагається уникнути чи позбутися якоїсь проблеми, проте спосіб яким вона намагається це зробити такий, що знов приводить людину до того, чого вона намагалась уникнути, додаючи до початкової проблеми ще і почуття повної безпорадності у зв’язку з цією проблемою.

Наприклад, відчуття невпевненості, що є у клієнта, породжує прагнення демонструвати упевнену поведінку. Подібне прагнення приводить до спостереження за проявами упевненості у інших і копіюванню чужої поведінки, відмови від власної поведінкової спонтанності та вдавання із себе когось, ким людина насправді не є. Це призводить до ще більшого дистанціювання від оточуючих через страх бути викритим, який, у свою чергу, породжує страх самоти. Із страхом самоти пов'язана відмова від упевненої моделі поведінки, що сприяє усвідомленню неуспішності і посиленню відчуття невпевненості.

Початковим і кінцевим елементом вказаного процесу є відчуття невпевненості. Специфіка психологічної організації даного клієнта така, що будь-яка спроба подолати відчуття невпевненості (в рамках даного модулю) призводить до його посилення..

Ділеми — це такі стратегії поведінки, які побудовані на альтернативному мисленні і припускають дві взаємовиключні форми поведінки. Наприклад, у клієнта є виражене прагнення до близькості з іншою людиною. Проте виникає така форма близькості, при якій клієнт втрачає самостійність і почувається залежним. Самостійність же, для нього означає повну протилежність близькості і викликає відчуття самоти. Таким чином у клієнта виникає ділема: або він самостійний, але самотній, або він близький з улюбленою людиною, але залежний. Обидва ці варіанти клієнта не влаштовують, і він демонструє по черзі кожний з них, переживаючи в обох випадках страждання і невдоволеність.

Перешкоди — варіант поведінки, при якому, ставлячи мету, клієнт не усвідомлює і не враховує її серйозності, не задумується над труднощами, яких можна очікувати та не шукає способів їх подолання, а тому не готовий їх пережити і в процесі досягнення цієї мети визначає її для себе як таку, що для нього є нездоланною.

Такі люди спочатку занадто оптимістично будують плани, проте швидко від них відмовляються як від нездісненних і впадають у відчай вважаючи, що ні нащо не здатні. Прикладом може служити спроба фрустрованого клієнта кинути палити. При цьому мета — спроба кинути палити — недосяжна, оскільки при її постановці клієнт усвідомлює тільки деякі (видимі) аспекти куріння (шкода, що завдається, своєму здоров'ю, оточуючим, неприємний запах, витрати, тощо), але не усвідомлює, що куріння для нього є важливим елементом копінг-поведінки, і ця поведінка вбудована в його стратегію боротьби із стресом. При будь-якій спробі кинути палити наростає дискомфорт і різко знижується толерантність до фрустрації і стресу, що підсилює бажання закурити. Поки так триватиме, бажання закурити буде для цього клієнта непереборним.

Когнітивно-аналітична корекція показана для клієнтів: з порушеннями структури особистості (наприклад слабке інфантильне Его, занадто обмежуюче Ід, ненапрацьованість навички будувати інтеракції із стану «Дорослий», сильний вплив на особистість Ідеалізованого Я), депресивними реакціями, страхами, порушеннями потягів, таких, що страждають залежностями різного виду (алкоголь, наркотики, тощо), психосоматичними захворюваннями.

 

Висновки до 1-го питання

Отже: В основі когнітивного підходу лежать теорії, що описують особу з погляду організації пізнавальних структур. До теоретичних концептів, які стали основою сучасної когнітивної психокорекції відносяться поняття особових конструктів, пасток, ділем, перешкод.

Процедура когнітивної психокорекції, зазвичай, проходить у чотири етапи, психолог виконує при цьому роль вчителя. Основним методом когнітивної психокорекції є поведінковий експеримент.

Серед натхненників сучасної школи когнітивної психокорекції найчастіше відмічають Д. Келлі. Він запровадив такі класичні методи психокорекції як «метод фіксованої ролі», «піднімання сходами», «складання піраміди», «АВС-модель».

 

 

 

ІІ питання: Раціонально-емотивна терапія А.Елліса.

РАЦІОНАЛЬНО-ЕМОТИВНА ТЕРАПІЯскорочено позначаєтьсяРЕТвідноситься радше до когнітивно-аналітичної психокорекції.

