Інші стани, які ускладнюють вагітність і пологи
Травма живота часто відбувається під час вагітності й може бути пов`язана з автомобільною катастрофою. Застосування ременів і поясів з одночасною фіксацією колін і плечей вагітної є протипоказаним і може бути причиною специфічної травми, яка часто не розпізнається вагітною. Соматичні скарги можуть не спостерігатися. Щодо акушерського аспекту , то найбільш тяжким ускладненням травми живота є передчасне відшарування плаценти. Тому одразу після травми слід проводити моніторне спостереження за діяльністю серця плода для виявлення її аномалій внаслідок зменшення оксигенації в разі відшарування плаценти, а також спостерігати за виникненням можливої піхвової кровотечі. Симптомами відшарування плаценти можуть бути болючість матки під час пальпації, біль у ділянці відшарування.
Вплив паління й алкоголю. Паління поширюється з кожним роком, причому серед жінок більше, ніж серед чоловіків. Нерідко молоді жінки починають палити ще в юнацькому віці. Ускладнення вагітності внаслідок паління пов`язані з токсичною дією монооксиду вуглецю і нікотину, які спричиняють звуження судин, порушуючи плацентарну перфузію. Вживання алкоголю призводить до ЗВРП, дисморфії обличчя, вад серцево-судинної системи і кінцівок плода. У 1/3 дітей виникає затримка психічного розвитку.
Вживаннянаркотиків, наприклад кокаїну, призводить до звуження судин, тахікардії, артеріальної гіпертензії. Вони легко проникають крізь плаценту і підвищують ризик ЗВРП, передчасних пологів, відшарування плаценти, атрезії кишок і вад розвитку сечостатевої системи. У перші дні життя новонароджених виявляється синдром збудження центральної нервової системи. У дітей, народжених матерями, які вживали наркотитки, зростає частота синдрому раптової смерті.
Рак і вагітність. Приблизно 1 із 1000 випадків ускладненням вагітності є рак. Здебільшого це рак шийки матки або молочної залози. Ведення таких вагітних має проводитися з урахуванням токсичного впливу лікування на стан матері й плода
Дисплазія (аномальна цитологія) шийки матки — виявляється у 3 % вагітних. Для додаткового підтвердження діагнозу використовують кольпоско-пію. Біопсія протягом вагітності виконується за наявності підозри щодо ін-вазивного раку. Лікування проводять через 6-8 тижнів після розродження (за цей час може відбутися спонтанна регресія дисплазії).
Рак шийки матки іп аііи (внутріш-ньоепітеліальний) розвивається з прогресуючої дисплазії. Хірургічне лікування проводиться в післяпологовому періоді. Ведення пацієнток з інвазив-ним раком шийки матки залежить від гестаційного віку і зрілості плода.
Частотараку молочної залози становить 0,3 на 1000 вагітностей. Кореляція між частотою раку молочної залози і вагітністю не доведена. Діагноз раку молочної залози під час вагітності є проблематичним внаслідок змін консистенції і розмірів молочної залози. Лікування має бути індивідуальним. Переривання вагітності не сприяє лікуванню раку молочної залози і не покращує прогноз. Підтверджень щодо несприятливого впливу раку молочної залози на вагітність також не існує. Для підтвердження діагнозу можна використовувати мамографію та аспіраційну біопсію молочної залози.
ЛЕКЦІЯ 11. Сучасні проблеми перинатальної медицини. Фетоплацентарна недостатність. Імунологічний конфлікт. Асфіксія новонароджених. ЗВРРП.
Плацентарна недостатність (ПН) -
клінічний синдром, зумовлений морфологічними і функціональними змінами в плаценті, що виявляється порушеннями стану, росту і розвитку плода. Це наслідок складної реакції плода на різні патологічні стани материнського організму у вигляді порушень трофічної, ендокринної та метаболічної функцій плаценти, які призводять до неспроможності плаценти підтримувати адекватний обмін між організмами матері й плода. Синдром плацентарної недостатно-сті має мультифакторну природу і спостерігається при більшості ускладнень вагітності. Преморбідним фоном для розвитку ПН можуть бути гормональна недостатність, функціональна і структурна неповноцінність ендометрія, хронічний ендометрит, вади розвитку матки, аутоімунні та інші порушення репродуктивної системи, що нерідко супроводжуються вираженою хронічною гіпоксією і гіпотрофією плода.
Єдиної класифікації ПН немає. Найчастіше розрізняють три форми ПН відповідно до ступеня морфологічних змін (К. Н. ВУЛП, 1980): 1) гемодинамічну, що спричинена порушеннями матково-плацентарного і плодово-плацентарного кровообігу; 2) плацентарно-мембраннну, яка характеризується зниженням можливостей плацентарної мембрани щодо транспорту метаболітів; 3) клітинно-паренхіматозну, що пов`язана з порушеннями клітинної активності тро-фобласта і плаценти.
В клінічній практиці рідко вдається виявити ізольовані форми ПН, тому що вони тісно пов`язані між собою. Крім того, плацентарна недостатність розвивається, в основному, внаслідок патологічних варіантів дозрівання, які виявляються змінами в структурних елементах плаценти (передчасне, запізніле і дисо-ційоване дозрівання плаценти) , що призводить до розвитку хронічної гіпоксії і (в тяжких випадках) до затримки внутрішньоутробного розвитку плода.
Однією із найвразливіших до ушкоджувальної дії гіпоксії є нервова тканина. Недостатність кисню призводить до затримки дозрівання структур стовбурових відділів мозку ембріона вже з 6- 11-го тижня його розвитку, спричиняє дисплазію судин, затримує дозрівання гематоенцефалічного бар`єру, недосконалість і підвищена проникність якого, в свою чергу, є провідними чинниками у виникненні органічної патології центральної нервової системи. У постнатальному періоді неврологічні розлади гіпоксичного генезу варіюють у широких межах (від функціональних розладів у центральній нервовій системі до тяжких синдромів порушень психічного розвитку) і становлять 60-90 %.
У клінічній практиці важливим є уміння розрізняти первинну і вторинну плацентарну недостатність.
Первинна плацентарна недостатність розвивається до 16 тижнів вагітності і є наслідком порушення ендокринної функції яєчників, змін в ендо-і міометрії (неспроможність рецепторного апарату), анатомічних порушень будови, розміщення і прикріплення плаценти, дефектів васкуляризації і порушень дозрівання хоріона, а також соматичних захворювань вагітної і несприятливих чинників навколишнього середовища.