Система вправ для навчання писемного мовлення

Етапи навчання писемного мовлення

Функції письма у навчальному процесі

Типи та види вправ для навчання монологічного мовлення

Етапи навчання монологічного мовлення

І етап ІІ етап ІІІ етап
Мета – оволодіння вмінням
об'єднувати зразки мовлення у понад фразову єдність висловлюватися на понад фразовому рівні висловлюватися на понад фразовому рівні
Некомунікативні репродуктивні та умовно-комунікативні продуктивні: - на приєднання - на об-єднання - на розширення - на складання речень   Комунікативні продуктивні вправи з використанням штучно створених опор (підстановча таблиця відкритого / закритого типу, структурно-мовленнєва схема, логіко-синтаксична схема, денотативна карта, план, ключові слова, вербально-зображальна опора, зображальна опора) на об'єднання різно (одно)- структурних зразків мовлення. Комунікативні ре/продуктивні з використанням природних опор: - не переказ - на створення різних функціональних типів монологу.  

Вузьке й широке значення терміну «письмо»

2 фази механізму письма:
Письмо як складання слів за допомогою літер Писемне мовлення як формування письмових повідомлень, до складу яких входять слова, словосполучення
В основі лежить
володіння графікою й орфографією вираження думки за допомогою мовного коду
Мета навчання – оволодіння
графічними й орфографічними навичками техніки письма мовленнєвими вміннями викладати думки в письмовій формі
    Письмо є метою навчання засобом засвоєння матеріалу засобом навчання усного мовлення та читання засобом контролю
І етап ІІ етап ІІІ етап
Мета етапу -
оволодіння графікою та орфографією засвоєння структурних моделей речень і комбінування їх у мовленні оволодіння писемним мовленням
І група ІІ група ІІІ група  
Вправи для формування Вправи для розвитку мовленнєвих умінь письма  
навичок техніки письма мовленнєвих навичок письма  
Графіки –графемно-фонемічні відповід- ності, функціональні варіанти кожної букви Каліграфії– чітке й нормативне написання букв Орфографії –правильне написання слів  
- просте й ускладнене списування/виписування/дописування (з підкреслюванням певних графем, з групуванням слів за певними ознаками); - диктанти: зорові, зорово-слухові, слухові (з попередньо знятими труднощами, з омофонами, пояснювальні, контрольні), самодиктанти. - на запитання – відповіді з частковою зміною мовного матеріалу; - на транскрипцію зразка мовлення; - на підстановку до зразка мовлення; - на розширення/скорочення зразка мовлення. - написання листа; - написання листів-вітання; - написання адреси.  
- написання окремих букв буквосполучень; - ускладнене списування / виписування букв, буквосполучень, слів (з елементами комбінування, групування).  

3. Технологія формування соціокультурної компетенції у молодших школярів.

Соціокультурна компетенція (СК) – це система уявлень про основні національні традиції, звичаї та реалії країни, мова якої вивчається, а також система навичок та вмінь адекватно поводитися, спираючись на ці знання.

Складники СК:

- Лінгвокраїнознавча передбачає оволодіння безеквівалентною лексикою (у межах навчальних тем, предметів мовлення) і засобами передачі її рідною мовою. До безеквівалентної лексики відносяться: фонова лексика та національні реалії.

- Предметна/тематична формується у процесі читання і обговорення екстралінгвістичної інформації в межах навчальних тем, а також предметів мовлення, пов'язаних з культурою англомовних країн та України.

- Загальнокультурна, країнознавча передбачає оволодіння відомостями про національні традиції, звичаї та реалії англомовних країн.

Змістова основа соціокультурної компетенції

Фонові країнознавчі знання

та мовні засоби їх реалізації

 

Елементи Мовленнєвий Фонова Національні

дитячого етикет лексика реалії

фольклору

 

 

Під фоновими знаннями розуміють знання, які є характерними для жителів конкретної країни і здебільшого невідомі іноземцям, що ускладнює певною мірою процес спілкування, оскільки процес взаєморозуміння неможливе без принципової тотожності в обізнаності комунікантів з дійсністю, що їх оточує.

Фонова лексика. Для розкриття поняття «фонова лексика» звернемося до лінгвокраїнознавчої теорії слова. Згідно її положень план змісту слова складається із кількох семантичних долей. Частина їх, яка містить найбільш суттєві відомості про предмет входить до складу лексичного поняття і забезпечує класифікацію предмета. Інша частина, яка охоплює додаткові відомості про предмет, створює так званий лексичний фон слова. Лексику, що відрізняється фонами (рівень лексичного поняття при цьому зберігається), називають фоновими.

Національні реалії за визначенням Г.Д.Томахіна, реалії - це назви притаманних тільки певним націям і народам предметів матеріальної культури, фактів історії, державних інсти­тутів, імен національних і фольклорних героїв, міфологічних істот тощо. У порівнян­ні з іншими словами мови характерною рисою реалії є тісний зв'язок предмета, навчання англійського поняття, явища, що визначається реалією, з народом (країною), з одного боку, та історичним часом - з іншого. Тому реаліям звичайно притаманний національний, а також історичний колорит.