Засновник РЕТ А. Елліс сформулював ряд положень, які активно використовуються в практичній корекційній психології. Одним з таких положень, часто цитованих Еллісом, є вислів: «Людям заважають не речі, а те, якими вони їх бачать» (Епіктет).

Ґрунтуючись на підкреслено-наукових підходах в структурі індивідуальної свідомості, А. Елліс прагне звільнити клієнта від кандалів і шор, стереотипів і кліше, забезпечити вільніший і неупереджений погляд на світ. У концепції А. Елліса людина трактується як така, що сама себе оцінює, сама себе підтримує і сама до себе промовляє.

А. Елліс вважає, що кожна людина народжується з певним потенціалом, і цей потенціал має дві сторони: раціональну і ірраціональну; конструктивну і деструктивну тощо. Згідно А. Еллісу психологічні проблеми з'являються тоді, коли людина намагається слідувати простим перевагам (бажанню любові, потребі схвалення, підтримки) і помилково вважає, що ці прості переваги є абсолютним мірилом її життєвого успіху. До того ж людина — істота, надзвичайно схильна до різних впливів на всіх рівнях — від біологічного до соціального. Тому зводити всю мінливу багатоскладовість людської природи до чогось одного А. Елліс не схильний.

У РЕТ виділяється три провідних психологічних аспекти функціонування людини: думки (когніції), відчуття і поведінка. А. Елліс виділяв два типи когніції: дескриптивні і оцінюючі.

Дескриптивні когніції містять інформацію про те, що людина сприйняла в світі, це «чиста» інформація про реальність. Оцінюючікогніції відображають ставлення людини до цієї реальності. Дескриптивні когніції обов'язково сполучені з оцінюючими зв'язками різної міри жорсткості.

Об'єктивні події самі собою викликають у нас позитивні або негативні емоції, а наше внутрішнє сприйняття цих подій — їх оцінку. Ми відчуваємо те, що думаємо з приводу сприйнятого. Розлади в емоційній сфері є результатом порушень в когнітивній сфері (таких як надгенералізация, помилкові висновки і жорсткі установки).

Джерело психологічних порушень — це система індивідуальних ірраціональних уявлень про світ, засвоєна, як правило, в дитинстві від значущих дорослих. Ці порушення А. Елліс назвав ірраціональними настановами. З точки зору А. Елліса, це жорсткі зв'язки між дескриптивними і оцінюючими когніціями типу розпорядження, вимоги, обов'язкового наказу, що не має виключень, і вони носять абсолютистський характер. Тому ірраціональні настанови не відповідають реальності як по силі, так і за якістю цього розпорядження. Якщо ірраціональні настанови не можуть реалізуватися, вони призводять до тривалих, неадекватних ситуації емоцій, ускладнюють діяльність індивіда. Серцевиною ж емоційних порушень, на думку Елліса, є самозвинувачення.

Важливим в РЕТ є поняття «пастка», тобто всі ті когнітивні утворення, які створюють необґрунтовану невротичну тривогу. У нормально функціонуючої людини є раціональна система оцінюючих когніцій, яка є системою гнучких зв'язків між дескриптивними і оцінними когніціями. Вона носить характер вірогідності, виражає швидше побажання, перевагу певного розвитку подій, тому приводить до помірних емоцій, хоча іноді вони і можуть носити інтенсивний характер, проте не захоплюють індивіда надовго і тому не блокують його діяльність, не перешкоджають досягненню цілей.

Виникнення психологічних проблем у клієнта пов'язане з функціонуванням системи ірраціональних настанов.

У концепції Елліса стверджується, що хоча бути любленим в атмосфері схвалення приємно, людина може відчувати себе достатньо вразливою і в такій атмосфері, а також, що зазвичай людина відчуватє себе дискомфортно за відсутності атмосфери любові і повного схвалення.

А. Елліс припускав, що позитивні емоції (такі як відчуття любові або захоплення) часто пов'язані або є результатом внутрішнього переконання, вираженого у вигляді фрази: «Це для мене добре». Негативні емоції (такі як гнів або депресія) пов'язані з переконанням, вираженим фразою: «Це для мене погано». Він вважав що емоційний відгук на ситуацію відображає «ярлик», який їй «приклеюють» (наприклад, вона небезпечна або приємна), навіть у тому випадку, коли «етикетка» не відповідає дійсності. Для досягнення щастя необхідно раціонально сформулювати цілі і вибрати адекватні засоби та переконання.

