ДІЄПРИСЛІВНИК як форма дієслова. Дієслівні та прислівникові характеристики дієприслівника

План

Дієприслівник як форма дієслова

1. ДІЄПРИСЛІВНИК як форма дієслова. Дієслівні та прислівникові характеристики дієприслівника.

2. Значення дієприслівників доконаного та недоконаного видів.

3. Перехід дієприслівників у прислівники та прийменники.

Зауваження (за Безпояско): До відмінюваних повнозначних частин мови належить дієслово. Особливістю цієї частини мови є те, що вона змінюється за особовими, часовими, способовими, становими, а також родовими і числовими значеннями. Усіх їх об'єднує ще три специфічно дієслівні категорії: особовості/безособовості (я маю щастя — мені щастить), перехідності/ неперехідності (я виконую роботу — я працюю) і аспекту а л ьності (випроббвуюівипробую). Якщо виходити з цих категорій, то до тієї самої частини мови — дієслова— належить змінюваний за прикметниковою парадигмою дієприкметник (працюючий, працюючого, працюючому, працюючого, працюючим, на працюючому; написана, написаної, написаній, написану, написаною, на написаній; згоріле, згорілого, згорілому, згоріле, згорілим, на згорілому) і такі невідмінювані утворення, як неозначена форма (інфінітив) (працювати, писати, згоріти), дієприслівник (працюючи, пишучи, згорівши) та предикативні форми на ‑но, -то (написано, зроблено, скошено). Якщо не брати до уваги названих раніше загальнодієслівних категорій, то власне дієсловом треба визнати тільки дієвідмінюване дієслово, яке має особові (я пишу, ти пишеш, він пише і т. д.), часові (я пишу, писав, писатиму, буду писати), способові (я пишу, ти пиши, він писав би), станові (я пишу листа,— лист пишеться мною), родові (він писав, вона писала, воно писало) і числові (він писав — вони писали) форми. Інфінітив у такому разі може розглядатися як окрема повнозначна невідмінювана частина мови, дієприкметник може бути приєднаний як окремий підрозряд до прикметників. Дієприслівники і присудкові слова на -но, -то в такому разі можуть бути зараховані до єдиної невідмінюваної (незмінної) частини мови — прислівника (темно, зимно, по-літньому, по-перше, випадково, навприсідки; сидячи; написано і т. д.).

Дієприслівник — це незмінювана дієслівна форма, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово-присудок. Наприклад: Брати, пригинаючись, входять до хати (Ст.).

Дієприслівник завжди пов'язується з тим самим іменником, що й основне дієслово, але, виражаючи додаткову дію (або додаткову динамічну ознаку предмета), виступає в реченні обставиною часу, причини, мети або способу дії. Наприклад: Хлопець, увійшовши, привітався (коли?); Захворівши, Маринка пропустила заняття (чому?); Силкуючись не обмовитись, дівчинка закушує губу (з якою метою?); Підстрибуючи на вибоїнах, машина мчить далі (як?).

За синтаксичною роллю в реченні і морфологічною ознакою незмінності дієприслівники зближуються з прислівниками. Дієприслівники, як і прислівники, виступають у реченні обставинами.

дієслово (дієприслівник) може передавати, як і прислівник, ознаку ознаки (пор. Юнак сидів замислено — Юнак сидів замислившись) – різниця в семантиці прислівника й дієприслівника тут майже не відчувається, оскільки процесуальність зосереджена у відмінюваному дієслові, а в дієприслівнику вона ослаблена.

Форми дієприслівників утворюються і від перехідних, і від неперехідних дієслів (писати — пишучи, писавши; сяяти — сяючи, сяявши).

На відміну від дієприкметників, дієприслівники утворюються і від зворотних дієслів (сміючись, зупиняючись, наповнюючись).