Згідно досліджень О.О. Коломінової лексичний мінімум початкової школи має бути насиченим різними видами національних реалій: реаліями-антропонімами, переважну більшість яких становлять імена дітей, дорослих та їхні прізвища; етно­графічними реаліями, до складу яких належать: 1) назви іграшок; 2) тварин; 3) дитячих та спортивних ігор, якими захоплюються молодші школярі; 4) одягу, взуття; 5) їжі, напоїв; 6) грошових одиниць; 7) свят; 8) елементів довкілля тощо; реаліями до складу яких належать: 1) назви іграшок; 2) тварин; 3) дитячих та спортивних ігор, якими захоплюються молодші школярі; 4) одягу, взуття; 5) їжі, напоїв; 6) грошових одиниць; 7) свят; 8) елементів довкілля тощо; реаліями культури та освіти, до яких належать: 1) персонажі відомих літературних казок, творів для дітей; 2) мультфільмів, кінофільмів; 3) імена видатних діячів культури: письменників, акторів, музикантів; реаліями шкільного життя; реаліями-топонімами, які становлять назви континентів, країн, міст, океанів, морів, річок, вулиць тощо.

Окрему групу фонових знань становлять мовленнєвий етикет та елементи дитячого фольклору.

Під мовленнєвим етикетом розуміють мікросистему національно специфічних вербальних та невербальних одиниць (кінесика, проксеміка, фонація), які прийняті і пропонуються суспільством для встановлення контакту співрозмовників у бажаній тональності згідно з установленими правилами поведінки. Етикет виявляється в найбільш частотних побутових ситуаціях, починаючи з ранніх стадій спілкування. Саме із засвоєння мовленнєвого етикету починає вивчення іноземної мови кожний, кого очікує спілкування з носієм відповідної іншомовної культури.

Програмою (2001р.) передбачено оволодіння учнями початкової школи певним мінімумом етикетно-узуальних формул спілкування. При доборі цих одиниць слід ураховувати: реальні мовленнєві можливості дітей; потенціал соціокультурного матеріалу: а) для здійснення виховання молодших школярів (вчити їх бути чемними, привітними, толерантними, стриманими в оцінках); б) для висловлювання деяких соціолінгвістичних нюансів мовлення в ситуаціях, що моделюються на уроках, та адекватної реалізації мовленнєвих інтенцій.

Компонентом змісту соціокультурної компетенції є також елементи англій­ського дитячого фольклору у вигляді його малих форм (римування, лічилок, вір­шиків, пісень тощо), методичні можливості яких за даними дисертаційних досліджень О.А.Денисенко (1995) та О.О.Коломінової (1999) є практично невичерпними.

Ознайомлення учнів з одиницями соціокультурної інформації: фоновою лексикою, реаліями національної культури, малими формами дитячого фольклору - вимагає використання лінгвокраїнознавчих коментарів як засобів забезпечення адекватних пояснень.

Існують різні підходи до розробки лінгвокраїнознавчих коментарів. Найбільш поширеним є поділ коментарів на такі види: одиничні, системні, комплексні.

Одиничні коментарі використовуються для семантизації окремих національних реалій в їх основному значенні. Наприклад: Mother Goose - матінка Гуска - леген­дарна казкарка, уявна хранителька англійського дитячого фольклору.

Системні коментарі розкривають значення слів, об'єднаних одним родовим поняттям. Наприклад, родовим поняттям для слів Hallowe'en, Christmas, St. Valentine's Day є національні свята. Але кожне видове поняття потребує своєї специфічної характеристики.

Комплексні коментарі використовують для семантизації тематичної лексики, яка пояснюється разом у розгорнутому контексті.

 

Навчання читання автентичних текстів Навчання мовленнєвого етикету Навчання узуальних особливостей виучуваної ІМ  
перед текстовий етап текстовий етап після текстовий етап ознайом лення трену вання застосу вання ознайом лення трену вання застосу вання
- лінгвокраїнознавчі коментарі -   -   -     -   представ лення мовленнєвих зразків: - в усно мовленнє вому спілкуванні - в письмовому контексті - за допоїмо гою відео - - - - реагуван ня   - скетч - етюд   - пред'явлення та співставлення ситуації спілкування - - визначення екстралін гвістичних факторів, що впливають на узус; - -   - - знаходження стилісти чних синонімів - вибір мовних засобів адекватних ситуації спілкування   - - - вирішення лінгвістичних завдань; - - - тести    

 

Література:

  1. Щукин А.Н. Современные интенсивные методы и технологии обучения иностранным языкам: Учебное пособие. – М.: Филоматис, 2008. – 188 с.

2. Роман С.В. Методика навчання англійської мови у початковій школі: Навчальний посібник.-К.: Ленвіт, 2005.-208с.

3. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. Вид. 2-е, випр. і перероб. / Кол. авторів під керівн. С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 328 с.