Елліс розробив своєрідний «кодекс невротика», тобто комплекс помилкових думок, прагнення виконувати які веде до психологічних проблем:

1. Існує жорстка необхідність бути любленою або схвалюваною кожною людиною в значущому оточенні.

2. Кожен повинен бути компетентним у всіх галузях знань.

3. Більшість людей підла, зіпсована і гідна презирства.

4. Відбудеться катастрофа, якщо події підуть іншим шляхом, ніж той, який людина собі запрограмувала.

5. Людські нещастя обумовлені зовнішніми силами, і у людей мало можливості їх контролювати.

6. Якщо існує небезпека, то не варто її перемагати.

7. Легше уникнути певних життєвих труднощів, ніж стикатися з ними і нести за них відповідальність.

8. У цьому світі слабкий завжди залежить від сильного.

9. Історія минулого людини повинна впливати на її безпосередню поведінку «зараз».

10. Ніколи не слід перейматися чужими проблемами.

11. Необхідно правильно, чітко і відмінно вирішувати всі проблеми, а якщо цього немає, то відбудеться катастрофа.

12. Якщо хто-небудь не контролює свої емоції, то йому неможливо допомогти.

А. Елліс запропонував свою структуру особистості, названу ним за першими буквами латинського алфавіту «АВС-теорія»: А - активуюча подія; В— думка клієнта про подію; С— емоційні або поведінкові наслідки події; D— подальша реакція на подію в результаті розумової переробки; Е— завершальний ціннісний висновок (конструктивний або деструктивний).

Ця концептуальна схема знайшла широке застосування у практичній корекційній практиці, оскільки дозволяє самому клієнту у формі щоденникових записів вести ефективне самоспостереження і самоаналіз.

Аналіз поведінки клієнта або самоаналіз по схемі «подія — сприйняття події — реакція — обдумування — висновок» має високу продуктивність і повчальний ефект.

«АВС-схема» використовується для того, щоб допомогти клієнту в проблемній ситуації перейти з ірраціональних установок на раціональні. Робота будується у декілька етапів.

Перший етап— кларифікація, прояснення параметрів події (А), зокрема параметрів, що найбільше заторкнули клієнта емоційно, викликали у нього неадекватні реакції.

А = (Ао+ Ас) => В,

де Ао — об'єктивна подія (описана групою спостерігачів);

Ас — суб'єктивно сприйнята подія (описана клієнтом);

В — система оцінки клієнта, котра визначає, які параметри об'єктивної події будуть сприйняті і будуть значущі.

На цьому етапі відбувається особистісна оцінка події. Кларифікація дозволяє клієнту диференціювати події, які можуть бути і які не можуть бути змінені. При цьому мета корекції — не заохочення клієнта до відходу від зіткнення з подією, не зміна ситуації (наприклад, перехід на нову роботу за наявності нерозв'язного конфлікту з начальником), а усвідомлення системи оціночних когніцій, що ускладнюють вирішення цього конфлікту, перебудова цієї системи і лише після цього — прийняття рішення про зміну ситуації. Інакше клієнт зберігає потенційну вразливість в схожих ситуаціях.

Другий етап — ідентифікація емоційних і поведінкових наслідків сприйнятої події (С). Мета цього етапу — виявлення всього діапазону емоційних реакцій на подію (оскільки не всі емоції легко диференціюються людиною, а деякі пригнічуються і не усвідомлюються, через включення раціоналізації і інших механізмів захисту).

Усвідомлення і вербалізація емоцій, що відчуваються, можуть бути утруднені у деяких клієнтів: у одних — через словниковий дефіцит, у інших — через поведінковий дефіцит (відсутність в арсеналі поведінкових стереотипів, зазвичай пов'язаних з помірним проявом емоцій. Такі клієнти реагують полярними емоціями, або сильною любов'ю, або повним відкиданням.

Виявленню ірраціональних установок допомагає аналіз використовуваних клієнтом слів. Звичайно з ірраціональними установками пов'язані слова, що відображають крайню міру емоційної заангажованості клієнта (жахливо, приголомшливо, нестерпно, тощо), мають характер обов'язкового розпорядження (необхідно, треба, повинен, зобов'язаний, тощо), а також глобальних оцінок особи, об'єкту або події (всі, ніколи, завжди).

А. Елліс виділив чотири найпоширеніші групи ірраціональних настанов, що створюють проблеми:

1. Катастрофічні настанови.

