Типи DVD

Загальна характеристика оптичних дисків

Оптичний диск − носій даних у вигляді пластикового чи алюмінієвого диска, призначеного для запису й відтворення звуку, зображення, буквенно-цифрової інформації, тощо за допомогою лазерного променя.

Щільність запису − понад 10⁸ біт/см.

Як оптичну зовнішню пам'ять комп'ютера використовують два види носіїв: компакт-диски і DVD-диски.

1. Компакт-диски, названі також дисками CD (Compact Disk - компакт-диск) використовують для записування аудіоданих у цифровому вигляді .

2. Диски DVD (Digital Video Disk - цифровий відеодиск) використовують для записування відеоданих.

Поступово спочатку диски CD, а потім і DVD-диски стали використовувати в комп'ютерах, причому не тільки для відтворення аудіо- і відеоданих, але і як зовнішню пам'ять для зберігання текстових та графічних даних, програм і т. ін. У зв'язку з цим змінилося і розшифрування скорочення DVD, що почало трактується як Digital Versatile Disk - універсальний цифровий диск.

Відмінності між DVD та CD дисками:

· Доріжка має менший крок між обертами доріжки.

· Розміри ділянок піту чи ленду є зменшеними майже вдвічі.

· Збільшено об’єм середньої ділянки доріжки, що відведена для запису власне інформації.

· Застосовано інший формат секторів інформації і надійніший код корекції помилок.

· Однобічні диски – SS (Single Sided).

· Двохбічні диски – DS (Double Sided).

· Одношарові диски – SL (Single Layer).

· Двохшарові диски – DL (Double Layer).

Двохбічний диск складається з 2 склеєних дисків.

Двохшарові диски застосовують запис даних на двох прошарках: нижньому і напівпрозорому верхньому. Зчитування відбувається на різних частотах лазерного променя.

Незважаючи на різне походження технології зчитування і записування на диски CD і диски DVD багато в чому подібні, тому далі під оптичними дисками будемо розуміти обидва види цих носіїв.

Перші оптичні диски, що записували відео в аналоговому форматі (Laserdisc) були винайдені фірмою Philips у 1960-х i випущені на ринок в 1970-х в коомперації з фірмою MCA. Накопичений досвід дозволив приступити до випуску CD-ROMів на початку 1980-х (Philips та Sony).

Основні складові накопичувача CD ROM:

1. Електродвигун, що обертає диск.

2. Оптична система, що призначена для зчитування інформації і складається з:

– лазерного випромінювача;

– оптичних лінз;

– давачів.

3. Мікропроцесор, який керує механікою та оптикою, а також перетворює світловий потік у двійковий код.

Компакт-диск розкручується електродвигуном, на поверхні диску фокусується промінь з лазерного випромінювача. Промінь відбивається від поверхні, проходить скрізь лінзи і попадає на давач. Там світловий потік перетворюється на електричний сигнал, що надходить до мікропроцесора. Мікропроцесор аналізує сигнал і перетворює його у двійковий код.

Аудіокомпакт-диски (Audio-CD), був розроблений фірмами Sony і Philips в 1982 році. Діаметр компакт-диска − 120мм, а товщина − 1,2мм.