Інформування про ризик

Інформування громадськості про можливий ризик, який містять у собі проблеми, що виникають, набуває дедалі більшого значення у процесі управління проблемами. За своєю суттю інформування про ризик - це процес збирання науково обґрунтованих даних, пов'язаних із небезпекою для здоров'я людей і довкілля, а також доведення цих даних до відома широкої громадськості у зрозумілій та продуманій формі.

Про­цес комунікації з питань ризику, як і паблик рілєйшнз, має справу зі станом високоемоційного людського сприйняття. Зокрема, коли йдеться про екологічні проблеми, їх супроводжують почуття страху, тривоги, розчарування та роздратування, які можна пригасити лише за допомогою авторитетної інформації про дані проблеми.

Для України це особливо помітно, коли ще раз нагадати про Чор­нобильську трагедію, інформація про наслідки якої з самого початку не витримувала ніякої критики. Вона дає можливість зрозуміти, до якої міри офіційні кола безкарно знущалися над почуттями громад­ськості, тримаючи її роками в темряві непоінформованості про ризи­ковані для здоров'я ситуації. Але можна навести кращий приклад із життя, щоправда, іншої країни (США), де лише одне замовчування в 1994 році тютюновими компаніями нових наукових даних про зв'язок між палінням цигарок та онкозахворюваннями викликало небачене обурення всього населення країни. Важливо пам'ятати, що своєчасне попглрення вивіреної інформації про ризик щодо тієї або іншої проб­леми - важливий засіб зняття емоційного напруження, управління процесом розвитку проблеми.

Але нерідко трапляється й так, коли сплеск емоцій може виклика­ти не тільки відсутність інформації, а й нерозуміння висновків науки про певний істотний ризик соціального змісту.

Американський експерт із питань управління ризиком Уільям Адамс рекомендує дотримуватися таких кроків при плануванні прог­рами інформування про ризик:

1. Потрібно визнати інформування про ризик складовою частиною ширшої програми управління ризиком та усвідомити, що вся ця прог­рама ґрунтується на політиці, можливостях і дискусійних питаннях.

2. Необхідно підштовхнути керівництво приєднатися до системи комунікації, навчити його ефективно користуватися засобами масової інформації.

3. Важливо мати поза межами організації авторитетних експертиз, які були б джерелом новин для журналістів.

4. Піармену самому потрібно стати внутрішнім експертом із певного питання ризику і користуватися довірою журналістів.

5. На засоби масової інформації необхідно виходити особисто із со­лідними фактами та даними, не чекаючи ініціативи з боку журна­лістів. При цьому треба перевіряти достовірність своєї інформації.

6. Необхідно аналізувати сприйняття організації засобами шформа-ції та групами громадськості для встановлення ршня довіри до неї та перевірки того, чи користуються довірою її повідомлення.

Необхідно розуміти цільові аудиторії та знати, яким чином засоби ін­формації можуть допомогти ефективніше спілкуватися з ними [37]. Як і в будь-якій іншій сфері паблик рілейшнз, комунікація з питань ризику головним чином залежить від дій організації.