СИСТЕМА КРИМІНАЛІСТИКИ

1.2

Система — це сукупність певних елементів, між якими існує зако­номірний взаємозв'язок. Системність є об'єктивною властивістю, притаманною кожному об'єкту матеріального світу, явищу, події. У цьому контексті будь-яка наука як галузь знань є сукупністю окремих порцій (частин) знань, що перебувають у певній послідовності щодо їх значущості, взаємозв'язку та відношення. Криміналістика — не виняток. Виникнувши в надрах кримінального процесу як сукупність прикладних прийомів і засобів, що застосовуються для фіксації дока­зового матеріалу, вона не була самостійною галуззю знань і, природ­но, наукою. Ось чому спочатку окремі частини знання, що стосують­ся, наприклад, техніки фотографічної фіксації доказів, використову­валися насамперед органами дізнання (поліцією), тому й дістали назву "поліцейська техніка", "кримінальна техніка".

З часом криміналістичні знання нагромаджувалися, їх роль у роз­слідуванні злочинів підвищувалася, і "зачатковий" період криміналістики скінчився. Акумульований практичний досвід використання тех­нічних засобів і прийомів під час розслідування злочинів узагальнив Г. Гросс. Він зібрав ці засоби і прийоми у сукупність і виклав у певній послідовності, тим самим сформувавши систему криміналістики. Саме в цьому полягає заслуга Г. Гросса у створенні криміналістики.

Як зазначалося, спочатку криміналістику не поділяли на части­ни — це була просто "поліцейська техніка". З часом було виокрем­лено та узагальнено прийоми виконання слідчих дій. Так з'явилася друга її частина — тактика. Наприкінці 20-х — на початку 30-х років XX ст. криміналістика збагатилася третьою частиною — ме­тодикою розслідування окремих видів злочинів. Таким чином, сис­тема криміналістики, що склалася на той час, містила три розділи: криміналістичну техніку, слідчу тактику та методику розслідуван­ня, причому техніка й тактика становили загальну частину, а мето­дика — особливу. Така система існувала до 50-х років, коли поча­ли вивчати предмет, завдання, історію, розвиток і сучасний стан криміналістики, а згодом — методи криміналістики, вчення про версії, проблеми взаємодії з органами дізнання та громадськістю. У такий спосіб сформувалася четверта частина системи криміналіс­тики — методологія.

Сучасна система криміналістики об'єднує чотири розділи: методо­логію криміналістики; криміналістичну техніку; криміналістичну тактику; методику розслідування окремих видів злочинів.

1. Методологічні засади криміналістики. Загальна теорія криміна­лістики — це вчення про предмет криміналістики, її завдання, мету й закони розвитку, понятійний апарат і місце криміналістичних знань у системі юридичних наук.

Найважливішими розділами криміналістики є вчення про законо­мірності та часткові криміналістичні теорії. Як зазначалося, криміна­лістика вивчає такі закономірності:

а) механізм вчинення злочину;

б) виникнення інформації про злочин і його учасників, а також її джерела;

в) збирання та використання криміналістичної інформації у про­цесі доказування.

Часткова криміналістична теорія — це сукупність теоретичних положень, які розкривають суть, предмет і методи дослідження окре­мої галузі криміналістики, наприклад дактилоскопії, трасології, ба­лістики.

Часткові криміналістичні теорії:

• криміналістичне вчення про навички;

• криміналістичне вчення про ознаки та властивості;

• теорія криміналістичної ідентифікації та групофікації;

• криміналістичне вчення про спосіб вчинення злочину;

• вчення про криміналістичну версію та планування розслідуван­ня (створення версій);

• механізм утворення слідів;

• систематизація та реєстрація криміналістичних джерел інфор­мації;

• збирання, зберігання, обробка та автоматизоване використан­ня інформації.

З розвитком криміналістики перелік часткових (окремих) кримі­налістичних теорій змінюється залежно від потреб практики бороть­би зі злочинністю. Ось чому наведений перелік є приблизним.

2. Криміналістична техніка — це розділ криміналістики, що об'єд­нує систему теоретичних положень і розроблених на їх основі техніч­них засобів і методів збирання та подавання криміналістичної інфор­мації з метою розкриття та попередження злочинів [19; ЗО].

Складовими цього розділу є судова фотографія, трасологія, ба­лістика, техніко-криміналістичне дослідження документів, криміна­лістичне дослідження письма, габітологія, кримінальна реєстрація, основи теорії й техніка відео- та звукозапису, основи та засоби кри­міналістичної одорології.

Криміналістична техніка застосовується не тільки для виявлення та фіксації матеріальних джерел — слідів злочину. Вона містить та­кож засоби та спеціальні прийоми отримання доказової інформації з матеріальних джерел. Уміння на місці події "читати" сліди злочи­ну — одна з важливих якостей слідчого.

