Що ж таке соціальне?

План.

Лекція.

Тема 1. Соціологія як наука.

1.Передумови виникнення соціології як окремої науки. Взаємозв'язок соціології з філософією, природничими та іншими науками про суспільство.

2. Предмет і об'єкт пізнання соціології. Поняття соціального.

3. Структура соціології. Понятійно-категоріальний апарат.

4. Функції соціології.

"

Ми живемо у XXI столітті, у світі, сповненому тривог і водночас дивовижних перспектив на майбутнє. Це час, що позначений значними змінами, глибокими конфліктами, суспільними розколами, руйнівним впливом сучасної технології на навколишнє середовище. Однак саме зараз людина спроможна контролювати свою долю і змінювати своє життя, чого попередні покоління і уявити собі не могли.

Як постав сьогоднішній світ? Чому умови нашого життя так відрізняються від тих умов, в яких жили наші діди та прадіди? В якому напрямку відбуватимуться зміни в майбутньому? Ці питання стоять в цетрі уваги соціології, науки, яка вивчає соціальне життя людини, груп людей та суспільств. Поле соціологічних досліджень дуже широке- від аналізу випадкових зустрічей між окремими індивідами на вулиці до вивчення глобальних соціальних процесів. (Наведення прикладів, що можуть скласти елементарне уявлення про суть соціології: закоханість або романтичне кохання, що формується під дією широких супільних та історичних впливів)

Якщо звернутися безпосередньо до появи знань, які стосуються осмислення розвитку і функціонування суспільства, то фактично, вже в перших філософських текстах знаходимо яскраві приклади саме такої рефлексії на суспільну тематику. Але набуття наукового статусу вимагало часу і відповідних умов. Виділимо особливо значимі умови розвитку соціології.

Перші передумови розвитку соціології пов'язані з першоосновою життя людини - з біосферою, природою, матеріальними, економічними, виробничо-технічними, енергетичними факторами.

Саме завдяки гігантському росту продуктивних сил в умовах промислової революції виникає можливість створити матеріальний базис вільного людства і здійснити перехід від системи з перевагою природної обумовленості до соціально-історичної, соціально-культурної.

Тобто соціологія виникає в кінці 30-х - на початку 40-их років XIX століття. В соціальній сфері це був час крайньої нестабільності - повстання ліонських ткачів у Франції, та сілезьких в Німеччині (1844р.), чартистський рух в Англії, та революція 1848 року у Франції свідчили про наростання кризи суспільних відносин. Під час рішучих та швидких змін у людей виникає необхідність в узагальнюючій теорії, яка здатна прогнозувати, куди рухається людство, на які орієнтири можна спиратись, як знайти своє місце в

інтелектуальної діяльності і робить пріоритетними освіту, науку, культуру та в цілому сферу Розуму і ширше - сферу Духовного.

Соціологія відноситься до групи гуманітарних,а точніше, суспільних наук, хоча має зв'язок не тільки з науками цієї групи, але і з природничими (наприклад, з біологією). Е.Гіденс стверджує, що "соціологія є посередником між органічними науками, з одного боку, і політичними й історичними науками, - з іншого".

Уперше місце соціології в структурі наук було визначено О. Контом. Система наук, на його думку, являє собою ієрархію, що виражає процес розвитку від простого до складного. Кожна наступна ступінь у розвитку знання - наука більш високого порядку - має на увазі попередню як свою необхідну передумову. "Ієрархія" основних наук така*! математика -астрономія - фізика - хімія - біологія - соціологія.Соціологія ґрунтується на біології, але має в собі щось своєрідне, що випливає :з взаємодії індивідів, впливу кожного покоління на наступні.

У даній роботі ми позначимо лише найбільш тісні зв'язки соціології з іншими науками.

Соціологія і філософія. І та, і інша наука вивчають особистість і соціальні спільності як об'єкти і суб'єкти діяльності. Але філософи це роблять на високому рівні узагальнення. Тому вони не можуть виявити життя у всьому його суперечливому існуванні. Соціологія, спираючись на філософію, орієнтується на більш конкретний аналіз, на дослідження складної мозаїки соціальної діяльності, поведінки і відносин. В свою чергу, соціологія впливає на філософію, змушуючи її розширювати і поглиблювати рівні узагальнення.