4. Практикум з методики викладання англійської мови мов у середніх навчальних закладах: Посібник. Вид. 2-е, випр. і перероб. / Кол. авторів під керівн. С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2004. – 360 с.

5. Бігич О.Б. Теорія і практика формування методичної компетенції вчителя іноземної мови початкової школи: Навчальний посібник. – К.: Ленвіт, 2006. – 200 с.

6. Рогова Г.В., Верещагина И.Н. Методика обучения английскому языку на начальном этапе в общеобразовательных учреждениях: Пособие для учителей и студентов пед. вузов. – 3-е изд. – М.: Просвещение, 2000. – 232 с.

7. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів та спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов. Іноземна мова. – 2-12 класи. 5-12 класи (2-га іноземна мова).- К.: Перун, Ірпінь, 2005.- 208 с.

8. Куліш В.Г. Курс лекцій з методики викладання англійської мови у початковій школі. Навчально-методичний посібник.- Донецьк.: Юго-Восток, 1999.- С. 66-74.

9. Методика обучения иностранным языкам в начальной и основной общеобразовательной школе: Учебное пособие для студентов педагогических колледжей (Под. ред. В.М. Филатова)/ Серия «Среднее профессиональное образование». – Ростов н/Д: «Феникс», 2004. – 416 с.

10. Конышева А.В. Современные методы обучения английскому языку. – Мн.: ТетраСистемс, 2004. – 176 с.

11. Mary Slattery & Jane Willis. English for Primary Teachers. Oxford University Press, 2008. – 148 p.

12. С.Ю.Ніколаєва. Основи сучасної методики викладання іноземних мов (схеми і таблиці): Навчальний посібник. – К.: Ленвіт, 2008. – 285 с.

 

Перевірте чи можете Ви:

1. пояснити термін «граматична компетенція»:

- дати англійський еквівалент терміна «граматична компетенція»;

- пояснити значення поняття «граматичний мінімум»;

- визначити різницю між активним і пасивним граматичними мінімумами;

- дати визначення граматичної мовленнєвої навички;

- розкрити візницю між репродуктивною і рецептивною граматичною навичкою;

- назвати етапи формування навичок володіння граматичним матеріалом;

- навести приклади граматичної структури і зразка мовлення;

- навести приклади вербального правила, моделі-схеми і мовленнєвого зразка;

- навести приклади вправ для автоматизації дій учнів з граматичними структурами АГМ.

- навести приклади вправ для автоматизації дій учнів з граматичними структурами ПГМ.

2. пояснити термін «лексична компетенція»:

- дати англійський еквівалент терміна «лексична компетенція»;

- пояснити значення понять «лексичний мінімум»;

- визначити різницю між активним, пасивним і потенціальним словниковим запасом;

- назвати основні критерії відбору лексичних мінімумів;

- дати визначення лексичної мовленнєвої навички;

- назвати дві групи способів семантизації ЛО;

- навести приклади перекладних способів семантизації;

- навести приклади безперекладних способів семантизації;

- назвати етапи формування навичок володіння лексичним матеріалом

- навести приклади вправ автоматизації дій учнів з

- ЛО активного словника,

- ЛО пасивного словника.

3. пояснити термін «фонетична компетенція»:

- дати англійський еквівалент терміна «фонетична компетенція»;

- пояснити значення поняття «фонематичність»;

- розкрити суть імітативного методу навчання вимови;

- пояснити суть аналітичного методу навчання вимови;

- назвати критерії відбору фонетичного мінімуму;

- пояснити термін «апроксимована вимова»;

- визначити, що є метою навчання фонетичного матеріалу;

- навести приклади вправ для розвитку фонематичного слуху;

- навести приклади вправ для розвитку інтонаційного слуху.

- назвати етапи формування навичок вимови;

- назвати етапи навичок інтонування

4. окреслити складники змісту навчання техніки читання і письма:

- дати визначення термінів «каліграфія», «графіка», «орфографія»;

- визначити завдання навчання техніки читання і письма;

- перерахувати принципи навчання орфографії;

- назвати методи навчання техніки читання.

5. назвати:

- психофізіологічні механізми аудіювання;

- суб'єктивні та об'єктивні труднощі навчання аудіювання;

- складники змісту навчання аудіювання;

- етапи роботи з аудіотекстом;

- способи контролю розуміння аудіповідомлення.

6. назвати:

- психофізіологічні механізми говоріння;

- основні функціональні типи монологу і діалогу;

- труднощі оволодіння діалогічним і монологічним мовленням;

- мовні особливості типів монологічних висловлювань;

- етапи навчання діалогічного і монологічного мовлення.

7. назвати:

- вузьке і широке значення терміну «письмо»;

- психофізіологічні механізми писемного мовлення;

- рівні породження писемного висловлювання;

- функції письма у навчальному процесі;

- етапи навчання писемного мовлення.

8. назвати:

- психофізіологічні механізми читання;

- труднощі навчання читання;

- складники змісту навчання читання;

- етапи роботи з текстом для читання;

- способи контролю розуміння прочитаного.