У криміналістиці використовують технічні засоби та методи, за­позичені з різних природничих і технічних наук. Багато з них засто­совують без будь-яких переробок, створюються лише спеціальні ме­тодики для дослідження криміналістичних об'єктів. Разом з тим ба­гато запозичених засобів переробляють, у результаті чого вони набирають специфічного криміналістичного характеру. Так, для су­дової вимірювальної зйомки переробляють звичайний фотоапарат, а для стереозйомки вміщують стереоплівку у валізу слідчого. Для па­норамування по колу створено спеціальну панорамну штативну го­лівку, а для фотозйомки через невеликі отвори винайдено світлово-ди. Використання спеціального телеоб'єктива "МТО-1000", фоторушниці "Фотоснайпер-ФС-12" дає змогу здійснювати пізнавальну зйомку злочинця на відстані 600-800 м. Для фіксації слідчих дій і опе­ративних заходів широко використовують сучасні відео- та кінока­мери. Швидкісна кінокамера типу "ЖЛВ-2", що знімає 4,5 млн кадрів за секунду, з експертною метою може зафіксувати момент руй­нування перешкоди снарядом, зіткнення транспортних засобів, меха­нізми вибуху, пострілу й навіть кулю, що летить.

Пошукову криміналістичну техніку використовують для виявлен­ня тайників, схованих трупів, наркотиків, кольорових металів, кош­товностей. Так, прилад "Блесна" диференціює кольорові метали, що містяться в тайнику, прилад "Трупошукач" виявляє закопані в землю біологічні об'єкти (трупи, органічні сполуки, речовини, що розкладаються, тощо). За допомогою сучасної криміналістичної тех­ніки можна аналізувати сліди запаху і знаходити тайники з наркоти­ками чи вибуховими речовинами. Застосовуючи складну криміналіс­тичну техніку та спеціальні методики дослідження звукових слідів, розшукують злочинців за їх голосами (фонограмами усної мови) і навіть знаходять сховані об'єкти (трупи, предмети) за фонограмою усної мови допитуваного.

У криміналістиці технічні засоби використовують для розв'язан­ня таких завдань:

• фіксації слідчих дій і оперативних заходів, пошуку й поперед­нього дослідження речових джерел інформації слідчим, особою, що провадить дізнання, судом;

• виконання судових експертиз у державних експертних і неекс-пертних установах, а також приватними експертами;

• виконання профілактичної роботи;

• здійснення правоохоронної діяльності громадськими організа­ціями й окремими громадянами.

3. Криміналістична тактика. Термін "тактика" (від грецьк. ІаШі-/са — мистецтво шикування військ) запозичений з військової галузі і означає мистецтво керувати військами. Військова тактика досліджує закономірності, характер і зміст бою, розробляє засоби його під­готовки й ведення. Для розкриття злочинів немає потреби у бойових діях, проте слідчий найчастіше перебуває в конфлікті зі злочинцем, а часом і з окремими учасниками процесу розслідування, наприклад лжесвідком чи адвокатом. У кожного суб'єкта цього процесу може бути власна лінія поведінки, що відрізняється від версії слідчого. У цьому зв'язку для вирішення слідчих ситуацій, що виникають, слідчий визначає власну лінію поведінки й виконання слідчих дій. Він обирає найоптимальніші прийоми виконання слідчих дій, визначає їх послідовність і, отже, керує слідством. Звідси у криміналістиці такти­ка означає вчення про прийоми виконання слідчих дій, керування слідством, його планування та висування версій, використання спеці­альних знань і технічних засобів для досягнення ефективності вико­нуваних слідчих дій та організаційних заходів з метою розкриття й попередження злочинів.

Криміналістична тактика — це розділ криміналістики, що займа­ється розробкою прийомів виконання слідчих дій, загальних тактич­них рекомендацій про організацію та планування процесу слідства.

Основним елементом криміналістичної тактики є поняття прийо­му. Тактичний прийом — це найефективніший спосіб дії в ситуації, що склалася під час розкриття злочину. Тактичні прийоми можуть мати законний і факультативний характер. Законні тактичні прийоми на­ведені у Кримінально-процесуальному кодексі (КПК). їх обов'язко­во слід застосовувати під час виконання слідчих дій. Наприклад, так­тичні прийоми допиту неповнолітнього свідка детально викладені у ст. 168 КПК України, прийоми здійснення обшуку — у ст. 177, огля­ду — у ст. 191 КПК України.