Соціологія й історія. Вони мають один об'єкт дослідження -суспільство, що вивчається в процесі його розвитку. Як відомо, норми поведінки і відносин, цінності, культура передаються з покоління в покоління. Дуже важливо виявити цю еволюцію, що є галуззю загальних інтересів історії і соціології. Не випадково польський соціолог Ян Щепаньский підкреслював особливо тісні контакти соціології з історією культури. Розходження підходів цих наук у тому, що історія описує і пояснює соціальний процес розі ґакішп, а соціологія - іп ґакішп. Інакше кажучи, історія намагається реконструювати минулу діяльність людей у всій її неповторності та індивідуальності. Але вона не в змозі пояснити теперешнє і тим більше прогнозувати майбутнє. Сучасність завжди відрізняється від минулого, тому що вона є творіння нового. Завдання соціолога - "схопити", зафіксувати це нове на рівні соціальне типового.

Соціологія і політологія. Політологія вивчає політичні процеси, політичні відносини, політичні цінності, політичну систему, політичну культуру, тобто усе, що стосується політичної сфери життя суспільства. Соціологія ж. досліджуючи людей і спільності як суб'єкти, має справу з цивільним суспільством, що функціонує поряд з державою і яке стає самостійною сутністю на визначеному етапі розвитку людської цивілізації, коли людина висувається на принципово нову позицію як у взаєминах із

суспільними інститутами, так і в усвідомленні особистішої самооцінки. Цивільне суспільство і його взаємини з державою і з політичною системою в цілому - це є та грань, по якій проходить взаємодія соціології і політології.

Соціологія і психолого-педагогічні науки. Вся історія становлення соціології свідчить про тісний органічний зв'язок проблем власне соціальних і психолого-педагогічних. Немає практично жодної роботи, що претендує на цілісне висвітлення соціальних явищ, у якій не зачіпалися б питання виховання та психології.

Що ж є загальним для педагогіки і соціології? їхню діалектику поєднує аналіз різних сторін одного об'єкта дослідження, тобто різних характеристик взаємодії суспільства й особистості, органічний зв'язок процесів соціалізації і виховання особистості. Цим визначається близькість ключових понять даних дисциплін, а також спільність методів одержання інформації (соціометрія, використання тестів, різного виду опитувань).

Головне завдання педагога - навчити свого вихованця жити в суспільстві, досягати гармонії у відносинах з іншими людьми, згоди із самим собою.

Вирішити це завдання викладач не може, якщо не знає закономірностей функціонування соціуму, не розуміє джерел, причин конфліктних чи кризових ситуацій, не намагається визначити своє місце в суспільному розвитку. І в цьому розумінні соціологія поряд з філософією є базою для методології психолого-педагогічних наук. Соціологія - свого роду інструмент педагога. Знання закономірностей розвитку соціуму, взаємодії суспільства й особистості - теоретична основа цілеспрямованої виховної діяльності.

Соціологія, що відповідає сучасному соціальному запиту, покликана розкрити перед людиною стратегію її життя в контексті розвитку соціуму і світу в цілому, допомогти суспільству й особистості обрати тактику, знайти способи, механізми соціокультурних перетворень.

Можна назвати ще ряд наук, з якими в соціології тісні зв'язки: право і правознавство, етнологія та етнографія, антропологія і географія, статистика і демографія.

2. Предмет і об'єкт пізнання соціології.

Соціологія у тому числі і теоретична і фундаментальна, є науковим підґрунтям практичних суспільних перетворень. Соціологія - свого роду підручник життя. Вона допомагає краще зрозуміти реальний світ, зрозуміти суспільство, у якому ми живемо, визначити своє місце в ньому, свої можливості самовдосконалення і впливу на соціальний прогрес.

"Соціологія" у буквальному перекладі означає "навчання про суспільство" (від латинського зосіеіаз - суспільство і грецького 1о§оз -вчення, слово, навчання). Це наука, що вивчає суспільство, закономірності його функціонування і розвитку, взаємодію соціальних спільнот різного типу і рівня, соціальні інститути і соціальні процеси в їхньому зв'язку із суспільним цілим. Передумовою й умовою соціального аналізу є погляд на суспільство як на систему, що складається з об'єктивно взаємозалежних елементів.

