Практичні підходи до вирішення соціальних проблем

Лекція 6. Соціальна робота як суспільна практика

 

1. Практичні підходи до вирішення соціальних проблем

2. Європейська модель соціальної підтримки

3. Американська модель соціальної підтримки

4. Базові світові моделі соціального розвитку

 

Література

1. Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского государства XIV – XVII вв. – М., 1985.

2. Попович Г.М. Соціальна робота в Україні і за рубежем: Навч.-метод. посібник. – Ужгород, 2000.

3. Соціальна робота в Україні: Навч. посібние / І.Д.Звєрєва, О.В.Безпалько, С.Я.Харченко та ін.; За заг. ред. І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової. – К., 2004.

4. Соціальна робота / соціальна педагогіка (понятійно-термінологічний словник) / Під заг. ред. І.Д.Звєрєвої. – К., 2004.

5. Теория и методология социальной работы: учебное пособие / С.И.Григорьев и др. – М., 2007.

 

Соціальна робота, або соціономія (від латинських слів суспільство, закон), є формою суспільної практики, соціальної діяльності. Соціальна робота яксуспільна практикапередбачає:

Перспективну модель соціальної політики,щовідповідає таким умовам:

· вона повинна мати у своїй основі концепцію, що враховує можливі зміни соціальної ситуації;

· у неї повинні бути закладені відповідні механізми, що забезпечують функціонування основних моделей соціальної підтримки населення;

· вона зобов'язана передбачати ефективно працюючий адміністративно-державний апарат у галузі соціальної роботи.

Пошуками зазначеної моделі “займається” система соціальної роботи в усьому світі.

Провісником такого пошуку й такої моделі є благодійність. Саме в межах благодійності можливо було зробити такі основні висновки:

· прагнення до взаємодопомоги іманентно властиве людині. Ця діяльність стала традиційно перебувати під патронажем церкви (і в тому або іншому ступені й формі стає ціннісним постулатом усіх світових релігій), коли релігійні інститути виступають і провідниками допомоги бідним, і самі її надають. У зв'язку з цим релігія з її постулатами про допомогу ближньому своєму, а іноді й відповідальності за нього, визначила й визначає дотепер багато сучасних форм соціальної підтримки;

· релігійні норми згодом стають способом життя для окремих націй і народів. З'являються люди, що тепер постійно займаються безкорисливою благодійністю: виникають усілякі благодійні суспільства, що пронизують усю систему соціального захисту. Тим самим визначилася різноманітність моделей і форм соціальних дій.

Суспільний прогрес у всіх сферах життєдіяльності людей визначив реалії соціального життя кінця XX і початку ХХI століття й виробив три практичних підходи до вирішення соціальних проблем.

Перший – революційно-перетворюючий. Він зводиться до вирішення соціальних проблем шляхом перетворення самого суспільного устрою (досвід СРСР, ряду країн Східної і центральної Європи й деяких країн Азії і Латинської Америки в ХХ столітті).

Другий – реформістський, який причини соціальних незгод шукає в суспільстві і знаходить їхнє вирішення в постійному його реформуванні (скандинавські країни в основному).

Третій – антропологічний,якийвизначає причину всіх соціальних бід людини в ній самій (американська ідеологія індивідуалізму). Тут клієнт соціальної роботи виступає в ролі своєрідного хворого, а завдання соціального працівника – завдання “соціального лікування” індивіда, що знаходиться в незадоволеному стані, підготовка його до можливості самостійно вирішувати свої проблеми.

Таким чином, концепція-модель благодійності в соціальній практиці поступово відійшла на задній план і в сучасному суспільстві замінена на ідею соціальної підтримки населення.

Тут виробилися дві відповідні моделі: європейська й американська.