Політична культура. Політична соціалізація

 

Те, у який спосіб діють і опозиціонери, і лобісти, багато в чому залежить від рівня їхньої політичної культури.

 

Що таке політична культура ?

 

Політична культура– це система цінностей , уявлень, відносин і зразків поведінки соціальних груп, окремих громадян які стосуються їх взаємодії з політичною владою та відтворюються в процесі зміни поколінь. Політична культура охоплює рівень знань та уявлень про політику, емоційне ставлення до неї, що мотивує політичну поведінку громадян.

 

Слід розрізняти політичну культуру особистості та політичну культуру суспільства. Для характеристики політичної культури особистості важливо прищепити усвідомлення її суті та мети і політичного процесу, знання своїх прав і обов'язків, міру залученості до реалізації політичної влади.

 

Історичні традиції справляють активний формуючий вплив на політичну діяльність індивідів великих і малих соціальних груп. Інакше кажучи,

 

Політична культура суспільства — це зафіксований у законах, звичаях, традиціях політичний досвід суспільства, рівень уявлень про політичний процес.

Найважливіші елементи політичної культури є:

 

• політична свідомість;

• політична діяльність;

• політична поведінка.

1) Поміркуйте, яким є рівень політичної культури сучасних українських політиків, аналізуючи кожний її елемент.

2) Від чого, на вашу думку, залежить рівень політичної культури політичних діячів зокрема та суспільства в цілому?

 

Важливою складовою формування політичної культури є політична соціалізація.

 

Дайте визначення цього поняття.

Політична соціалізація — засвоєння особою соціального й політичного досвіду шляхом включення її в політичну систему, в управління політичними процесами.

 

 

Найважливішими результатами політичної соціалізації є політичні переконання, почуття, цінності й норми політичної діяльності, що роблять суспільство спроможним забезпечити збереження, модернізацію чи зміну політичного режиму.

Це складний, безперервний процес, який здійснюється протягом усього життя людини Виділяють два етапи соціалізації — первинну та вторинну.

 

Первинна соціалізація починається з раннього дитинства. Психологи й політологи надають цьому етапу великого зна­чення, характеризуючи його з позиції двох принципів:

• принципу первинності: те, що засвоюється першим, засво­юється краще; ж принципу структуризації: те, що засвоєне першим, у подальшому структурує весь наступний процес засвоєння (навчання)

 

Хто і що впливає на процес соціалізації дитини ?

 

Вторинна (продовжена) соціалізація характеризується фор­муванням власного ставлення до політичної системи. Людиш безпосередньо включена в політичне життя, безпосередньо взаємодіє з політичними та владними структурами (партіями, органами влади, судами). На основі накопичених знань і досвіду людина здатна здійснювати відбір певних політичних цінностей відмовлятися від попередніх і сприймати нові (ресоціалізація).

 

Які чинники впливають на цей вибір?

 

6. Політична еліта та політичне лідерство.

 

Для успішної політичної діяльності політичних партій і всієї політичної системи в цілому необхідна наявність політичної еліти

 

Політична еліта — внутрішньо єдина соціальна сукупністі осіб, яка становить меншість, але виступає суб'єктом підготовки та прийняття важливих стратегічних рішень у сфері політики.

 

Політичну еліту характеризує:

• близькість цінностей (ціннісна шкала);

• причетність до влади (незалежно від способу входженні до влади);

• наявність політичного ресурсного потенціалу;

• спосіб легітимізації влади (він обумовлює механізми вироб лення та прийняття політичних рішень, їх трансляції ні рівень масової свідомості).

 

Політична еліта складається з правлячої еліти та контреліти.

 

Роль політичної еліти в суспільстві визначають за такимі параметрами:

• позиційний, який полягає у визначенні ступеня політичного впливу тієї чи іншої особи на основі позиції, яку вона займає в системі влади;

 

• репутаційний, що ґрунтується на рейтингу політика серед інших осіб у владі;

 

• дієвий — визначається, виходячи з участі в прийнятті стра­тегічно важливих рішень.

 

Як правило, у середовищі політичної еліти виокремлюють­ся кілька політичних лідерів.

 

Політичне лідерство — це суспільно-політичний інститут (процес), за якого одна, а іноді й кілька осіб беруть на себе роль голови, керівника, провідника певної соціальної групи, політич­ної партії, громадсько-політичної організації чи руху, держави або суспільства в цілому.

 

Політичний лідер трактується в політології як керівник держави, партії, громадсько-політичної організації, руху, певної громади тощо; як популярний і впливовий учасник суспільного життя, який визначально впливає на нього, консолідує зусилля людей для досягнення спільної мети.

Політичного лідера не можна ототожнювати з вождем, який не піднімає масу до свого рівня, а опускається сам до рівня ма­си, служить не державі чи нації, а певним групам, що висунули його та підтримують на політичній арені.

 

Політичне лідерство є різним за характером. Це може бути лідер реальний (лідери-герої) і менеджер, який не має яскраво вираженого впливу на перебіг подій у суспільстві; лідер-ідеолог і лідер-прагматик; лідер-харизматик (формує волю виборців) і лідер-представник (виражає волю тих, хто його висунув); лідер-угодовець (залагоджує конфлікти, обминає гострі кути), і лідер-фанатик (бажає загострити конфлікт або знищити супротив­ника); відкритий лідер та лідер-догматик; лідер-диктатор, який прагне досягти власної мети, спираючись на страх покарання, і демократичний лідер, що оперує не лише власними якостями та авторитетом, а й підтримує дух співробітництва, співучасті в обговоренні питань; лідер-популіст, який спирається на популярні сьогоденні бажання, проблеми, пропонує прості й найбільш за­гальноприйняті (на рівні розуміння мас) способи виходу зі склад­ених ситуацій, і лідер-професіонал (лідер постіндустріального суспільства), повага й довіра до якого базуються на його компетентності, особистій поведінці, ставленні виборців до нього.

 

Політичний лідер у будь-якому суспільстві покликаний виконувати певні функції:

об'єднання суспільства навколо спільних цілей;

схвалення та здійснення компетентних політичних рішень;

• зв'язок влади та підвладних структур, послаблення емоційної відчуженості між. двома частинами державного механізму;

• підтримання чи пропагування соціального оптимізму;

• легітимізація наявного суспільно-політичного устрою.

 

V. Закріплення знань, умінь та навичок

 

1. Що таке політика ?

2. Які функції виконує в житті суспільства політика ?

3. Назвіть учасників політичного життя ?

4. Наведіть приклади внутрішньої та зовнішньополітичної діяльності Української держави

5. Проаналізуйте функції політичної системи в суспільстві

6. Дайте визначення поняття «політичний режим».

7. Яка основна функція політики ?

8. Яку роль відіграє опозиція при тоталітарному правлінні; при авторитарному правлінні; в умовах демократії. Від чого це залежить ?

9. Що визначає структуру політичної системи суспільства ?

10. Що таке політична культура ?

11. Проаналізуйте основні функції політичного лідера

 

Якби ви зайнялися політичною діяльністю, які знання, набуті на уроці, ви б використали?

 

VI. Підсумки уроку

 

Від чого залежить функціональність політичної системи та соціальна значущість політичної еліти?

 

VII. Домашнє завдання

1. Опрацюйте відповідний параграф підручника.

2. Знайдіть у ЗМІ матеріал про яку-небудь політичну подію та схарак­теризуйте діяльність її учасників, використовуючи набуті знання.