Будь-яка галузь науки має свій об'єкт і предмет. Об'єкт науки розуміється нами як визначена область дійсності, що володіє відносною завершенністю і цілісністю. Як найбільш загальні об'єкти наук виступають природа і суспільство, звідки і випливає розподіл усіх наук на природничі та соціально-гуманітарні. З вищесказаного ясно, що об' єктом дослідження соціології як науки є суспільство. В цьому зв'язку цілком правомірна думка Ф. Гідденгса, що вважає соціологію наукою про суспільство, що "вміщає в себе всю галузь спеціальних соціальних наук". Соціологія суспільствознавча наука, завдання якої полягає в пізнанні необхідних властивостей і умов колективного людського життя, що випливають з духовної природи людини (С. Франк).

Але обмежитися визначенням об'єкта науки, звичайно, недостатньо хоча б тому, що цілий ряд наук може мати той самий об' єкт. Філософія, історія, політологія, правознавство - усе це науки, що вивчають суспільство. Тому вчений-соціолог повинен знайти грань, "зріз", специфічну якісну визначеність, що була б цікава саме йому на відміну від історика, юриста, філософа. Інакше кажучи, він повинен визначити предмет соціології.

Предмет науки припускає, що об'єктивна реальність бореться не цілком, а лише тією стороною, що визначається специфікою даної науки. Інші сторони розглядаються як умови існування об'єкта. Зазвичай предмет науки є результатом теоретичного абстрагування, що дозволяє виділити цілком визначені закономірності функціонування і розвитку досліджуваного об'єкта.

Проблема предмета соціології вперше гостро постала в XIX ст., коли наука створювалася і відокремлювалася. Точне визначення предмета було основною умовою існування та обґрунтування її претензій на самостійність. На сучасному етапі уже ніхто не сумнівається в тому, що соціологія відстояла право на самостійне існування як наука, що має свій предмет дослідження і характерний лише їй метод постановки проблем. Зараз скоріше переважає тенденція не відокремлення, а інтеграції різних соціологічних шкіл і напрямків, зближення суспільних наук і появи на їхньому стику цікавих досліджень. Але це не виключає необхідності визначення предмета соціології.

Більшість учених вважають, що предметом соціології є сукупність проблем соціальної сфери громадського життя.

У західній літературі соціологія розуміється частіше як наука про соціальні спільноти чи соціальні системи.

Інші соціологи вважають головним предметом дослідження соціальні відносини.

Уявлення про предмет соціології було б не повним, якби ми не враховували, що вихідною клітиною дослідження суспільства є людина. Проблема особистості не може не хвилювати соціолога, тому що саме людина є суб'єктом соціальних відносин і соціальної поведінки. Соціологія йде від аналізу особистості до дослідження закономірностей функціонування суспільства і соціальних спільнот.

Узагальнюючи питання про предмет соціології, хочеться відзначити, що різноманітні підходи до цієї проблеми не стільки суперечать один одному, скільки взаємно доповнюють один одного, складаючи в такий спосіб цілісне уявлення про предмет соціології.

Можна дати таке визначення соціології: це наука про закономірності розвитку і функціонування соціальних систем як глобальних (суспільство в цілому), так і приватних (соціальних груп, інститутів і т.д.), а також закономірності соціальної поведінки людей.

ҐЛ К.І ' ' ^^^^^^ • •

Отже, еб-єктом соціологічного пізнання є сукупність властивостей, зв'язків і відношень, котрі носять назву соціальних.

З точки зору більшості соціологів соціальне — це сукупність тих, чи інших властивостей і особливостей суспільних відносин, інтегрованих індивідами або спільнотами в процесі сумісної діяльності в конкретних умовах, що проявляються в їх відношеннях один до одного, до свого положення в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя.

3.Структура соціологічного знання. Понятійно-категоріальний апарат.

Предмет соціології і наукова концепція, на якій будується цей предмет, визначають структуру соціологічного знання, осями якої є:

а) теоретична й емпірична соціологія (підставою розподілу служить рівень знання);

б) фундаментальна і прикладна соціологія (підставою розподілу служить функція знання);

в) загальна і галузева соціологія (підставою розподілу служить об'єкт дослідження: суспільство в цілому чи окремій його частині).

