Лекція І. Етнологія як наука.
Наука – систематизовані знання. Наявність наукових шкіл, напрямів, осередків, науковців, наукових праць і наукових періодчиних видань, в яких врахований здобуток попередників. Поняття «школа» і «напрям» у сучасній науці трактуються неоднозначне і не мають чіткого розмежування. В етнології ширшим за змістом є поняття «школа». Нею вважають групу дослідників, праці яких ґрунтуються на спільних філософських, науково-методологічних, соціологічних, культурологічних та інших засадах, відрізняючись конкретними висновками з досліджуваних проблем. У межах наукових шкіл розрізняють напрями, функціонування яких пов'язано з розробленням конкретних теорій, ідей, гіпотез, тяжінням до певних методологічних настанов. Школи тісно пов'язані між собою, іноді ідеї, що зароджувалися в одній, ставали основою розвитку інших. Нормальним явищем є, коли дослідник на різних етапах наукової діяльності міг популяризувати методи різних шкіл і напрямів етнології.
Кожна наука має свої суб'єкт, об'єкт та предмет дослідження. Суб'єкт – науковець, що досліджує. Об'єкт – певна об'єктивна реальність, що досліджується наукою. Предмет – сукупність особливих, досліджуваних тільки даною наукою властивостей об'єкта.
Етнологія – наука про народи. Вона описує культурные (а изначально, и физические) различия между народами и пояснює эти различия посредством реконструкции истории их развития, миграций и взаимодействий.
Об'єкт – етнос або будь-яка група людей, об'єднана за етнічною ознакою: метаетнос, субетнос=етнографічна група (підрозділ народу, що має окремі специфічні риси культури), етнічна група=етнічна/національна меншина (частка великого народу, що компактно чи дисперсно проживає на корінній території іншого народу, в іншій державі). Плем'я, народ, нація.
Об'єкт етнології.
Етнос – група людей, об'єднаних наступними ознаками:
територія сучасного проживання,
територія походження,
раса (антропологічний тип),
мова (підсумок етногенезу і символ етнічної належності),
релігія,
матеріальна і духовна культура,
ментальність,
етнічна самосвідомість (фокусує уявлення про:
спільність території ("рідної землі"),
мови ("рідної мови"),
відмінні особливості культури і психіки, а також
про якусь спільність походження і
історичної долі людей, які до неї входять)
самоназва.
Субетноси – це внутрішні територіальні частини етносів, які вирізняються певною культурно-побутовою специфікою, самоназвою, локальною (субетнічною) і загальноетнічною самосвідомістю. Укр субетнос – гуцули.
Етнографічна група – не дуже стійка спільнота, які не володіє самосвідомістю і характеризується етнокультурною спільністю з усім народом, до якого вона належить. Водночас їй властиві певні локальні особливості традиційно-побутової культури, місцевого діалекту, нерідко вони мають локальні назви, етноніми і самоназви. В Укр Закарпатті етногр групами є бойки, лемки і долиняни (жителі Закарпат рівнини).
Етнічна група – частина етносу, що проживає за межами своєї етнічної території. Або: частина етносу, ядро якого знаходиться в іншій державі.
Етнічна меншина – самосвідома своєї єдності спільність людей, для яких властиві спільне походження, спільні риси мови, культури, психології і які у кільнісному плані поступаються основному населенню держави.
Предмет– етнічна специфіка народу, тобто дослідження тих властивостей етносу, завдяки яким він вирізняється серед інших етносів. (передовсім матеріальна та духовна культура, етногенез)