Рекомендаційний тактичний прийом має факультативний харак­тер, і його застосування є прерогативою слідчого. Наприклад, про­токолювання слідчих дій — законний прийом фіксації, а фотогра­фування — факультативний; присутність понятих під час обшуку обов'язкова (цей тактичний прийом має законний і процесуально засвідчений характер), тоді як участь фахівця не обов'язкова. Засто­сування факультативних прийомів залежить від слідчої ситуації, що склалася, і кваліфікації слідчого. У разі застосування факультатив­них прийомів підвищується якість слідства, результати слідчих дій подаються суду у зрозумілій і переконливій формі. Зазначимо, що більшість розроблених криміналістами тактичних прийомів мають факультативний характер.

Оскільки тактичні прийоми ґрунтуються на психологічних зако­номірностях спілкування слідчого з учасниками процесу розслідуван­ня, тактика як розділ криміналістики включає в себе основи психо­логії спілкування.

Спочатку тактика називалася кримінальною, пізніше — слідчою, чим підкреслювалося, що вона розглядає лише інструментарій слід­чого. Криміналістична тактика — ширше поняття, бо вміщує інструментарій не тільки слідчого, а й суду. Тому у криміналістиці з'явив­ся розділ "Тактика судового слідства". Існує також тактика судово­го захисту під час попереднього слідства та в суді.

До системи криміналістичної тактики входять такі слідчі дії: ог­ляд, допит, обшук, упізнавання, затримання, відтворення обстанов­ки й обставин події. Останнім часом криміналістична тактика попов­нилася такими новими тактичними засобами, як тактична операція, тактична комбінація, тактичне рішення, слідча ситуація, психологіч­на засідка, слідча хитрість тощо, які збагачують її зміст як галузі кри­міналістичних знань.

4. Криміналістична методика — це система наукових положень і рекомендацій, що базуються на них, щодо розслідування й поперед­ження вбивств, розкрадань, крадіжок, розбоїв та інших видів зло­чинів. Складовими криміналістичної методики є загальні положення, що стосуються розслідування будь-якого злочину, криміналістична характеристика та окремі методики, які визначають порядок розслі­дування певних видів злочинів. У методиці розслідування реалізу­ються криміналістична техніка й тактика на основі методологічних положень криміналістики.

Усі розділи криміналістики взаємопов'язані. За допомогою засобів криміналістичної техніки можна лише знайти й дослідити джерела інформації. Проте це не дасть рекомендацій, як і в якій послідовності, за допомогою яких прийомів збирати й використовувати джерела інформації у розкритті та розслідуванні злочинів. Це завдання роз­в'язує криміналістична тактика. Розроблювані нею прийоми й реко­мендації є організаційною основою виконання певних слідчих дій, ви­бору тактики поведінки слідчого в ситуації, що склалася, для забезпе­чення швидкого розкриття та розслідування злочинів. Наприклад, знайдений слід пальця несе лише частину інформації, прийоми викори­стання якої в доказуванні розробляє криміналістична тактика. Про­цедура використання сліду пальця руки складається з таких прийомів:

• дослідження сліду та встановлення його придатності для вико­ристання в картотеці ідентифікації;

• перевірка за допомогою картотеки слідів пальців рук з місць нерозкритих злочинів;

• перевірка за картотекою осіб, які перебувають під адміністра­тивним наглядом і на місцевому оперативному обліку;

• призначення дактилоскопічної експертизи для ідентифікації особи за слідами пальців руки чи долоні.

Ця послідовність дій є конкретними тактичними рекомендаціями для діяльності слідчого щоразу, коли знайдений відбиток пальця є джерелом доказів.

Отже, криміналістична методика є практичною реалізацією в діяльності органів дізнання та попереднього слідства засобів кримі­налістичної техніки разом з прийомами та рекомендаціями криміна­лістичної тактики для розкриття, розслідування та попередження злочинів.

Структурно методика розслідування окремих злочинів складаєть­ся з таких елементів:

• загальних положень методики розслідування окремих видів злочинів;

• криміналістичної характеристики;

• учення про розкриття злочинів по "гарячих" слідах;

• учення про форми використання сил і засобів громадських організацій у розслідуванні та попередженні злочинів.

Зазначені елементи становлять загальні положення (принципи), які є основою побудови окремих методів розслідування.

Методика розслідування як інтелектуальна діяльність слідчого передбачає оцінювання зібраної доказової інформації і прийняття процесуальних та не процесуальних рішень на основі кримінально-процесуальних, техніко-криміналістичних і тактичних знань. Пра­вильність і обґрунтованість обраного рішення залежать від кількості і якості зібраної інформації, професійних знань і досвіду слідчого. Тому важливим етапом у сучасній методиці розслідування злочинів є створення банків криміналістичних знань і доказової інформації, використання машинних засобів збирання, обробки, зберігання та видавання інформації користувачеві.