Теоретична соціологія, на думку П.Сорокіна, вивчає явища людської взаємодії з погляду нагального. Вона вирішує науково-теоретичні завдання, зв'язані з формуванням знання про соціальну реальність, описом, поясненням і розумінням процесів соціального розвитку, розробкою концептуального апарату соціології та ін. Вона відповідає на питання "що пізнається?" і "як пізнається?".

Практична (емпірична) соціологія відповідає на запитання '"для чого пізнається?". М. Вебер точно визначив завдання емпіричної соціології, що може визначити:

а) необхідні для практики засоби;

б) неминучі побічні результати початкових дій;

в) обумовлену цим конкуренцію між можливими різними оцінками та їх практичні наслідки.

Теоретична наука виявляє зміст таких оцінок, кінцеву значущу структуру і значущі наслідки, може вказати на їхнє місце в ряді цінностей і провести границі у сфері їх значущог^значимості. Інакше кажучи, теоретична

і практична соціологія - дві взаємообумовлені і взаємозалежні частини однієї науки, дві сторони однієї медалі. Емпірична соціологія, як підкреслював П. Сорокін, подібно прикладній медицині повинна бути досвідченою системою загальної й індивідуальної етики, що вказує точні засоби для боротьби із соціальними хворобами. Але індекси, статистика, анкети, опитування -ще не вся соціологія. Це - інструменти, засоби, але ні в якому разі не ціль. Не можна судити про соціальну дійсність тільки по думці випадково опитаних людей, які втягнені в хід подій, але в той же час є упередженими свідками. Ці дані - лише матеріал для подальшого дослідження, дослідження глибоко теоретичного і фундаментального. Успіх розвитку соціології як науки залежить від взаємодії теоретичної і прикладної соціології. Головне в соціології - теоретичний генофонд і інтелектуальний зміст.

Ми говорили вище про теоретичну й емпіричну, фундаментальну і прикладну соціологію. Тепер декілька слів про загальну і галузеву соціологію.

Загальна соціологія традиційно розвиває дві групи теорій:

• теорію соціальних структур, що вивчає складні елементи груп, спільнот, основи їх будови, взаємне пристосування елементів, досліджує явища внутрішньої єдності груп, сили, що обумовлюють цю єдність і фактори, що викликають розпад;

• теорію соціального розвитку, що вивчає зміни, розвиток! соціальний прогрес, регрес і т.д.

До цих двох теорій останнім часом додалися:

• теорія соціальної поведінки індивідів, що розвивається на стику психології і соціології; вона вивчає встановлення закономірностей між соціальними ситуаціями і реакціями на них індивідів, зразки дій індивідів у різних ситуаціях і т.д.;

• теорія поведінки спільнот, що вивчає загальні закономірності поведінки юрби, великих мас людей, класів, професійних категорій і т.д.

Галузева соціологія (інакше її називають конкретною соціологією) досліджує окремі сфери соціального життя. У ній можна виділити наступні розділи:

• дослідження типів соціальних спільнот (спільнот, обумовлених поділом праці, соціально-професійних, етнічних спільнот, територіально-регіональних і спільнот поселення, спільнот за статтю і віком та ін.);

• дослідження соціальних інститутів (сюди відносяться такі розділи, як соціологія родини, освіти, політики, права, науки, мистецтва, армії, промисловості і праці і т.д.);

• дослідження соціальних процесів (таких як міграція і соціальна мобільність, процесів масової комунікації, злочинності, наркоманії та ін.).

Як і в будь-якій іншій науці, в соціології з часу її виникнення існувала

проблема законів і закономірностей, що теж зважувалася неоднозначне.

Понятійно-категоріальний апарат соціології містить у собі три групи категорій:

• загальнонаукові категорії у відповідному соціологічному переломленні ("соціальна система", "соціальний розвиток" і ін.);

• власне соціологічні категорії ("стратифікація", "інститут", "організація", "статус", "роль", "норми", "цінності" і ін.);

• категорії дисциплін, які межують із соціологією ("особистість", "родина", "культура" і ін.)