2. Настанови обов'язкової повинності.

3. Настанови обов'язкової реалізації своїх потреб.

4. Глобальні оціночні настанови.

Мета етапу досягнута, коли в проблемній області виявлені ірраціональні настанови (їх може бути декілька), показаний характер зв'язків між ними (паралельні, артикуляції, ієрархічної залежності) та зрозуміло, що визначає, багатокомпонентну реакцію індивіда в проблемній ситуації.

Необхідним є також виявлення раціональних настанов клієнта, оскільки вони складають позитивну частину відношення, яка може бути розширена в подальшому.

Третій етап — реконструкція ірраціональних настанов. До реконструкції слід приступати, коли клієнт легко ідентифікує ірраціональні настанови в проблемній ситуації. Вона може протікати: на когнітивному рівні, рівні уяви, рівні поведінки — прямої дії.

Реконструкція на когнітивному рівні включає доказ клієнтом істинності настанови, необхідності збереження її в даній ситуації. В процесі такого роду доказів клієнт ще виразніше бачить негативні наслідки збереження даної настанови. Застосування додаткового моделювання (як би інші вирішували цю проблему, які настанови вони мали б при цьому) дозволяють сформувати на когнітивному рівні нові раціональні настанови.

При реконструкції на рівні уяви використовується як негативна, так і позитивна уява. Клієнта просять в думках зануритися в психотравмуючу ситуацію. При негативній уяві він повинен максимально повно випробувати колишню емоцію, а потім спробувати зменшити її рівень і усвідомити, за рахунок яких нових настанов йому вдалося досягти цього. Таке занурення в психотравмуючу ситуацію неодноразово повторюється. Тренування може вважатися ефективно завершеним, якщо клієнт зменшив інтенсивність емоцій, що відчуваються, за допомогою декількох варіантів настанов. При позитивній уяві клієнт відразу представляє проблемну ситуацію з позитивно забарвленою емоцією.

Реконструкція за допомогою прямої дії є підтвердженням успішності модифікацій настанов, проведених на когнітивному рівні і в уяві. Прямі дії реалізуються на зразок методик повені, парадоксальної інтенції, технік моделювання.

Четвертий етап — закріплення адаптивної поведінки за допомогою домашніх завдань, виконуваних клієнтом самостійно. Вони також можуть проводитися на когнітивному рівні, в уяві або на рівні прямих дій.

РЕТ перш за все показана клієнтам, здатним до інтроспективної, рефлексії, аналізу своїх думок.

Цілі корекції. Головна мета — надання допомоги в перегляді системи переконань, норм і уявлень. Особиста мета — звільнення від ідеї самозвинувачення.

Крім того, А. Елліс сформулював ряд бажаних якостей, досягнення яких клієнтом може виступити конкретною метою психокоректувальної роботи: соціальний інтерес, інтерес до себе, самоврядування, терпимість, гнучкість, прийняття невизначеності, наукове мислення, самоприйняття, здібність до ризику, реалізм.

Позиція психолога. Позиція психолога, що працює в руслі даної концепції, безумовно, директивна. Він роз'яснює, переконує. Він авторитет, який спростовує помилкові думки, указуючи на їх неточність, довільність тощо. Він апелює до науки, до здатності мислити і, за виразом Елліса, не займається відпущенням гріхів, після якого клієнт можливо і відчуває полегшення, але невідомо, чи полегшає йому насправді.

Вимоги і очікування від клієнта. Клієнту відводиться і роль учня, і відповідно його успіх трактується в залежності від мотивації і ідентифікації з роллю учня.

Передбачається, що клієнт проходить три рівні інсайту:

1. Поверхневий — усвідомлення проблеми.

2. Поглиблений — розпізнавання власних інтерпретацій.

3. Глибинний — на рівні мотивації до зміни.

В цілому ж психологічні передумови РЕТ наступні:

— визнання особистої відповідальності клієнта за свої проблеми;

— сприйняття ідеї, про те, що є можливість рішуче вплинути на ці проблеми;

— визнання того, що емоційні проблеми клієнта виникають з його ірраціональних уявлень про себе і про світ;

— виявлення (усвідомлення) клієнтом у себе цих уявлень;

— визнання клієнтом корисності серйозного обговорення цих уявлень;

— згода докладати зусилля до конфронтації зі своїми алогічними думками;

— згода клієнта на використовування РЕТ.