У педагогічному процесі вищої школи застосовуються наступні форми організації навчального процесу
План
ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ВНЗ
ТЕМА 5
НЕ 1.5. (4 год.)
1. Загальна характеристика форм організації навчального процесу у вищій школі.
1.1. Лекції та методика їх проведення.
1.2. Семінарські, практичні та лабораторні заняття у вищій школі і методика їх проведення.
1.3. Методика організації та проведення індивідуальних занять, консультацій.
1.4. Самостійна робота студентів.
2. Науково-дослідна робота студентів.
3. Навчальна та виробнича практика студентів.
Основні поняття: форми організації навчального процесу: лекція, семінар, практичне заняття, лабораторна робота, практикум, консультація, самостійна робота;науково-дослідна робота, навчальна та виробнича практика
Рекомендована література
Основна:
1. Алексюк А.М.Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія.–К.:Либідь,1998.–558с.
2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.
3. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.
4. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.
5. Лекції з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник /За ред. В.І.Лозової. – Харків: «ОВС», 2006. – 496 с.
6. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд.– К.: Знання, 2005.–399с.
7. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2007. – 352 с.
Додаткова:
1. Вища освіта в Україні: Навч. посібник. – К., 2005. – 327 с.
2. Козаков В.А. Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обеспечение. – К., 1990
3. Краевский В.В., Бережнова Е.В. Методология педагогики: Новый етап. – М., 2006.
4. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання. – К., 1993.
5. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2005.
· лекція;
· семінарське заняття;
· практичне заняття;
· лабораторне заняття;
· факультативи, спецкурси і спецсемінари;
· колоквіум;
· самостійна навчально-пізнавальна діяльність студентів;
· науково-дослідна робота студентів;
· навчальна і виробнича практика студентів.
Форма організації навчального процесу – зовнішнє вираження цілеспрямованої та обмеженої в часі взаємодії викладача, що здійснює викладання та студентів, що навчаються, яка спрямована на формування знань, умінь та навичок їх професійної підготовки.
Навчальна лекція (лат. lectio – читання) – логічно завершений, науково обґрунтований, послідовний і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, теми чи розділу навчального предмета, ілюстрований за необхідності наочністю та демонструванням дослідів.
Вона тісно пов’язана з усіма іншими формами організації навчально-виховної роботи – семінарськими, практичними і лабораторними заняттями. У цьому розумінні кажуть про лекційно-семінарську систему навчання.
Як провідна форма навчання у вищій школі лекція виконує певні функції (А. Алексюк, З. Курлянд):
· інформаційна (передбачає передавання адаптованої для студентів інформації);
· орієнтовна (розкриває генезис теорій, ідей: коли, ким вони вивчалися, якими причинами спонукались; список рекомендованої до лекції літератури);
· пояснювальна, роз’яснювальна (передбачає розкриття сутності наукових понять, їх визначень, тлумачення кожного слова, що належать до структури визначення);
· переконувальна (полягає у використанні аргументації, логічної доказовості, на основі чого усвідомлюється наукова інформація, що стає базою для формування у студентів наукових поглядів і переконань);
· систематизуюча (передбачає структурування всього масиву знань з певної дисципліни);
· стимулююча (спрямована на пробудження інтересу до навчальної інформації з певної науки);
· виховна і розвивальна (передбачає оцінювання явищ, фактів, процесів, які розглядаються на лекції, розвиток мислення, уваги, уяви, пам'яті та інших пізнавальних здібностей).
Лекції повинні відповідати таким вимогам:
· змістовність;
· науковість,
· інформаційність;
· доказовість і аргументованість;
· емоційність викладу інформації;
· активізація мислення слухачів через запитання для роздумів;
· чітка структура і логіка розкриття інформації;
· методичне оброблення, тобто виокремлення головних думок і положень, висновків, повторення їх у різних формулюваннях;
· виклад матеріалу доступною і зрозумілою літературною мовою; використання аудіовізуальних дидактичних матеріалів тощо.