Функціональні стилі сучасної української літературної мови та сфера їх застосування

ПЛАН

1. Функціональні стилі сучасної української літературної мови та сфера їх застосування.

2. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.

3. Поняття про текст. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності.

4. Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови: становлення та розвиток. Кліше.

.

 

Література

1. Загнітко А.П. Українське ділове мовлення / А.П. Загнітко, І.Г. Данилюк. – Донецьк, 2007.

2. Корж А.В. Українська мова професійного спрямування / А.В. Корж. – К., 2009.

3. Мацюк З. Українська мова професійного спрямування / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К., 2005.

4. Пентилюк М. Культура мови і стилістика / М. Пентилюк. – К., 1994.

5. Пономарів О. Стилістика сучасної української літературної мови / О. Пономарів. – К., 1993. – 243 с.

6. Сучасна українська літературна мова / за ред. А.П. Грищенка. – К., 2002.

7. Українська мова за професійним спрямуванням / Н. Жигилій, С. Дорошенко. – Полтава, 2006.

8. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підруч. / С.В. Шевчук, І.В. Клименко. – К., 2010.

 

 

Обслуговуючи найрізноманітніші сфери суспільного життя, літературна мова залежно від її функцій, спрямування і суспільного призначення може характеризуватися певними специфічними засобами, не втрачаючи, звичайно, своїх загальнонародних властивостей. Колективно усвідомлені різновиди літературної мови, що об’єднують мовні одиниці за їх функціональним призначенням у певні структури, становлять систему функціональних стилів.

Слово “стиль” давні греки вживали для називання дерев’яної загостреної палички для письма. Вміння користуватися паличкою-стилем було одним із показників мовної культури. Пізніше поняття “стиль” асоціювалося з манерою письма і мовлення. У сучасній мові це слово стало засобом реалізації понять різних сфер людських знань, діяльності, реалій. У широкому розумінні стиль – це напрям, течія, манера тощо в певній сфері людської діяльності (архітектурі, мистецтві, літературі, одязі й ін.). Так, у мистецтві та архітектурі виділяють такі стилі, як бароко, рококо, ренесанс тощо.

Стилі мови – це історично сформовані, суспільно усвідомлені різновиди загальнонаціональної мови, які різняться принципами відбору та організації мовних засобів і частково самими мовними засобами відповідно до сфер спілкування.

Лише нормативне й варіантно-стилістичне усвідомлення всього комплексу мовних явищ дає можливість правильно, доцільно, з належним ефектом відібрати з багатоманітності мовних засобів ті смислові одиниці та їх експресивно-емоційні відтінки, барви, що потрібні для найглибшого вираження певного змісту, його семантико-стилістичних граней.

Мистецтво добирати й ефективно використовувати систему мовних засобів з конкретною метою та в конкретних умовах і обставинах спілкування визначає рівень культури мовлення людини та загальний рівень духовної культури нації.

У системі сучасної мови кожний функціональний стиль є вже сформованим відображенням функціонування мови у відповідних сферах суспільно-виробничої діяльності й життя. Українська мова має розгалужену систему стилів. Кожен із функціональних стилів становить своєрідні експресивно-смислові принципи добору, поєднання і вмотивованого вживання слів та виразів, синтаксичних конструкцій.

Кожен стиль має:

1) сферу поширення і вживання (коло мовців);

2) функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування тощо);

3) жанри реалізації;

4) характерні ознаки;

5) систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо);

6) підстилі.

У сучасній українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі: