Опозиція. Лобізм.
У системі політичного устрою держави кожна політична партія, незалежно від її ідеології, займає власну політичну нішу, тобто перебуває або при владі, або в опозиції.
Опозиція— протиставлення одних поглядів чи дій у політиці іншим, партія або група, що виступає врозріз із думкою більшості або з панівною думкою та висуває альтернативну політику, інший спосіб розв'язання проблем.
Політична опозиція — необхідний елемент політичної системи, що сприяє її ефективному функціонуванню.
Чому політична опозиція є необхідним елементом політичної системи, що сприяє її ефективному функціонуванню ?
Діяльність опозиції полягає:
• у протиставленні своєї політики політиці інших політичних сил;
• у виступі проти думки більшості в законодавчих, партійних та інших структурах.
Які з цих елементів наявні в діяльності сучасної опозиції ?
Розрізняють опозицію помірковану, радикальну, лояльну, конструктивну, деструктивну (руйнівну).
До якого типу належить сучасна українська опозиція ?
У різних політичних системах опозиція відіграє різну роль.
Яку роль відіграє опозиція при тоталітарному правлінні; при авторитарному правлінні; в умовах демократії. Від чого це залежить?
Тип опозиції та політичний режим впливають на методи діяльності опозиції. Із цією метою вона використовує різні способи:
• політичні методи: критика уряду в органах влади та ЗМІ, виборчі кампанії, спроби зміщення уряду шляхом парламентських комбінацій і винесення вотуму недовіри (у державах із парламентським правлінням), за наявності приводу — організація імпічменту президента;
• ненасильницький протест: організація мітингів, ходів і пікетувань, страйків, акцій громадянської непокори: блокування транспортних комунікацій та офіційних установ, різні символічні акції тощо;
• насильницькі методи боротьби: озброєні повстання, партизанська війна, терористичні акти, військові перевороти.
Якими методами діє сучасна українська опозиція ?
Крім опозиції, на дії влади впливає також такий елемент політичної діяльності як лобізм.
Лобізм— скоординована практика відстоювання інтересів або чинення тиску на законодавців і чиновників неурядовими організаціями, фінансово-промисловими групами чи етнічними спільнотами на користь того або іншого рішення.
Лобізм також передбачає діяльність зацікавлених осіб, яка сприяє ухваленню органами влади тих або інших рішень із використанням формальних і неформальних відносин в органах влади. Передусім ідеться про захист інтересів не якоїсь окремої компанії, а цілої галузі. Іноді асоціюється з корупцією та нелегальними методами впливу на прийняття рішень урядовими структурами, хоча лобізм не завжди передбачає підкуп державних працівників. Представники зацікавлених груп називаються лобістами, а їх групи — лобі.