Розглянемо детальніше ДІП у сфері вашої подальшої роботи.

3. ДІП у сфері засобів масової інформації.

Неминущу роль у цих процесах відіграють засоби масової комунікації, перетворюючись у потужний інструмент тиску як на суспільство, так і на владу. Відповідно, сприйняття ЗМК як «четвертої влади» набуває нового сенсу, коли саме впливом на органи сприйняття індивіда й реалізується комунікація, як інструмент управління. З політологічної точки зору важливо, насамперед, те що, змінивши спосіб сприйняття світу, ЗМК перетворили публічну політику в медіапроцес, зробивши його серцевиною публічної політики, що призвело до трансформації місця й ролі комунікації в політичному процесі. Суть цієї трансформації полягає в тім, що: «Акт комунікації влади з масовим суб’єктом сам по собі почав визначати формат політичних відносин. Комунікація стала системоутворюючим елементом політики й придбала в ній новий онтологічний статус, втративши колишній допоміжно-технічний характер». Однак революція в системі ЗМК не тільки висунула ЗМК в епіцентр публічної політики, але й змінила сам формат політичних відносин, відповідно, система ЗМК у такому контексті політичного процесу становить особливий інтерес. Суть змін, що відбуваються сьогодні в системі ЗМК, полягає в тім, що вони стають:

– по-перше, монополістом комунікації в суспільстві;

– по-друге, системою, яка регулює й маніпулює поведінкою індивіда й суспільства.

Сьогодні процес трансформації ЗМК характеризується виникненням двох взаємопротилежних феноменів:

1.Програмованою стандартизацією правил і норм поведінки в планетарному масштабі, через створення єдиного інформаційного простору цивілізації;

2.Замкнутості індивіда на самому собі.

Однак у форматі інформаційного простору цивілізації індивід реалізує комунікацію віртуально, контактуючи безпосередньо тільки з екраном комп’ютера. В міру поглиблення цього процесу, комунікація породжує не демократичне суспільство вільних громадян, які відповідально приймають участь у політичному житті, а віртуальний простір, населений атомізованими індивідами

На думку політологів (Віталій ФІЛІПОВСЬКИЙ політолог-аналітик) варто окреслити основні напрямки діяльності щодо побудови дієвого механізму взаємодії влади з суспільством.

Формування незалежної інформаційної системи, котра б не залежала від комерційних інтересів та уособлювала б громадську думку. Стимулювання державного фінансування та кредитування нових медійних проектів.

2. Відновити державне фінансування ЗМІ, для підвищення офіційної присутності держави в медіа-просторі.

3. Сформувати нормативно-правову базу, щодо діяльності ЗМІ на основі міжнародного досвіду.

4. Створити сприятливі податкові умови для розвитку молодих видань закласти підґрунтя для появи суспільного телебачення.

5. Проводити активну діяльність для циркуляції в ЗМІ концептуальних і стратегічних тем, пов’язаних з виконанням державного курсу, суспільної солідарності, налагодження діалогу за схемою «влада – ЗМІ - суспільство».

6. Проведення державної політики на базі досягнень, пріоритетів, об’єднуючих чинників, спільних інтересів, які торкаються кожного громадянина в окремості і країни в цілому.

7. Організувати суспільні обговорення нагальних проблем в ЗМІ, «круглих» столів, громадських слухань, результатом який має бути формування спільної з державою стратегії вирішення нагальних проблем. Зробити подібні процедури максимально публічними і прозорими.

8. Ввести гідне представництво соціальної реклами на телебаченні.

Регулюється нормативно-правовими актами:

Основні правила щодо ведення інформаційної діяльності, тобто одержання, використання, поширення та зберігання інформації і захисту прав суб'єктів інформаційних відносин містяться у статтях 32 і 34 Конституції України (254к/96-ВР), а також у Цивільному кодексі України (435-15) (далі - ЦК), Законах України "Про інформацію" (2657-12), "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (2782-12), "Про телебачення і радіомовлення"(3759-12), "Про інформаційні агентства" (74/95-ВР), "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (540/97-ВР), "Про науково-технічну інформацію"(3322-12), "Про захист від недобросовісної конкуренції"(236/96-ВР), "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" (80/94-ВР), "Про державну статистику" (2614-12), "Про бібліотеки і бібліотечну справу" (32/95-ВР), "Про Національний архівний фонд та архівні установи" (3814-12), "Про державну таємницю" (3855-12), "Про Національну систему конфіденційного зв'язку" (2919-14), "Про банки і банківську діяльність" (2121-14), "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" (3475-15

4. Відносини у сфері видавничої справи регулюються Конституцією
України ( 254к/96-ВР ), Господарським кодексом України ( 436-15 ),
цим Законом, законами України "Про інформацію" ( 2657-12 ), "Про
авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ), "Про державну
таємницю" ( 3855-12 ), іншими нормативно-правовими актами.

{ Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 521-VI
( 521-17 ) від 18.09.2008 }