Способи бюджетування. Нуль-базис бюджетування. Традиційне бюджетування.

 

У науково-практичній літературі, присвяченій плануванню та бюджетуванню, розрізняють 2 основні види бюджетів: гнучкі та фіксовані.

У гнучких бюджетах планові розрахунки затрат і фінансових результатів прив’язуються до обсягів виробництва та реалізації продукції. До цієї категорії бюджетів належать бюджет затрат, які відносяться до умовно змінних (змінюються пропорційно до обсягів виробництва).

На відміну від цього, показники фіксованих бюджетів здебільшого не змінюються зі зміною обсягів виробництва. За принципом фіксованого бюджетування складають бюджет адміністративних витрат, бюджет на рекламу тощо.

За способами бюджетування розрізняють: нуль-базис бюджетування і традиційне бюджетування.

Методологія нуль-базис бюджетування (ZBB Zero – Base - Budgeting) використовується у разі заснування нового підприємства, розширення діючих виробничих потужностей (для збільшення обсягів та асортименту продукції) чи в межах контролінгу витрат з метою виявлення резервів їх зниження.

Базою для ZBB є т. зв. точка-нуль (інформація про результати дільності попередніх періодів, зокрема витрати до розрахунків не беруться). Бюджетні показники за цим способом розраховуються на основі нового обрахунку потреби в капіталі для фінансування необоротних та оборотних активів з використанням широкого кола інформації щодо технологічних процесів, норм і нормативів, калькулювання собівартості продукції, ціноутворення тощо.

Етапи нуль-базис-бюджетування:

1) керівництво підприємства визначає стратегічні та оперативні цілі, оцінює наявні ресурси та приймає рішення про сфери застосування ZBB;

2) керівництво структурними підрозділами визначає конкретні цілі і доводить їх до окремих функціональних одиниць;

3) керівники підрозділів розробляють конкретні цільові показники для окремих функціональних одиниць та способи їх досягнення;

4) керівники підрозділів визначають альтернативні способи досягнення намічених завдань і необхідні затрати;

5) керівництво підрозділами визначає пріоритетні напрями використання наявних обмежених ресурсів і будує ієрархічний ряд приоритетів;

6) керівництво підприємства зіставляє дані окремих структурних підрозділів, будує власний ієрархічний ряд приоритетів та альтернатив на основі коригування даних окремих центрів;

7) на рівні підприємства приймається рішення про пріоритети у використанні ресурсів, рівень виробництва та затрат;

8) відділ контролінгу розробляє бюджет з відображенням контрольних показників для окремих носіїв рішень;

9) контролер перевіряє рівень виконання бюджетних показників та доповідає керівництву про причини відхилення факту від плану.

В основі традиційного бюджетування лежать показники діяльності, зокрема показники потреби в капіталі та рівня витрат попередніх періодів. При цьому застосовується методологія екстраполяції. Цей спосіб, як правило, використовується за відносно стабільних тенденцій у сфері виробництва та реалізації продукції (асортимент та обсяги виробництва в плановому періоді суттєво не відрізняються від попередніх періодів або ж зміни відбуваються згідно з чітко вираженою тенденцією). У даному разі недоцільно наново здійснювати розрахунок усіх позицій затрат. Це можна зробити на основі коригування показників попередніх періодів на відповідні прогнозні величини.

Таким чином, основна відмінність ZBB від традиційного планування полягає в тому, що останнє значною мірою зорієнтоване на показники діяльності, зокрема показники рівня витрат попередніх періодів (які можуть бути невиправдано завищеними). Головною метою ZBB є визначення оптимального рівня витрат підприємства та пріоритетних напрямів використання обмежених фінансових ресурсів. У рамках ZBB аналізуються всі статті затрат і по кожній з них визначаються можливості економії. Враховуючи те, що ZBB є більш трудомістким, а отже, витратнішим методом, його слід використовувати лише за неможливості застосування традиційного бюджетування (наприклад, заснування нового підприємства) чи у разі, якщо воно є недостатньо об’єктивним (напрклад, суттєво завищена потреба в капіталі).

 

 

Загальна схема та принципи бюджетування

Типова схема бюджетування у загальному вигляді може включати наступні етапи:

1) вироблення (уточнення) стратегічних цілей (група стратегічного планування, контролер; постійно);

2) оформлення та доведення до менеджерів верхньої і середньої ланок „бюджетної резолюції” (листа з планування) (центральна служба контролінгу, за підписом правління; до 1.07. поточного року);

3) розробка спеціальних первинних форм, за якими проводитиметься збір інформації та доведення цих форм до відповідальних за їх заповнення працівників чи структурних підрозділів (відділ контролінгу; до 1.08. поточного року);

4) заповнення первинних форм та направлення їх до відділу контролінгу (структурні підрозділи; до 1.09. поточного року);

5) розробка фінансових прогнозів, планування та аналіз альтернатив (визначення альтернативних можливостей залучення та використання ресурсів) (контролер у співпраці з відповідними службами; до 1.10 поточного року);

6) збалансування планів шляхом оптимального поєднання наявних альтернатив (служби контролінгу; до 15.10 поточного року);

7) координація показників різних бюджетів (служби контролінгу; до 15.10 поточного року );

8) фіксація узгоджених показників у конкретних бюджетах (служби контролінгу; до 1.11 поточного року);

9) затвердження бюджетних показників і доведення бюджетів до виконавців (правління, керівництво підприємством; до 1.12 поточного року);

10) бюджетний контроль: визначення відхилень фактичних показників від планових та аналіз причин відхилень (служби контролінгу у співпраці з виконавцями бюджетів; бюджетний та післябюджетний періоди);

11) рапортування (підготовка проміжних і кінцевих звітів) про результати виконання бюджетів (служби контролінгу; бюджетний та післябюджетний періоди);

12) коригування планів і бюджетів відповідно до рекомендацій, що містяться в рапортах (група стратегічного планування, керівництво, контролер; бюджетний та післябюджетний періоди).

Незважаючи на непересічне значення планування та бюджетування для успішної діяльності підприємств, в практичній діяльності підприємств цьому питанню приділяється недостатньо уваги. Організація бюджетування на багатьох підприємствах пов’язана зі значними складностями, зумовленими, з одного боку, відсутністю відповідної системи інформаційного забезпечення та невмінням працівників різних структурних підрозділів підготувати відповідні дані для їх використання в процесі планування, а з іншого – нерозумінням керівництва переваг бюджетування.

Схематично етапи бюджетування можна представити у вигляді таблиці 1.

Таблиця 1